Справа №2-2457/2009 р.                                                                                            

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    24 грудня 2009 року  Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської                              області в складі:   головуючого – судді  Серебрякової Т.В.,

                               при секретарі судового засідання  -  Лукіянчиній Т.І.,

                               за участю - позивачки ОСОБА_1,

                               відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську  Миколаївської області цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу , -  

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2009 р. ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом  до  ОСОБА_2  про розірвання шлюбу.

В позовній заяві позивачка ОСОБА_1 зазначала, що з відповідачем                   ОСОБА_2 знаходиться в зареєстрованому  шлюбі з 19 березня 1999 р., від якого  мають  малолітню дитину –  сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.  В позові  позивачка також  вказувала, що причиною розпаду сім’ї є те, що вона  та відповідач  проживають окремо та у кожного на теперішній час склалась інша сім’я. Посилаючись на те, що  сім’я розпалася остаточно, примирення та подальше спільне проживання з  відповідачем неможливе, позивачка  просила   позов задовольнити, а шлюб,  зареєстрований 19 березня  1999 р.  відділом реєстрації актів цивільного  стану  Вознесенського міського   управління юстиції   Миколаївської області   між нею  та  відповідачем розірвати.  

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1  позовні вимоги підтримала, зазначивши, що сім’я  розпалася остаточно та подальше її збереження  неможливе. Подружні відносини  припиненні  з вересня   2007 р., через те, що  сторони виявилися  різними людьми та  в кожного свій погляд на життєві і сімейні відносини.  На  примирення  не згодна  та наполягала  на розірванні шлюбу.

Відповідач ОСОБА_2  в  судовому  засіданні позовні вимоги визнав,  проти задоволення позову не заперечував. При цьому зазначав, що сім’я розпалася остаточно  і збережена не може бути.  На  примирення не згодний.  

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені  наступні  факти  та відповідні їм правовідносини.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,  та ОСОБА_2  (до  шлюбу – Нерега) ОСОБА_4,             ІНФОРМАЦІЯ_3,   знаходяться  в зареєстрованому шлюбі з                           19 березня 1999 р., що підтверджується свідоцтвом  про одруження (повторне),               серія І–ФП №070030, виданим 04 січня 2003  р. відділом  реєстрації актів цивільного   стану  Вознесенського міського   управління юстиції  Миколаївської області (а.с.6).

Від даного шлюбу сторони мають малолітню  дитину – сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,  що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія І–ФП №015798, виданого  Вознесенським міськвідділом   реєстрації  актів громадянського стану  Миколаївської області 19 березня 1999 р. (а.с.7).

Відповідно до ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Дружина та чоловік  зобов’язані спільно піклуватися про  побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї  на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, що передбачено ст.55 СК України.

Кожен з подружжя також має право припинити шлюбні відносини.  Примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на особисту недоторканість  і може мати наслідки, встановлені законом (ст.56 СК України).    

Згідно ст.112 СК України суд, з’ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу  суперечило б інтересам одного з них,  інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

В судовому засіданні встановлено, що сторони з вересня 2007  р.  припинили шлюбні відносини  та жоден  з них  не бажає зберегти сім’ю. Спорів  про поділ майна  між сторонами немає. Згода щодо місця проживання дитини  між сторонами досягнута.

На підставі  викладеного та  згідно зі ст.ст.104,110,112 СК України, суд приходить до висновку, що подальше  спільне  життя  подружжя і збереження  шлюбу  стали неможливі і суперечать інтересам  сторін. За таких обставин,  заявлений позов підлягає задоволенню, а шлюб, зареєстрований 19 березня  1999  р. між ОСОБА_2 та  ОСОБА_2  (до шлюбу – Нерега) ОСОБА_4     розірванню.    

Керуючись ст.ст.10,11,209,212,213,214,215  ЦПК України, суд,  –

ВИРІШИВ:

    Позов   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу -   задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 19 березня 1999 р. відділом реєстрації актів цивільного   стану  Вознесенського міського управління юстиції   Миколаївської області   (актовий запис №44) між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_4, Росія,   та  ГРИБАШИНОЮ (до шлюбу – НЕРЕГА)  ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженкою  ІНФОРМАЦІЯ_5,   – розірвати.  

При видачі свідоцтва  про розірвання шлюбу в органах РАЦС  стягнути   з  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, Росія,  на користь держави  судовий збір   в розмірі  17 (сімнадцять) грн. 00 коп.,  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженку  ІНФОРМАЦІЯ_5,  звільнити від сплати судового збору.

           Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку  до  апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області  шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів після проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти  днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя                                           Т.В.  Серебрякова