ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2018 рокуЛьвів№ 857/294/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді                                        Шавеля Р.М.,

суддів                                                            Кузьмича С.М. та Сапіги В.П.,

з участю секретаря судового засідання -           Бедрій Х.П.,

а також сторін (їх представників):

від позивача –                                                   не з’явився;

від відповідача -                                         не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській обл. Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської обл. від 07.08.2018р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській обл. Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (суддя суду І інстанції: ОСОБА_3; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 17 год. 30 хв. 07.08.2018р., м.Луцьк),-

В С Т А Н О В И В:

08.06.2018р. позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ВР № 020471 від 30.05.2018р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої до нього застосовано штраф в розмірі 170 грн.; закрити провадження у справі про вказане адміністративне правопорушення відповідно до п.1 ст.247 КУпАП у зв’язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.1-2).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської обл. від 07.08.2018р. заявлений позов задоволено; визнано протиправною та скасовано постанову Інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській обл. Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 серії ВР № 020471 від 30.05.2018р. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП, закрито справу про адміністративне правопорушення (а.с.22-23).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач Інспектор роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській обл. Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1, який покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення спору, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.26-27).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що спірна постанова в справі про адміністративне правопорушення ґрунтується на доказах, передбачених ст.251 КУпАП. Також судом не прийнято до уваги відеозапис із нагрудного відеореєстратора, в ході якого позивач не заперечує своєї вини в порушення правил дорожнього руху. Також визнавальні пояснення позивача слід вважати доказом по справі.

Позивачем ОСОБА_2 скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.48-51).

У зв’язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.3 ст.268, ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до постанови серії ВР № 020471 від 30.05.2018р., винесеної Інспектором роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській обл. Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1, о 23 год. 15 хв. 30.05.2018р., позивач в темну пору доби керував на вул.Стрілецькій, 37 в м.Луцьку легковим автомобілем марки «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_1, в якого не освітлювався задній номерний знак, чим порушив вимоги п.2.9 «в» Правил дорожнього руху /ПДР/.

На підставі наведеного, відповідачем визнано позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. (а.с.3).

          Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідачем не доведений, оскільки будь-яких доказів не представлено. Наданий відеозапис з місця розгляду відповідачем справи про адміністративне порушення не містить фіксації відсутності освітлення заднього номерного знаку автомобіля, яким керував позивач.

          Будь-яких інших доказів, в тому числі пояснень свідків, до матеріалів справи не долучено.

          Визнання ОСОБА_2 під час розгляду справи своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення саме по собі не може слугувати достатнім доказом його винуватості, оскільки це буде суперечити принципу законності, закріпленому в ст.7 КУпАП.

Колегія суддів вважає наведені висновки такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Згідно ч.6 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.2.9 «в» ПДР, затв. постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001р., водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу, не відповідає вимогам стандартів, закріплений не в установленому для цього місці, закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м, неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

          В частині притягнення позивача до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП, спірна постанова серії ВР № 020471 від 30.05.2018р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, не відповідає вимогам ст.283 КУпАП.

Із змісту вказаної норми слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.

Разом з тим, вказана постанова не містить посилання на жоден доказ вчинення позивачем згаданого адміністративного порушення.

Стосовно правильності оцінки наявних у справі доказів колегія суддів виходить з того, що відповідно до приписів КУпАП:

ст.222 - органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 441, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

ст.251 - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

ст.258 - протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі (ч.2).

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу (ч.4).

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення (ч.5).

Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затв. наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015р., у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Згідно п.10 розділу ІІІ вказаної Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Посилання на жоден із цих доказів, які передбачені ст.251 КУпАП, у винесеній постанові є відсутніми.

Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Статтею 254 КУпАП визначено, що така фіксація відбувається шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення, у якому відповідно до ст.256 КУпАП, крім іншого, зазначається місце час і суть адміністративного порушення, виявленого уповноваженою особою, прізвища адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, системний аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов'язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

Такі ж вимоги містяться у відомчому нормативному акті – в Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015р. (остання не поширюється на правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, однак враховується судом в системному аналізі з іншими актами законодавства).

Зокрема, згідно п.3 розділу ІІ цієї Інструкції якщо під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення й адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа органу поліції зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ст.256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 КУпАП.

В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується на правових висновках, які зроблені Конституційним Судом України у своєму Рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22.12.2010р.

Відповідно до матеріалів адміністративної справи протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складався попри те, що позивач заперечував свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП.

Натомість, із змісту представлених відеоматеріалів (а.с.19) неможливо чітко та однозначно встановити всі обставини правопорушення (останні лише фіксують момент зупинки керованого позивачем автомобіля поліцейськими та розгляд справи про адміністративне порушення); також у винесеній відповідачем постанові не вказано інформацію про технічний засіб, яким здійснено відеозапис.

Будь-яких інших доказів вчинення розглядуваного правопорушення відповідачем не представлено.

На підставі наведеного, відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП; складену інспектором поліції постанову за наведених обставин не можна вважати належним і допустимим доказом по справі.

На підставі наведеного, відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП та помилково накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.

Також складену інспектором поліції постанову за наведених обставин не можна вважати належним і допустимим доказом по справі.

          Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають; представлені позивачем докази є належними і допустимими, а відтак останні правомірно прийняті судом першої інстанції до уваги.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, через що підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.243, ч.3 ст.268, ст.ст.272, 286, 310, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській обл. Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської обл. від 07.08.2018р. в адміністративній справі № 161/9143/18 залишити без задоволення, а вказане рішення суду – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя ОСОБА_4

судді ОСОБА_5

ОСОБА_6