Справа №1-429

                                         2007р.

ПОСТАНОВА

іменем України

   „09” грудня 2009 року    Шевченківський районний суд м. Львова

 в складі: головуючого-судді    Кавацюка В.І.

                  при секретарі             Юрчишин О.В.

                  з участю прокурора  Антонюк О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові

кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, гр. України, ІНФОРМАЦІЯ_3, пенсіонера, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого і проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,  

у вчиненні   злочину, передбаченого ст. 172 ч.1 КК України,

у с т а н о в и в :  

   Підсудний ОСОБА_1П, працюючи на посаді директора державного комунального транспортно-ремонтно-аварійного підприємства „ТРАП”, будучи службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, та розпорядником коштів підприємства, достовірно знаючи про те, що з 01 січня 2004 року набрав чинності Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а також те, що з 01 січня 2004 року очолюване ним підприємство згідно цього Закону повинно нараховувати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування працівників, умисно, всупереч вимогам вищевказаного Закону протягом січня 2004 року – грудня 2005 року не нараховував, не обчислював та не сплачував страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування працівників вказаного підприємства, що призвело до несплати таких внесків на загальну суму 62 942, 22 грн.

   На досудовому слідстві і в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся та пояснив, що з 1993 року по листопад 2008 року він дійсно працював на посаді директора ДКП „ТРАП”, яке розташоване на вул. Заводській,30 в м. Львові. В коло його обов’язків, поряд з іншим, входило зокрема організація роботи по ліквідації аварій в системі житлового господарства Шевченківського району м. Львова. ДКП „ТРАП” знаходилось на єдиному податку та своїй діяльності керувалось Указом Президента України  „Про спрощену систему оподаткування”. Про вимоги Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” він був ознайомлений в загальних рисах та очолюване ним підприємство дійсно у зазначений в обвинувальному висновку період не проводила нарахування і сплату внесків до Пенсійного фонду України згідно із цим Законом. У вчиненому щиро кається, оскільки злочин він вчинив лише в силу свої правової необізнаності.

   Крім повного визнання підсудним ОСОБА_1 своєї вини, його  винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ст. 172 і.1 КК України, повністю і об’єктивно стверджується зібраними в ході дізнання доказами, які зазначені в обвинувальному висновку. Фактичні обставини справи, які підтверджуються цими доказами, не оспорювались в судовому засіданні ні підсудним ОСОБА_1, ні іншими учасниками судового розгляду.

    Крім цього, підсудний ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням, в якому просить звільнити його від кримінальної відповідальності і справу провадженням закрити у зв’язку з актом амністії.

   З’ясувавши обставини справи, заслухавши думку прокурора Антонюк О.Д., яка проти задоволення клопотання не заперечила, суд приходить до висновку, що клопотання є підставним та підлягає до задоволення з таких підстав.  

   Відповідно до ст.ст. 1 п. „г”, 6, 8 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 року чоловіки, які на день набрання чинності чим Законом досягли 60-річного віку, і які до набрання чинності цим Законом вчинили умисні злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, підлягають звільненню від кримінальної відповідальності. Питання про застосування амністії суд вирішує за власною ініціативою, за ініціативою прокурора, органів дізнання та досудового слідства, а також за ініціативою обвинуваченого, підсудного чи засудженого.  

   Оскільки підсудний ОСОБА_1 раніше не судимий, на момент набрання чинності вищевказаним Законом досяг віку понад 60 років, інкримінований йому злочин не відносяться до категорії тяжких злочинів та він просить застосувати до нього акт амністії, суд приходить до висновку, що клопотання є підставним та підлягає  до задоволення.

    Керуючись ст.ст. 273, 274  КПК України, ст. ст. 1 п. „г”, 6, 8, 9, 10 Закону України  „Про амністію” від 12 грудня 2008 року,  суд

п о с т а н о в и в:

    Клопотання задовольнити.

    Підсудного ОСОБА_1 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 172 ч.1 КК України, та кримінальну справу щодо нього провадженням закрити – у зв’язку з актом амністії.

    Раніше обраний ОСОБА_1 запобіжний захід – підписка про невиїзд – скасувати.

    На постанову протягом семи діб з моменту її проголошення може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова.

Суддя                                                                                    В. І. Кавацюк