ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/0430/174/18 Справа № 213/1173/17 Суддя у 1-й інстанції - Алексєєв О.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року м.Кривий Ріг

Справа № 213/1173/17

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Чубіна А.В.

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 квітня 2018 року, ухваленого суддею Алексєєвим О.В. у м. Кривому Розі, повний текст судового рішення складений 19 квітня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про умисне пошкодження майна та заподіяння шкоди майну особи.

В мотивування заявлених вимог зазначила, що вона є власником квартири АДРЕСА_1, яку вона вирішила продати. Брат порекомендував їй відповідача ОСОБА_2, яка дала їй аванс у розмірі 1500 доларів США. Сторони домовилися укласти договір купівлі-продажу після приватизації квартири, оскільки на той час квартира перебувала у комунальній власності. На початку грудня 2015 року вона виїхала з квартири і надала відповідачу ключі від квартири. Відповідач зобов'язалася сплачувати комунальні послуги.

20 липня 2016 року вона приватизувала квартиру та 18 серпня 2016 року зареєструвала своє право власності, після чого, сповістила відповідача та запропоновувала призначити дату укладення договору купівлі-продажу. ОСОБА_2 повідомила, що у неї відсутні кошти для купівлі квартири. Вона неодноразово намагалася потрапити до квартири, однак двері їй не відчиняли. Від сусідів позивачка дізналася, що в квартирі роблять ремонт. Потрапивши з міліцією до своєї квартири, побачила що відповідач без її дозволу та без дозволу відповідних органів робить ремонтні роботи, зруйнувавши стіни. Квартира прийшла у непридатний для проживання стан. Згідно висновку експерта вартість відновлювальних робіт для приведення квартири в первинний стан становить 10577 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь та сплачений судовий збір, витрати на проведення експертизи у сумі 3500 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 7000 грн.

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 10 577 грн., сплачений судовий збір у розмірі 640 грн., витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 3 500 грн. та витрати на правничу допомогу 7 000 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову ОСОБА_1 в задоволені позову та стягненні понесених нею судових витрат.

В мотивування апеляційної скарги зазначає, що суд не взяв до уваги, що, на час виникненні правовідносин, на початку грудня 2015 року, квартира не була приватизована ОСОБА_1, а перебувала у комунальній власності. На час набуття позивачем права власності в порядку приватизації 18.08.2016, квартира вже була в стані, який зафіксував судовий експерт при приведенні її обстеження. Матеріали справи не містять доказів, що на час заподіяння шкоди позивач була наймачем квартири.

Вважає що суд не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відсутність перегородки між коридором і кімнатою №1, ще до виникнення спірних правовідносин між сторонами, тому вона не повинна відшкодовувати позивачу вартість робіт по відновленню цієї перегородки у сумі 1597,2 грн.

Також не погоджується з розміром на оплату правової допомоги адвоката, посилаючись на те, що цей розмір не є співмірним з ціною позовних вимог, оскільки становить майже 70% від ціни позову.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ОСОБА_1зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_5, які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні, представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та сторонами не спорюється, що в грудні 2015 року між ОСОБА_1, яка на той час мала прізвище ОСОБА_7, та ОСОБА_2 досягнуто домовленості про укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 після приватизації позивачем цієї квартири, яка на той час перебувала у комунальній власності. На забезпечення виконання зазначеної домовленості, позивач отримала від відповідача завдаток у розмірі 1500 доларів США (т. 1 а. с. 11).

29 липня 2016 року Виконавчим комітетом Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу, згідно з рішенням виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу від 20 липня 2016 року №221, видано свідоцтво №33 на право власності на житло, відповідно до якого ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 (т. 1 а.с.7).

15 серпня 2016 року право власності на квартиру зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ( т. 1 а.с.9). Виготовлено технічний паспорт на квартиру (т. 1 а.с.8).

Згідно висновку затвердженого начальником Інгулецького ВП КВП від 30 вересня 2016 року, до чергової частини Інгулецького ВП КВП 29 вересня 2016 року надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про те, що покупець квартири не хоче віддавати гроші та змінив замки на вхідних дверях. Виїздом ПП Атлас - 0312 за даною адресою виявлено заявника, яка не могла потрапили до квартири. Двері патрульній поліції відчинили, заявник потрапила до квартири. Конфлікт вичерпано (т. 1 а.с.12).

Актом обстеження ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» від 14 грудня 2016 року за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Панаса Мирного, 25/1 встановлено, що в квартирі виконано перепланування, а саме: у санвузлі перенесені двері; закладено вікно (санвузол-кухня); у спальні встановлені нові двері; перенесені двері в комору; перенесений перестінок кімнати та спальні (встановлені швелери - металевий каркас); стіни кухні обшиті гіпсокартоном; зруйновано перестінок кімнати і коридору; по всій квартирі відсутні шпалери; стояк каналізації замінений; ванна і унітаз відсутні; цементна підлога і кахельна плитка в санвузлі відсутні; на кухні відсутня мийка; у спальні на підлозі укладено ДСП (т. 1 а.с.10, 230).

Відповідно до Висновку експерта №51/17 за результатами судової будівельно-технічної експертизи від 01 серпня 2017 року проведені будівельні роботи по переплануванню квартири АДРЕСА_2 виконані без втручання в несучі конструкції будинку, тому власнику квартири не потрібно оформлювати дозвільну документацію на проведення таких робіт в органах архітектурно-будівельного контролю. З точки зору будівельних норм і правил виконані будівельні роботи не відносяться до самочинного будівництва. У той же час відповідальність за виконання даних робіт без згоди власника лежить в юридичній площині і виходить за межі компетенції експерта. Вартість відновлювальних робіт для приведення квартири в первинний стан становить 10577 грн з ПДВ (т. 1 а.с.66-80).

За проведення експертизи позивачем 28 липня 2017 року сплачено 3500 грн. (т. 1 а.с.98, 251).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст.22, 386, 396, 1166 ЦК України й виходив з того, що на момент заподіяння шкоди позивач була наймачем квартири, на законних підставах володіла майном, у подальшому у неї виникло право приватної власності на квартиру, а тому вона має право на відшкодування завданої їй матеріальної шкоди.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ч.1, ч.2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Зазначена норма закону регламентує загальні підстави для відшкодування шкоди у рамках позадоговірних зобов'язань.

Для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умова відповідальності, а саме: протиправної поведінки заподіювача шкоди; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини заподіювача шкоди. За відсутності хоча в одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як закріплено в ч. 2 ст. 76 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Матеріалами справи доведений факт, що ОСОБА_2, не володіючи на законних підставах квартирою, без згоди ОСОБА_1, здійснила перепланування квартири та здійснювала ремонтні робити, внаслідок чого позивачу завдано матеріальної шкоди.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність винної, протиправної поведінки відповідача, наявність збитків, причинного зв'язку між ними та вини заподіювача шкоди у настанні шкоди.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність обов'язку компенсувати завдану шкоду, через те, що на момент здійснення ремонтних робіт у квартирі позивач не була власником квартири, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі.

Так, виходячи з положень ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно ст.3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.

Судом встановлено, що на момент заподіяння шкоди позивач була наймачем квартири, отже, на законних підставах володіла майном, у подальшому у неї виникло, як наймача право приватної власності на квартиру в порядку приватизації, тому вона має право на відшкодування матеріальної шкоди завданої її майну, що спростовує твердження відповідача в апеляційній скарзі про відсутність у позивача права вимоги.

Доводи відповідача про те, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач на момент заподіяння шкоди не була наймачем квартири, колегія суддів вважає надуманими, оскільки вони спростовуються дослідженими судом доказами.

Окрім того, відповідач не заперечує того факту, що вона мала намір купити у позивача квартиру, тобто вважала її власником квартири, при цьому сплатила останній завдаток в розмірі 1500 доларів США, що підтверджено розпискою про отримання ОСОБА_7 (на теперішній час - Панеченко) І.І. від ОСОБА_2 зазначеної суми, яка була складена у присутності свідків (т. 1 а.с.11).

Доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо ненадання судом належної оцінки показанням свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що перегородка між коридором і кімнатою №1 була відсутня ще до виникнення правовідносин між нею і позивачем, є необґрунтованими та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Жодного належного та допустимого доказу відсутності перегородки на час користування квартирою відповідачем не надано. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Твердження відповідача про неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката з ціною позову колегія суддів вважає необгрунтованими, такими, що спростовуються письмовими матеріалами справи.

Як видно з матеріалів справи, між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_6 15 грудня 2016 року укладено договір про надання юридичних послуг (т. 1 а.с. 30).

За надання юридичних послуг, згідно квитанції прибуткового касового ордеру №82 від 02 жовтня 2017 року, позивачем сплачено 7000 грн. (т. 1 а.с. 99, 231).

Відповідно до акту виконаних робіт з надання юридичних послуг від 02 вересня 2017 року, адвокатом зроблено розрахунок погодинної роботи, пов'язаної з наданням правової допомоги за позовом ОСОБА_1 про умисне пошкодження майна та заподіяння матеріальної шкоди, з якого видно, що загальний обсяг використаного адвокатом часу на складання позовної заяви, подання уточненої позовної заяви, складання клопотання про призначення судової експертизи, участь в судових засіданнях, становить 7,4 год. Розмір витрат сплачених позивачем становив 7000 грн. (а. с. 100).

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) ; 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Матеріали справи містять наданий адвокатом ОСОБА_6 погодинний розрахунок наданих послуг з детальним описом вчинених дій та методики визначення суми гонорару. Колегія суддів вважає співмірним розмір витрат на правничу допомогу зі складністю справи, часом та обсягом наданих адвокатом послуг, справа перебувала на розгляді в суді майже рік, проведено дев'ять судових засідань, з урахуванням того, що справа має для позивача важливе значення, оскільки її майну завдано шкоди, вона не може у повному обсязі користуватися належним їй майном, змушена була звернутися за захистом своїх прав до суду, відповідач позовні вимоги не визнала, добровільно шкоду не відшкодувала. Щоб у повному обсязі захистити свої інтереси, позивач змушена була звернутися за професійною юридичною допомогою та здійснила оплату послуг у розмірі, який визначив адвокат.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 25 жовтня 2018 року.

Головуючий:

Судді: