Справа № 22-ц-73                                                                Головуючий у 1-й інстанції Куц В.І.

Категорія 45                                                                           Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

і м е н е м   У к р а ї н и

13 січня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі :

           головуючого –  Маслова В.О.,

           суддів            -    Лузан Л.В., Сибільової Л.О.,  

           з участю секретаря судового засідання – Назарової О.М.

           та осіб, які беруть участь у справі – позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, його адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_2

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 09 листопада 2009 року

у справі за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_3, Верхньосироватської сільської ради,

третя особа: комунальне підприємство «Геодезичний центр «Сумщина»

про визнання недійсними акту про погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж земельної ділянки ОСОБА_3 від 10 жовтня 2002 року, рішення Верхньосироватської сільської ради Сумського району від 31 січня 2003 року про передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3 та Державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,1594 га для ведення особистого селянського господарства від 13 жовтня 2005 року на ім’я ОСОБА_3,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 09 листопада 2009 року визнано частково недійсним акт про погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж земельної ділянки ОСОБА_3 від 10 жовтня 2002 року в частині меж земельної ділянки площею 0,1594 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої по АДРЕСА_1, та рішення Верхньосироватської сільської ради Сумського району від 31 січня 2003 року про передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3 в частині земельної ділянки площею 0,16 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за вказаною адресою.

Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1594 га вартістю 578 грн. 05 коп. для ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_1, від 13 жовтня 2005 року на ім’я ОСОБА_3  Відмовлено в задоволенні позову в іншій частині  за його необґрунтованістю.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 59 грн. 50 коп. на повернення судового збору, 7 грн. 50 коп. на повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 2303 грн.40 коп. судових витрат по проведенню судових будівельно-технічних експертиз,  всього 2370 грн. 40 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 112 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Сумській області 751 грн.20 коп. судових витрат по проведенню судової почеркознавчої експертизи №96 від 16 вересня 2008 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним повністю акт погодження меж земельної ділянки ОСОБА_3 від 10 жовтня 2002 року, рішення сільської ради про передачу відповідачеві земельної ділянки 0,16 га для ведення особистого селянського господарства, Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1594 га для ведення особистого селянського господарства, виданий 31 січня 2005 року ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для  справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні  позову відмовити.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та відповідача і його адвоката, які підтримали свої скарги з мотивів,  в них викладених, та заперечують проти скарги іншої сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що його ділянка по АДРЕСА_2 і ділянка відповідача по АДРЕСА_1, площею, відповідно, 0,29 га і 0, 27 га,  межують між собою. Згідно плану експлікації їх земельних ділянок, спільна ширина ділянок в кінці обох городів становить 38 м, ширина його ділянки була 30, 67 м, а відповідача – 7,33 м. Зараз ширина його городу становить 21,05 м, а  відповідача – 16, 95 м, тобто останній  захопив без його відома і згоди його земельну ділянку шириною в кінці городу 9,62 м, площею 0,028  га. Акт про погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж земельної ділянки ОСОБА_3 від 10 жовтня 2002 року, згідно якого їх ділянки межують по лінії «З» - «Ж», складався без нього, і він про його існування не знав до 2007 року. На підставі вказаного акту 31 січня 2003 року Верхньосироватська сільська рада Сумського району прийняла рішення про передачу відповідачу у власність земельної ділянки загальною площею 0,27 га. Згідно з цим рішенням відповідач отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,2693 га.

Просив визнати недійсним акт про погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж земельної ділянки ОСОБА_3 від 10 жовтня 2002 року, рішення Верхньосироватської сільської ради від 31 січня 2003 року про передачу відповідачеві у приватну власність земельної ділянки та Державний акт на право власності відповідача на земельну ділянку від 13 жовтня 2005 року (т.1, а.с. 4-6).

В подальшому, в листопаді 2007 року та серпні 2009 року, а також в судовому засіданні позивач уточнив свої позовні вимоги і просив визнати недійсними акт про погодження меж, рішення сільської ради та  Державний акт на ім’я відповідача від 13 жовтня 2005 року лише стосовно земельної ділянки площею 0,1594 га для ведення особистого селянського господарства (т.1, а.с.42, т.2, а.с.253).

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при погодженні меж земельної ділянки відповідача, винесенні рішення сільської ради про передачу йому в приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та видачі йому Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства були порушені права позивача, оскільки розмір земельної ділянки відповідача збільшився за рахунок земельної ділянки позивача, але  в розмірі меншому, чим зазначає позивач.

Цей висновок суду узгоджується з обставинами справи, вірно встановленими судом, та нормами матеріального та процесуального права.

Згідно ст. ст. 125, 126 ЗК України, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання  її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації .

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості) та державної реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою; захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законами, способів.

Ст. 153 ЗК України передбачає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим кодексом та іншими законами України.

Згідно ч.1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить домоволодіння, розташоване в АДРЕСА_2.

 Рішенням виконкому Верхньосироватської сільської ради від 29 грудня 1993 року № 50 ОСОБА_2 була передана у приватну власність земельна ділянка загальною площею 0,29 га, в тому числі під житловим будівництвом -0,1292 га,   для ведення особистого підсобного господарства - 0,1608 га, та зазначено, що площі земельних ділянок, що передаються у приватну власність громадян, підлягають уточненню при видачі державних актів на приватну власність на землю (т.1, а.с.8).

10 травня 1993 року на підставі даного рішення був оформлений  Державний акт на право приватної власності ОСОБА_2 на землю загальною площею 0,29 га, ширина ділянки з боку вулиці становила 30 метрів, а в кінці городу -21,8 метрів. В Державному акті зазначено, що він  тимчасовий та підлягає заміні до 15 березня 1994 року. Інших державних актів ОСОБА_2 не отримував (т.1, а.с.52).

10 травня 1993 року ОСОБА_3 був отриманий Державний акт на право приватної власності на землю загальною площею 0,23 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, ширина якої в кінці городу становила 13,4 м. В його Державному акті теж зазначено, що він  тимчасовий та підлягає заміні до 15 березня 1994 року, а також вказано, що він виданий на підставі договору купівлі – продажу № 36 від 30 липня 1993 року. Такий договір в матеріалах справи відсутній  (т.1, а.с.53).

На підставі договору купівлі-продажу від 6 вересня 1993 року відповідач купив незакінчене будівництво жилого будинку по АДРЕСА_1 (т. 1, а.с.37).

Згідно зведеної експлікації земельних ділянок мешканців с. Верхня Сироватка загальний розмір земельної ділянки ОСОБА_3 становить 0,2693 га, в тому числі під будівлями – 0,1099 га, під городом – 0,1594 га. Ширина його ділянки в кінці городу становить 12,63 м. Ширина ділянки ОСОБА_2 в кінці городу становить 30,67 га (т.1, а.с. 10-11).

Начальником Сумського районного відділу земельних ресурсів за участю представника комунального підприємства «Геодезичний центр «Сумщина» був складений акт від 10 жовтня 2002 року про погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж земельної ділянки ОСОБА_3, переданої йому у приватну власність по АДРЕСА_1 загальною площею 0,2693 га, в тому числі  під житловою забудовою - 0,1099 га, під  сільськогосподарськими угіддями - ріллею площею 0,1594 га, ширина якої в кінці городу склала 16,95 метрів.  По лінії З-Ж плану, доданого до вказаного акту, ділянка ОСОБА_3 межує з ділянкою ОСОБА_2, в акті стоїть підпис і від імені ОСОБА_2 В акті зазначено, що він складений на виконання рішення УП сесії ХХ1У скликання Верхньосироватської сільської ради від 31 січня 2003 року, тобто сесії, яка відбулась після дати складання акту погодження меж, вказаної в ньому, та вказано, що суміжними землевласниками (землекористувачами)  не заявлено претензій  при погодженні існуючих меж (т.1, а.с.7).

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи, підпис від імені ОСОБА_2 у акті погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж земельної ділянки  що належить ОСОБА_3, від 10 жовтня 2002 року, виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою, з наслідуванням дійсному підпису ОСОБА_2 (т.1, а.с. 123-137).

Рішенням УП сесії ХХ1У скликання Верхньосироватської сільської ради від 31 січня 2003 року ОСОБА_3 передана у приватну власність земельна ділянка при належному йому домоволодінні по АДРЕСА_1 загальною площею 0,27 га, в тому числі для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,11 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,16 га, а також зазначено, що площі земельних ділянок, які передаються у приватну власність, підлягають уточненню при видачі Державних актів на право приватної власності на землю (т.1, а.с.9).

29 вересня 2005 року ОСОБА_3 отримав технічний паспорт на житловий будинок, в якому складено план присадибної ділянки з такими ж самими розмірами, які зазначені в Державних актах на право власності на земельні ділянки, отриманих ним 13 жовтня 2005 року  (т.1, а. с.32-34).

13 жовтня 2005 року на підставі вказаного рішення сільської ради від 31 січня 2003 року ОСОБА_3 отримав два Державні акти на право власності на земельні ділянки: площею 0,1099 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,1594 га для ведення особистого селянського господарства, ширина якої в кінці городу становить 16,95 метрів (т.1, а.с.30-31).

25 жовтня 2005 року було винесене рішення виконкому Верхньосироватської сільської ради № 189 про оформлення  права власності ОСОБА_3 на житловий будинок з господарчими спорудами по АДРЕСА_1, яке він зареєстрував 23 грудня 2005 року  (т.1, а.с.29,34).

31 жовтня 2005 року ОСОБА_3 зареєстрував будівельний паспорт на забудову  земельної ділянки з аналогічними параметрами земельної ділянки (т.1, а.с. 35-36).

Згідно висновку повторної будівельно-технічної експертизи на теперішній час                ОСОБА_2 фактично користується присадибною земельною ділянкою при належному йому домоволодінні загальною площею 0,2706 га, а ОСОБА_3 фактично користується присадибною земельною ділянкою при належному йому домоволодінні загальною площею 0,2689 га. Порівняно з Державним актом на право приватної власності на землю від 10 травня 1993 року  ОСОБА_3 користується земельною ділянкою більшою на 393 кв. м. Розмір її збільшився за рахунок змінення конфігурації та лінійних розмірів земельної ділянки. Визначити, де конкретно розташована частина земельної ділянки з відображенням її розмірів та площі, за рахунок якої збільшилась площа земельної ділянки, не видається можливим. Ширина ділянки позивача порівняно з шириною, вказаною в Державному акті на право власності на землю від 10 травня 1993 року, зменшилась на 0, 84 м, а площа – на 36 кв.м (т.2, а.с.215-226)

З огляду на зазначене, посилання ОСОБА_2 на те, що згідно експлікації ширина його ділянки в кінці городу  становила 30,67 м, є безпідставними, оскільки план експлікації земель не є правовстановлюючим документом щодо земельних ділянок, а тому його твердження про те, що, виходячи з цих розмірів, його ділянка саме з вини ОСОБА_3 зменшилась саме на 393 кв. м , необґрунтовані.

Позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що при винесенні в натуру  меж його земельної ділянки площею 0,07 га під забудову в 1990 році план його земельної ділянки був прямолінійним (т.2, а.с. 342-347), і при  винесенні рішення суд безпідставно  користувався розмірами ділянок, зазначеними в перших  тимчасових Державних актах від 10 травня  1993 року, які оформлені  без акту погодження  меж, та необґрунтовано зазначив в рішенні, що ширина його ділянки в кінці городу зменшилась всього на 0,84 м, а площа – лише  на 0,0036га, що, на його думку,  не відповідає дійсності, оскільки з вини ОСОБА_3  ширина його ділянки в кінці городу зменшилась на 9,64 м, а площа – на 393 кв. м.

ОСОБА_2 вважає безпідставним посилання суду на тимчасові Державні акти 1993 року, оформлені на його та відповідача ім’я, зазначаючи, що йому виділено 0,29 га, а відповідачеві – 0,23 га землевпорядником сільської ради на свій розсуд без погодження меж між земельними  ділянками, розміри ділянок та їх конфігурація зазначені ті, які вказав ОСОБА_3 без погодження з ним. Цей акт виданий ОСОБА_3  ще за чотири місяці до купівлі недобудованого будинку, а координування кутів повороту показує, що загальна довжина їх ділянок – 37,98 см.

Суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що такі доводи позивача  не підтверджують того, що ширина його ділянки  в кінці городу повинна бути 30,67 м, а у ОСОБА_3 -  7,33м, і що відповідач збільшив свою земельну ділянку на 393 кв. м саме за рахунок його земельної ділянки, оскільки вони суперечать першим Державним актам на право власності на землю, оформленим в 1993 році на ім’я сторін. Ці Державні акти  ОСОБА_2 не оскаржував, вони пройшли державну реєстрацію, інші  правовстановлюючі документи щодо земельних ділянок ним не надані.

При цьому суд також обґрунтовано врахував ту обставину,  що земельна ділянка позивача, яка за Державним актом 1993 року була прямолінійною, на чому наполягає і сам позивач в апеляційній скарзі, зараз має виступ площею 0,0158га,  яка не використовується позивачем, і загальний розмір його  ділянки зменшився за рахунок залишення ним без обробітку частини цієї ділянки площею 0,0158 га (т.2, а.с. 221, 272). Не оспорюючи Державний акт ОСОБА_3  на ділянку площею 0,1099 га під будівлями, ОСОБА_2 не надав доказів, що саме за рахунок спірної ділянки відповідача, виділеної для ведення особистого селянського господарства,  загальна площа його ділянки зменшилась на 393 кв.м.

Посилання позивача на те, що суд не вияснив, хто винен в підробці його підпису на акті погодження меж 1 від 10 жовтня 2002 року, не є предметом розгляду в межах цивільної справи.

Не спростовують висновків суду і посилання ОСОБА_3 на те, що розмір його ділянки порівняно з першим правовстановлюючим документом – тимчасовим Державним актом 1993 року збільшився за рахунок дороги, додатково виділеній йому виконкомом сільської ради. З наданих відповідачем апеляційному суду документів достовірно не вбачається, що збільшення ширини ділянки відповідача для ведення особистого селянського господарства в її кінці сталося, в тому числі,  не за рахунок ділянки позивача, і що йому виділялась земельна ділянка таким чином, що її ширина в кінці городу стала більшою лише за рахунок дороги.

ОСОБА_3, не оспорюючи розміри земельних ділянок сторін, вказані в Державних актах 1993 року,  не надав беззаперечних доказів тому, що ширина земельної ділянки позивача зменшилась за рахунок того, що сам позивач умисно це зробив, оскільки в жодному з обмірів земельних ділянок позивача не вбачається, що він сам зменшив ширину ділянки в кінці городу.

Тому суд прийшов до вірного висновку, що в результаті складення оскаржуваних позивачем акту погодження меж, винесення рішення сільської ради та видачі Державного акту ОСОБА_3 щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства  були порушені права позивача, що виразилось в зменшенні ширини його земельної ділянки в кінці городу та зменшенні її  площі, які були закріплені попереднім Державним актом.

 Посилання ОСОБА_3 на безпідставність покладення на нього судових витрат, не обгрунтовані, оскільки спір в даній справі є майновим, оспорені саме його правовстановлюючі  документи, а тому суд обґрунтовано стягнув саме з нього судові витрати.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду  першої інстанції. Обставини, на які посилаються сторони, були предметом дослідження суду першої інстанції і отримали об’єктивну оцінку. Рішення суду є переконливим, узгоджується з доказами, наявними у справі,  а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 09 листопада 2009 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий  підпис

Судді               підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Сумської області                                        Л.О. Сибільова