ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м  У к р а їн и

24 жовтня 2018 року м. Дніпросправа № 212/1748/18(2-а/212/75/18)

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

суддя-доповідач:  ОСОБА_1

судді:                            Білак С.В., Юрко І.В.,     

секретар судового засідання Лащенко Р.В.

за участі представника позивача ОСОБА_2

представників апелянта ОСОБА_3, ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області   на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.06.2018 р. (суддя Зімін М.В., повне судове рішення складено 21.06.2018 р.) в справі № 212/1748/18 за позовом ОСОБА_5 Нодіри до заступника начальника управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області ОСОБА_6 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

          Громадянка ОСОБА_7  Узбекистан ОСОБА_5 Нодіра звернулась до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з адміністративним позовом до заступника начальника управління державної міграційної служби України в Запорізькій області ОСОБА_8 про скасування постанови серії ПН МЗП № 137323 від 14.03.2018 р. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КупАП) та закриття провадження у справі у зв’язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

          Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.06.2018 р. позов задоволено, скасовано  постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПН МЗП №137323 від 14 березня 2018 року, винесену заступником начальника управління державної міграційної служби в Запорізькій області ОСОБА_6, про накладення на ОСОБА_5 адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 850 грн.  за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1  ст. 203 КУпАП; закрите провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_5 за ч. 1  ст. 203 КУпАП.

          В апеляційній скарзі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області просить скасувати рішення з підстав порушення норм процесуального права, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт вказує, що судом першої інстанції справа розглянута із порушенням правил предметної підсудності, справа розглянута та вирішена неповноважним судом, що є підставою для скасування судового рішення; судом першої інстанції в порушення статей 72, 90 КАС України не досліджено усі наявні докази, не надана належна оцінка таким доказам, безпідставно не досліджено докази, надані відповідачем, - відеозапису ГУНП в Запорізькій області, рапорту працівника поліції.

          У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

          Представники апелянта в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

          Відповідач до судового засідання не з’явився, про дату, час та місце апеляційного перегляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, у зв’язку з чим суд визнав за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутності відповідача.

          Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників апелянта, представника позивача, перевіривши  законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

              Судом першої інстанції встановлено, що постановою в справі про адміністративне правопорушення серії ПН МЗП №137323 від 14.03.2018 р., прийнятою заступником начальника УДМС України в Запорізькій області ОСОБА_6,  ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1  ст. 203 КУпАП,  та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн. Згідно із зазначеною постановою громадянка ОСОБА_7 Узбекистан ОСОБА_5 працює продавцем на міському ринку «Анголенко» без відповідного дозволу на працевлаштування, за що передбачена відповідальність за  ч. 1  ст. 203 КУпАП.

14.03.2018 р. провідним спеціалістом УДМС України в Запорізькій області ОСОБА_9 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МЗП № 137323, згідно з яким громадянка ОСОБА_7 Узбекистан ОСОБА_5 працює продавцем на ринку «Анголенко» без відповідного дозволу на працевлаштування. До протоколу додано  пояснення та копія паспорту ОСОБА_5

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідач діяв всупереч приписам  КУпАП,  не встановивши підстави перебування позивача на території України, не визначивши у постанові про адміністративне правопорушення дату час та місце вчинення правопорушення, а також не вказав, який нормативно-правовий акт  порушено діями позивача, що у своїй сукупності вказує на недоведеність об'єктивної сторони правопорушення за ч. 1  ст. 203 КУпАП. Крім того, суд першої інстанції зазначив про недоведеність належними та допустимими доказами  працевлаштування позивача на ринку «Анголенко» без відповідного дозволу на працевлаштування.

Суд вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 14.03.2018 р.  уповноваженою посадовою особою Державної міграційної служби України - головним спеціалістом УДМС України в Запорізькій області ОСОБА_9  складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МЗП № 137323, за змістом якого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, працювала продавцем на міському ринку «Анголенко»  без відповідного дозволу на працевлаштування в Україні з 01.03.2018 р.

14.03.2018 р. заступником начальника УДМС України в Запорізькій області ОСОБА_6 прийнята постанова про накладення адміністративного стягнення серії ПН МЗП № 137323, якою  ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за працевлаштування  без відповідного дозволу на працевлаштування  в Україні  визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП, та на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

За відомостями паспорта  серії АВ № 7206633 ОСОБА_5 Нодіра є громадянкою ОСОБА_7 Узбекистан, Покровським РВ у м. Кривому Розі УДМС у Дніпропетровській області від 24.12.2017 р.  продовжено строк перебування ОСОБА_5  на території України до 20.03.2018 р., місцем проживання в Україні вказано м. Кривий Ріг, вул. Едуарда Фукса, 55/17.

Тобто, станом на 14.03.2018 р. вважається, що ОСОБА_5 перебувала на території України на законних підставах.   

Здійснюючи апеляційний перегляд справи  в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд виходить з наступного.

          Як зазначено вище, підставами апеляційного оскарження є розгляд і вирішення адміністративної справи неповноважним судом через недотримання правил підсудності. При цьому відповідач вказує саме на порушення судом першої інстанції правил предметної підсудності.

          Частиною 1 статті 25 КАС України встановлено, що  адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об’єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

Стаття 286 КАС України, яка регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, не містить приписів щодо визначення іншої територіальної підсудності такої категорії справ, ніж та, яка встановлена частиною 1 статті 25 КАС України.

          Тобто, за правилами ч. 1 ст. 25 КАС України фізична особа звертається до суду з позовом про оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно такої конкретної фізичної особи, за  вибором позивача до адміністративного суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання такої фізичної особи або за місцезнаходженням відповідача.

Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні визначено Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 р. № 207 (далі – Правила), пунктом 4 яких встановлено, що громадянин України, а також  іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Позивачем на виконання Правил зареєстровано місце проживання в України саме у м. Кривому Розі, по вул. Едуарда Фукса, 55/17, що підтверджено відміткою в паспорті позивача.

Будь-якого іншого зареєстрованого місця проживання в Україні, зокрема, у м. Запоріжжі, позивач не має, а відповідачем не надано доказів протилежного.

Зважаючи на те, що позивач звернулась до суду з позовом щодо оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, що прийнято відносно неї, за зареєстрованим в установленому порядку місцем проживання, є необґрунтованими  доводи апелянта про те, що справа розглянута судом першої інстанції із порушенням правил підсудності та не уповноваженим судом.

При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу апелянта на те, що доводи щодо порушенням правил підсудності, а саме звернення до суду не за місцем проживання, можуть стосуватися порушення правил територіальної підсудності, а не предметної підсудності, як зазначає відповідач в апеляційній скарзі, оскільки за приписами пункту 1 частини 1 статті 20 КАС України саме місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні  адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Посилання апелянта на те, що фактичним місцем проживання позивача в Україні є квартира АДРЕСА_1, не підтверджено належними доказами. Крім того, ця обставина не може враховуватися при визначенні територіальної підсудності справи, оскільки, як зазначено вище, визначальним  при виборі територіальної підсудності в цьому випадку є саме зареєстроване місце проживання особи.

Стосовно доводів апелянта про порушення судом першої інстанції статей 72, 90 КАС України в частині не дослідження усіх наявних доказів, не надання належної оцінка таким доказам, безпідставного не дослідження доказів, наданих відповідачем, - відеозапису ГУНП в Запорізькій області, рапорту працівника поліції, а також застосування неналежного процесуального закону, суд вказує на наступне.

Як зазначено вище,  до протоколу про адміністративне правопорушення долучено лише копія паспорта позивача та її пояснення. Саме на підставі цього протоколу та доданих до цього документів  відповідачем прийнята постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 203 КУпАП.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оскільки відеозапис ГУНП в Запорізькій області, рапорт оперуповноваженого УКР ГУНП в Запорізькій області не долучались до протоколу про адміністративне правопорушення,  не досліджувались відповідачем при прийнятті спірної постанови та не були покладені в основу постанови, яка оскаржується, суд першої інстанції цілком обґрунтовано не прийняв такі докази до уваги.

При цьому відповідач не довів, що ним вживались всі можливі заходи для отримання вказаних доказів до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За приписами ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зважаючи на те, що вказані докази не були покладені в основу оскаржуваного рішення, з урахуванням положень ч. 2 ст. 77 КАС України такі докази є недопустимими.

Суд звертає увагу, що судом першої інстанції помилково такі докази визнані неналежними, проте ця обставина не призвела до неправильного вирішення справи.

Стосовно наявності чи відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення суд зазначає таке.

Як зазначено вище,  громадянка ОСОБА_7 Узбекистан ОСОБА_5 притягнута до адміністративної відповідальності за працевлаштування без відповідного дозволу на працевлаштування в Україні.

Частиною 1 статті 203 КУпАП встановлена відповідальність за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених  частиною другою  цієї статті, і це тягне  за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В порушення частини 2 статті 77 КАС України відповідачем як суб’єктом владних повноважень, який заперечує поти позову, не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх у розумінні статей 73-76 КАС України доказів на підтвердження працевлаштування позивача як іноземця без відповідного дозволу на працевлаштування.

При цьому суб’єктом владних повноважень у постанові не викладена об’єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 203 КУпАП. Зазначення відповідачем, що позивач працювала продавцем на ринку «Анголенко» не можна вважати викладенням належним чином об’єктивної сторони правопорушення, оскільки в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про таку юридичну особу; в постанові не вказано, чи перебувала позивач у трудових правовідносинах з будь-якою юридичною особою або фізичною особою-підприємцем, чи самостійно здійснювала господарську діяльність.

При цьому не можуть вважатися доказами вчинення позивачем зазначеного правопорушення її особисті пояснення. Так, позивач є громадянкою ОСОБА_7 Узбекистан, проте їй не запропоновано користуватися послугами перекладача. Пояснення викладені позивачем із чисельними помилками, що свідчить про те, що позивач не володіє у достатній мірі  державною мовою.

Відтак, такі пояснення суд  не може розцінювати як належний, достатній та достовірний доказ на підтвердження правомірності рішення відповідача.

Таким чином, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваної постанови.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є  рішення суб’єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з  ч. 3 ст. 272 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9,   242, 243, 268-272, 286,  308,   315,   316,   321,   322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд   

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області   на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.06.2018 р. в справі № 212/1748/18 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.06.2018 р. в справі № 212/1748/18  за позовом ОСОБА_5 Нодіри до заступника начальника управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області ОСОБА_6 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 24.10.2018 р. та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

          Повне судове рішення складено 24.10.2018 р.

           ОСОБА_10 ОСОБА_1

                             суддя                                                                      С.В. Білак

                             суддя                                                                      І.В. Юрко