Постанова

Іменем України

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 654/759/16-ц

провадження № 61-20654 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Голопристанське відділення поліції Новокаховського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області, ліквідаційна комісія при Голопристанському районному відділі УМВС України в Херсонській області, Головне управління Національної поліції в Херсонській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 27 листопада 2017 року у складі судді

Данилевського М. А. та постанову Апеляційного суду Херсонської області від

06 лютого 2018 року у складі колегії суддів : Кутурланової О. В., Майданіка В. В., Орловської Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Голопристанського відділення поліції Новокаховського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області, ліквідаційної комісії при Голопристанському районному відділі УМВС України в Херсонській області про відшкодування збитків, відшкодування майнової та моральної шкоди.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 16 лютого 2013 року у селі Малі Копани Голопристанського району Херсонської області на території земельної ділянки між АДРЕСА_1, яку він набув у спадок, працівниками міліції було вилучено близько 10 метрів кубічних напиляних дров акації білої, які він перевозив, а також належну йому бензопилу марки «Husqvarna» № 4307769.

Вилучення відбулося у ході огляду місця події та оформлено протоколом.

Незаконність вилучення зазначеного майна у подальшому підтверджено постановою слідчого відділу Голопристанського РВ УМВС України в Херсонській області Синякова С. В. від 08 серпня 2013 року, якою кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013230150000495 від 17 лютого 2013 року закрито у зв'язку з відсутністю ознак кримінального правопорушення, передбаченого статтею 246 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Проте вилучене у нього майно не повернуто, а звернення про його повернення залишені без відповідного реагування.

Після повідомлення про ліквідацію Голопристанського районного відділу УМВС України в Херсонській області ним до ліквідаційної комісії подано претензію щодо відшкодування вартості неповернутого майна, яка не була задоволена.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив стягнути на відшкодування майнової шкоди вартість неповерненого майна у розмірі 13 450 грн та моральну шкоду, завдану тривалим порушенням його законних прав, у розмірі 40 350 грн.

У ході розгляду справи судом до участі у справі як належних співвідповідачів залучено Головне управління Національної поліції в Херсонській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 22 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 25 серпня 2016 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що позивачем не доведено незаконності дій співробітників міліції, а також належності йому на праві власності вилученої деревини та розміщення її на належній йому земельній ділянці. Вилучену у позивача бензопилу повернуто, вимоги про відшкодування її вартості після спливу майже трьох років з дня повернення не грунтуються на законі. Крім того відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями співробітників міліції щодо вилученого майна та спричиненою позивачеві моральною шкодою.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 січня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 22 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 25 серпня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції виходив з того, що предметом заявленого позову є виключно законність вилучення працівниками поліції майна та його повернення позивачу у разі безпідставності таких дій. Зазначивши про недоведеність позову, суди не встановили факти, якими позивач обгрунтовував свої вимоги, не з'ясували, чи доведено протиправність дій позивача та чи підлягає вилучене майно поверненню та у якій кількості, а також не надали оцінки тому чи завдано позивачу майнової та моральної шкоди діями працівників правоохоронних органів.

Після повернення справи на новий розгляд 07 вересня 2017 року ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та просив: визнати безпідставними та незаконними дії слідчих, що мали місце при подіях 16 лютого 2013 року, внаслідок яких у нього безпідставно було вилучено близько десяти кубічних метрів напиляних дров (акації білої) та нову бензопилу марки «Husqvarna» № 4307769; солідарно стягнути з відповідачів матеріальну шкоду у розмірі 13 450 грн. та моральну шкоду у розмірі 538 000 грн.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від

27 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що тимчасове вилучення у порядку статті 167 Кримінального процесуального кодексу України майна під час огляду місця події не може свідчить про протиправність або незаконність дій правоохоронного органу, ураховуючи, що у подальшому вилучену бензопилу було повернуто позивачу, а право на повернення вилучених дров ним не реалізовано, попри отримання постанови про невизнання їх речовим доказом. На підтвердження відшкодування моральної шкоди позивачем не надано жодного доказу, а також не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями працівників міліції по вилученню майна та заявленою позивачем моральною шкодою.

Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 06 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 27 листопада 2017 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки незаконність рішень слідчого щодо вилучення майна належними доказами не підтверджено, повернення майна у неналежному вигляді не доведено, правові підстави для висновку про належність вилучених дров позивачу відсутні, а тому вимоги про відшкодування їх вартості є безпідставними. Встановивши відсутність факту незаконності дій слідчого при тимчасовому вилученні майна позивача, суд першої інстанції дійшов вірно висновку про безпідставність вимог про відшкодування заподіяної йому шкоди.

У квітні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій заявник просить скасувати рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 27 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 06 лютого 2018 року, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції належним чином не повідомив його про розгляд справи, що призвело до порушення його права на участь у судовому розгляді, надання пояснень по суті поданої ним апеляційної скарги, та мало наслідком неповне з'ясування обставин справи. Крім того, суди попередніх інстанцій не завернули увагу на уточнені ним позовні вимоги та висновки, викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 січня 2017 року, зокрема не врахували, що предметом позову є законність дій працівників правоохоронного органу щодо вилучення у нього майна та його повернення, а не належність йому на праві власності земельної ділянки чи іншого майна.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Установлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з порушенням норм процесуального права, що є обов'язкою підставою для його скасування.

Судом встановлено, що ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від

09 січня 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 27 листопада 2017 року.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження направлено учасникам справи 09 січня 2018 року, та отримано ОСОБА_1 13 січня 2018 року.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 22 січня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 призначено до апеляційного розгляду на 06 лютого

2018 року.

Повістку про виклик до суду у цивільній справі 24 січня 2018 року було надіслано ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2.

Доказів на підтвердження отримання позивачем судової повістки матеріали справи не містять.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також грубим порушенням вимог статей 128-130, 372 ЦПК України.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом

Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Частиною першою статті шостої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Згідно з частиною першою статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги цивільного процесуального законодавства уваги не звернув, розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 та доказів належного повідомлення його про дату, час та місце розгляду справи, чим порушив конституційне право останнього на участь у судовому розгляді, не забезпечив можливості надати суду пояснення з приводу поданої ним апеляційної скарги, висловити свої заперечення на доводи опонента, тим самим порушивши вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Оскільки ОСОБА_1 не був належно повідомлений апеляційним судом про розгляд справи, оскаржуване судове рішення підлягає обов'язковому скасування з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Херсонської області від 06 лютого 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

С.О. Погрібний

О.В. Ступак

Г.І. Усик