Справа № 2-а- 633 /09
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(вступна та резолютивна частини)
31 серпня 2009 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого – судді Тарасової І.В.
при секретарі судових засідань – ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та про зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії ,
ПОСТАНОВИВ :
Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та про зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова нарахувати та сплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” виходячи із мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 – відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 01 грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Фрунзенський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання її в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя:
Справа № 2-а- 633 /09
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 серпня 2009 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого – судді Тарасової І.В.
при секретарі судових засідань – ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та про зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2А . звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова, в якому просить суд поновити пропущений строк для звернення для адміністративного суду та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2 733 грн. 30 коп.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що вона належить до соціальної категорії „Дитина війни” та відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком, а відповідач всупереч Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, в тому числі й щодо зупинення ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії. Про порушення її прав, що на момент винесення рішення Конституційним Судом України тривало понад півтора року, йому стало відомо тільки після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації.
Відповідач надав заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 стосувалось лише Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», рішень щодо неконституційності Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Таким чином, на думку відповідача рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, а тому на період до 09 липня 2007 року не поширюється.
Крім того, відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу, на який покладено обов’язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.
В судове засідання позивачка та представник відповідача не з'явились, про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.
Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів та виходячи із встановлених обставин справи. Суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 має статус «Дитини війни», що також підтверджується посвідченням № 356606 .
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” позивач ОСОБА_2 має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст. 6 вище зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.
Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, запроваджені не були.
Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені, у зв’язку з чим суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат підвищення до пенсії за 2006 рік.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу підвищення до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Тому задоволенню підлягають вимоги позивачки лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30 %, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків – 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується включно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, суд вважає за можливе застосувати саме ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання ОСОБА_2 є Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова. Враховуючи вище викладене, суд вважає Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова належним відповідачем по даній справі.
Таким чином, відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», відповідачем не нараховане та несплачене позивачу підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, яке відповідно до встановленого законодавством розміру мінімальної пенсії за віком повинно складати: у липні 2007 р.- 410,06 х30%; у серпні, вересні 2007 р. - 410,06 х 30% х 2 мес.; у жовтні – грудні 2007 р. - 415,11 грн. х 30% х 3 мес.
Згідно наданої відповідачем довідки, за вказаний період УПФУ в Фрунзенському районі м. Харкова підвищення до пенсії позивачу як дитині війни не нараховувалося і не виплачувалося.
Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати.
Із змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.
Згідно ч.2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та, задовольняючи позов в цій частині, визнати бездіяльність даного управління протиправною.
Позовні вимоги ОСОБА_2А . щодо зобов’язання відповідного управління Пенсійного фонду України нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
Відповідно до ст.100 КАС України – пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. В своїх запереченнях відповідач не наполягає на застосуванні ст. ст. 99 -100 КАС України. Крім цього, у відповідності до ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року, суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Згідно вимог ч.3 ст. 94 КАС України , якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та про зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова нарахувати та сплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” виходячи із мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 – відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 01 грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Фрунзенський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання її в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя: