ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У  Х  В  А  Л  А

і м е н е м  У к р а ї н и

17 червня 2016 рокусправа № 207/4362/15-а(2-а/207/78/15)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Дурасової Ю.В.

                    суддів:                     Коршуна А.О.  Туркіної Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження  в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 03 листопада 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Інспектора АПВДАІ м.Дніпродзержинська ОСОБА_2

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 03 листопада 2015 року адміністративний позов ОСОБА_1 на постанову інспектора АПВДАІ м.Дніпродзержинська ОСОБА_2 про адміністративне правопорушення серії  ПС 2 №021996. було повернуто у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви, а саме - не сплатою судового збору за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм процесуального права просить суд ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що   у відповідності до приписів ч. 4 ст. 288 КУпАП

він звільнений від сплати судового збору, як позивач у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення. Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на спеціальну норму закону, що звільняє позивача від сплати судового збору та безпідставно повернув позовну заяву.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга      підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що 10 вересня 2015 року щодо позивача прийнята постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ПС 2 №021996, яким позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за порушення правил дорожнього руху, передбачене ч. 6 ст. 121 КУпАП.

Не погодившись із зазначеною постановою позивач оскаржив її до суду. Однак, адміністративний позов ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 03.11.2015 року було повернуто у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви, а саме - не сплатою судового збору за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що, позивачем не було усунуто недоліки зазначені в ухвалі Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 01.10.2015 року, а саме - не сплачено судовий збір за вимоги немайнового характеру.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до змісту адміністративного позову позивач зазначив про звільнення від сплати державного мита при оскаржені постанови про адміністративне правопорушення з посиланням на частину 5 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини 2 статті 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір", який набрав чинності з 01 листопада 2011 року.

Цим Законом (статті 3 і 5) особи, які оскаржують постанову у справі про адміністративне правопорушення, не віднесені до кола суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання адміністративного позову, а позови з таким предметом не належать до об'єктів, за подання яких судовий збір не справляється.

Проте, Закон України "Про судовий збір" не містить застережень про те, що закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Законом діють у частині, що не суперечать йому, а лише доручає Кабінету Міністрів України протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям цього Закону (пункт 1 частини 3 статті 10 Закону України "Про судовий збір").

Таким чином, відносини щодо звільнення від сплати судового збору врегульовуються не тільки статтею 5 Закону України "Про судовий збір", яка не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, а й іншими законами України.

Так, частиною 4 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, норми якої є спеціальними порівняно з нормами Закону України "Про судовий збір" встановлено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Ця норма є спеціальною порівняно з нормами Закону України «Про судовий збір» (№3674).

Отже, за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується у порядку та розмірах, установлених Законом України "Про судовий збір".

Таким чином, висновок суду першої інстанції про необхідність сплати позивачем судового збору при оскарженні постанови у справі про адміністративне правопорушення та не надання доказів щодо наявності підстав про звільнення від сплати судового збору є помилковим.

Приймаючи дане рішення колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги Ухвалу Вищого адміністративного суду від 19.04.2016 року (а.с. 136, 139), якою скасована ухвала суду апеляційної інстанції від 25.11.2015 року про залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_1 у зв’язку з несплатою судового збору (а.с. 28-29, 139-141).

Також колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що Верховним Судом України в ухвалі від 15 червня 2016 року справа № 306/17/16-а (реєстр № 58332490) поставлене питання: чи підлягає сплаті судовий збір у справах, предметом спору яких є постанови про адміністративні правопорушення? Верховний Суд України вважає, що з цього питання  необхідний науковий висновок, у зв’язку з чим доручив членам Науково-консультативної ради при Верховному Суді України на підставі аналізу норм законодавства, зокрема статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статті 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір", підготувати науковий висновок з цього питання до 15 липня 2016 року.  

Враховуючи наведене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням адміністративної справи до суду першої інстанції для провадження розгляду.

Керуючись п.3 ч. 1 ст. 199, ст.202, 204-206 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 03 листопада 2015 року - скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий:                                                                      Ю.В. Дурасова

                  Суддя:                                                                      А.О. Коршун

                  Суддя:                                                                      Л.П. Туркіна