Справа № 2-а-7522/09/1570
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 грудня 2009 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стефанова С.О.,
секретаря судового засідання Мірзи О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кагран» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкового – повідомлення рішення №0000962200/0 від 08.10.2008 р., -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кагран» (надалі по тексту – Позивач) звернулось з позовом до суду щодо скасування податкового повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (надалі по тексту – Відповідач) №0000962200/0 від 08.10.2008 р.
В судовому засіданні представник позивача підтримав у повному обсязі позовні вимоги мотивуючи їх тим, що відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, яка ратифікована Верховною Радою України 06.10.1995 р. (надалі по тексту – Угода) Московське представництво «КПМГ Лімітед» є резидентом Російської Федерації, що підтверджується свідоцтвом Міністерства Російської Федерації з податків та зборів від 24.02.2004 р., листом Міжрайонної інспекції федеральної податкової служби №47 від 24.01.2008 р. та вбачається із тексту Угоди. Однак, дані факти були проігноровані Відповідачем в ході проведення перевірки та при прийнятті оскаржувального рішення. Також, представником позивача в судовому засіданні зазначено, що грошові кошти за отримані послуги перераховувались підприємством на розрахунковий рахунок Московського представництва «КПМГ Лімітед».
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила у повному обсязі, зазначивши, що згідно наданих до перевірки документів Позивач здійснив виплати не на користь Московського представництва «КПМГ Лімітед», а на адресу компанії «КПМГ Лімітед», острів Гернсі. Також, представником відповідача зазначено, що Позивачем в ході перевірки не було надано перевіряючим довідки (або нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
В період з 26.08.2008 р. по 22.09.2008 р. Відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 30.06.2008 р. За результатами перевірки, 26.09.2008 р. було складено акт №1002/23-10/32199634 (а.с.6-38), яким, крім іншого, встановлено порушення абз. й) п.13.1,13.2 ст. 13, п. 16.13 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 р., в частині не нарахування та не сплати податку на доходи нерезидентів в сумі 57 060, 76 грн.
На підставі встановлених порушень, Відповідачем 08.10.2008 р. прийнято оскаржу вальне податкове повідомлення – рішення №0000962200/0 (а.с.39), яким Позивачу нараховано податкових зобов’язань у сумі 171 182,28 грн., з яких 57 060,76 грн. - за основним платежем, та 114 121,52 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Також, судом встановлено, що 01.10.2007 р. Позивачем з компанією «КПМГ Лімітед», яка зареєстрована на острові Гернсі №207-L/975, укладено рамочну угоду (а.с.51-55), згідно якої, друга сторона зобов’язується надавати Позивачу консультаційні послуги. Дана угодо була підписана заступником Голови Московського представництва компанії «КПМГ Лімітед».
Судом встановлено, що Позивачем з власного валютного рахунку, який відкритий в АКБ «Фінбанк» м. Одеса, перераховано на адресу компанії «КПМГ Лімітед» , острів Гернсі, на підставі інвойсів (а.с.56-58) за консультаційні послуги, надані на території України, по рамочному договору від 01.10.2007 р. №207-L/975 – 75 327,73 доларів США, що еквівалентно 380 405,04 грн. Даний факт підтверджується банківською випискою (а.с.59) та не заперечувався представником позивача.
Згідно ст. 1 Угоди, ця Угода застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Угоди, при застосуванні цієї Угоди вираз "резидент однієї Договірної Держави" означає особу, яка за законодавством цієї Договірної Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі постійного місця проживання, постійного місця перебування, місця реєстрації або іншої аналогічної ознаки.
Ч. 1 ст. 5 Угоди зазначається, що для цілей цієї Угоди вираз "постійне представництво" означає постійне місце діяльності, через яке підприємство однієї Договірної Держави повністю або частково здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі.
Прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Договірній Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що до угоди від 01.10.2007 р. №207-L/975 між Позивачем та компанією «КПМГ Лімітед» , острів Гернсі, про надання консультаційних послуг не застосовуються норми Угоди, оскільки вона були укладена заступником Московського представництва «КПМГ Лімітед» на підставі наданої йому довіреністі від головного підприємства, що не є резидентом однієї або обох Держав в понятті Угоди. Факт відсутності правовідносин між Позивачем та Московським представництвом «КПМГ Лімітед», також підтверджує перерахування коштів по результатам надання послуг на адресу головного підприємства, а не до Московського представництва, на чому наполягав представник позивача.
Суд оцінюючи надані представником позивача в якості доказів лист Міжрайонної інспекції федеральної податкової служби №47 по м. Москві (а.с.63), свідоцтво про поставлення на облік в податковому органі (а.с.60), відхиляє їх, оскільки вони не підтверджують сплату податків Московським представництвом «КПМГ Лімітед» в Російській Федерації по прибуткам отриманим по угоді з Позивачем.
Також, суд вважає що посилання представник відповідача правомірно констатує факт на ненадання Позивачем довідки (або нотаріально засвідченої ії копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір. Суд визнає це твердження обґрунтованим, тому що воно відповідає вимогам передбачено ст. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів з джерелом їх походження з України згідно міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування» №470 від 06.05.2001 р.
Твердження представника позивача, щодо того, що консультаційні послуги не підпадають під п.п. й) п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334-94-ВР від 28.12.1994 р. судом не приймаються у зв’язку з наступним.
Відповідно до ст.ст.2,3 Господарського кодексу України №436-ІV від 16.01.2003 р., учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно п.п. й) п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.
Оскільки, Позивач є суб’єктом господарювання та ним укладено рамочну угоду з компанією «КПМГ Лімітед», що згідно наданих представником позивача довідок, теж є суб’єктом господарювання, предметом якої є надання консультаційних послуг за грошову оплату, то суд приходить до висновку, що дані доходи регулюються п.п. й) п. 13.1 ст. 13 вищезазначеного Закону, оскільки є результатом господарської діяльності.
Враховуючи вищезазначеного, суд вживши передбачені законом заходи, необхідні для повного та всебічного з’ясування обставин у справі, у т.ч. з урахуванням встановлених під час розгляду справи фактів, приходить до висновку, що рішення Відповідача є законним та прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, у зв’язку з чим, суд вважає що доводи Позивача є неспроможними, тому що вони спростовуються вищенаведеними матеріалами справи та позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенні.
Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд також вважає за необхідне на підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Кагран» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкового – повідомлення рішення №0000962200/0 від 08.10.2008 р. відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.О. Cтефанов