Справа № 22-61/2010                            Головуючий у 1-й інстанції - Циганаш І.А.

Категорія - 6                                 Доповідач - Єгорова С.М.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 січня 2010 року        Колегія суддів  судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

          головуючого судді -  Вербицького В.С.

                        суддів  -  Єгорової С.М.; Дуковського О.Л.

          з участю секретаря - Демешко Л.В.  

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 21 травня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні частиною будинку шляхом знесення самочинно збудованого нерухомого майна, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особі: управління містобудування, архітектури, екології та земельних відносин Кіровоградської міської ради, інспекція державного архітектурног-будівельного контролю Кіровоградської міської ради, ОСОБА_4, про усунення перешкод в користуванні частиною будинку шляхом приведення її в належний технічний стан, визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

           У квітні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що їй на праві приватної власності належить 3/25 частини АДРЕСА_1,  а відповідачам - по 3/100 частини цього будинку. Без її відома та згоди ОСОБА_2 звела добудову до своєї частини будинку, чим перешкоджає в здійсненні її права власності та користуванні належною їй частиною будинку й земельною ділянкою.

           Уточнивши під час розгляду справи свої позовні вимоги, позивачка просила зобов'язати відповідачів усунути перешкоди в праві користування належною їй частиною АДРЕСА_1  шляхом знесення самочинно зведеної добудови за їхній власний рахунок, а також стягнути 15 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

             ОСОБА_2 подала зустрічний позов про усунення перешкод у користуванні частиною будинку шляхом її приведення до належного технічного стану, визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу не мешкає в належній їй на праві приватної власності частині, не проводить поточний та капітальний ремонт приміщення, у результаті чого руйнується будинок. Вона неодноразово зверталася до неї з проханням вжити заходів до усунення пошкоджень, але ці прохання були проігноровані.

              Згідно з рішенням Кіровоградського міського виконавчого комітету від                  12 листопада 1997 року № 942 їй було надано дозвіл  на будівництво добудови розміром 3x3 до належної їй частини будинку, проте при її спорудженні вона допустила відхилення від проектної документації. Для вирішення питання про узаконення будівництва вона неодноразово зверталася до управління містобудування, але їй було відмовлено.

               Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 травня 2008 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано за нею право власності на добудову під літерою "Б-2" розміром 5,92х3, 10х2, 15х3,56 до АДРЕСА_1.

 Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 31 липня 2008 року рішення районного суду скасовано в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 і в цій частині позову відмовлено; у решті - рішення суду першої інстанції залишено без змін.

              Ухвалою Верховного Суду України від 28 жовтня 2009 року рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 31 липня 2008 року в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції щодо вимог  ОСОБА_1 скасоване, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

               В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд. Зазначала, зокрема, що суд безпідставно відмовив у задоволенні її позовних вимог, оскільки не дав належної оцінки її доводам та наданим доказам, і узаконив самочинну добудову, споруджену відповідачкою всупереч вимогам земельного та цивільного законодавства.

               В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник повністю підтримали доводи апеляційної скарги, а ОСОБА_2 та її представник заперечували проти апеляційної скарги та вважали рішення законним.

               Заслухавши доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, в межах, визначених ст. 303 ЦПК України та ухвалою Верховного Суду України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

               Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

                Суд першої інстанції, відмовивши в задоволенні  позову ОСОБА_1 ухвалив рішення, яке не відповідає зазначеним нормам.

            Як у позовній заяві, так і під час розгляду справи (т. 1 а.с. 3-4, 207-210) ОСОБА_1 вказувала на те, що зведенням самочинної будівлі під літерою "Б-2", знесенням її сіней під літерою "б" ОСОБА_2 порушила як її право на необмежене користування входом до квартири, так і право користування спільною земельною ділянкою (двором). Ці обставини судом не враховані, про що позивачкою за первісним позовом зазначено і в апеляційній скарзі.

           Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що сторони  є співвласниками АДРЕСА_1  на земельній ділянці загальною площею 1686,7 кв.м, в якому по 3/100 частин за рішенням суду Ленінського району м.Кіровограда від 4 липня 1986 року належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а 3/25 -  частини ОСОБА_1  на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою Кіровоградською державною нотаріальною конторою 5 травня 2004р. за р.№3-1112. Згідно даних  технічного паспорта на будинок за зазначеними правовстановлюючими документами за ОСОБА_1 зареєстровано на праві власності кв. №6, що складається з двох кімнат та кухні, загальною площею 26,29 кв.м (а.с.91), а за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - квартиру №7, що станом на червень 2003р. складалась з кімнати 12,39 кв.м., кухні 4,32 кв.м, коридору 0,95 кв.м,- загальною площею 17,66 кв.м (а.с.88 т.1).

           За рішенням Кіровоградського міськвиконкому від 12 листопада 1997 року №942 ОСОБА_2 було надано дозвіл на будівництво добудови розміром 3х3 кв.м до квартири №7. Однак, як підтверджено висновком судової будівельно-технічної експертизи від 12 вересня 2005р., проведеної за ухвалою суду Кіровоградським ООБТІ,  ОСОБА_2 спорудила з відхиленням від проектної документації добудову, розміром 5,92х3,6 + 3,56х 2,15 кв.м, збільшивши при цьому загальну площу квартири до 31,69 кв.м, в тому числі - на 9,2 кв.м без відповідного дозволу, що зафіксовано за л.Б-2 і в технічному паспорті, виготовленому  станом на 20 серпня 2004р. та 19 травня 2006 року (а.с. 38-43 1т, 90,63 т.2). Ця добудова як така, що виконана з відхиленням від документації дозвільного характеру, зі здійсненням не зазначених у дозволі будівельних робіт, визнана самочинним будівництвом  відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, ч. 10 ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій".

             Частинами 3, 5 ст. 376 ЦК передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй виділена для цієї мети, за умови надання  земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

             Як підтверджено матеріалами справи, Управління містобудування, архітектури, екології та земельних відносин відмовило  ОСОБА_2 в наданні дозволу на самовільно розпочате будівництво  спірної добудови у зв'язку з ненаданням необхідних документів (а.с.94). Ця обставина встановлена і постановою Ленінського районного суду від 19 липня 2006р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління про визнання  неправомірною бездіяльності відповідача, зобов'язання його прийняти рішення по узаконенню добудови до квартири (а.с. 135-136). Не було визнане за нею право власності на самочинно збудоване нерухоме майно  і  за вищезазначеним  рішенням суду, яке набрало законної сили.

             Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що на добудову літ." Б2 " до АДРЕСА_1 ОСОБА_2 було надано  дозвіл на підставі рішення міськвиконкому від 12.11.1997 року №942, та відповідно висновків спеціаліста  Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз будівництво відповідає вимогам ДБН по відношенню до квартири №6 власника ОСОБА_1, до цієї добудови підведене газопостачання з додержанням усіх вимог та умов, передбачених діючим  законодавством, хоча площа цієї добудови і збільшена порівняно з тією, що передбачена  за рішенням міськвиконкому, проте це не порушує права інших співвласників, в т. ч. ОСОБА_1,  добудова зведена без істотних порушень будівельних норм і правил, що не суперечить суспільним інтересам, самовільна прибудова не перешкоджає ОСОБА_1 у здійсненні права власності частиною будинку та користування земельною ділянкою, не впливає на стан природного освітлення в її квартирі,  а знесені ОСОБА_2 сіни позивачки побудовані нею самовільно, що виключає відповідальність останньої.

               При цьому суд не врахував те, що порядок користування спільною земельною ділянкою сторонами не визначався й згоди на зайняття частини ділянки під забудову ОСОБА_1 не давала, та не обґрунтував, чому за таких обставин слід вважати, що право її на користування зайнятою спорудою не порушується.

               Не дана судом і оцінка акту обстеження (т. 2 а.с. 147) про те, що  вікно квартири ОСОБА_1, яке виходить на подвір'я, повністю перекрите самовільною добудовою ОСОБА_2, що підтверджує доводи позивачки за первісним позовом  про порушення її прав.

               Також, суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи ОСОБА_1 щодо вчинення ОСОБА_2 самовільного знесення сіней, зазначених в технічному паспорті будинку  2003 року (т. 2 а.с. 87-90), під літерою "б", споруджених у 1890 році, які примикали до двох спірних квартир, що належать сторонам, та побудування на їх місці з відхиленням від проектної документації (збільшення у розмірах в порівнянні з дозволом на будівництво) житлової добудови літ. "Б2" (5,92м х 3,60 м. + 2,15м. х 3,56м.), що було встановлено  Кіровоградським ООБТІ під час  інвентаризації в лютому 2004 року, та підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 12 вересня 2005 року (а. с. 38-45).

               Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Згідно з  ч.4 ст.176 ЦК України, ч.2 ст.377 ЦК України та ст..152 ЗК України, в зв»язку з тим, що до кожного зі співвласників у власність перейшла лише та частини земельної ділянки, на якій розміщені будівлі та необхідна для їх обслуговування, а решта землі знаходиться у спільному користуванні без визначення його порядку в натурі, то позивачка ОСОБА_1 має право захисту своїх прав на вільне і безперешкодне користування земельною ділянкою та усунення перешкод з боку відповідачки ОСОБА_2, що створені внаслідок самочинного будівництва.

               Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доведеним факт створення спорудженою відповідачкою прибудовою перешкод позивачці у користуванні належною їй частиною будинку та спільною земельною ділянкою.

                З метою усунення перешкод ОСОБА_1 у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, враховуючи, що спірна прибудова є самочинним будівництвом, її будівництво завершене і немає даних щодо можливості усунення цих перешкод в інший спосіб, ніж передбачено ч.4 ст.176 ЦК України, необхідно зобов»язати ОСОБА_2 знести споруджену нею добудову літ." Б2 " до АДРЕСА_1  за власний рахунок.

                 Крім того, з урахуванням вимог ст..ст.23, 1167 ЦК України підлягає задоволенню позовна вимога ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним знесенням частини належної їй будівлі та вчиненням перешкод у здійсненні свого права власності на нерухоме майно.  Колегія суддів вважає, що з урахуванням характеру і ступеню моральних страждань, враховуючи вимоги розумності і справедливості, у відшкодування моральної шкоди з винної у її заподіянні особи ОСОБА_2 необхідно стягнути 1000 грн.

             Відповідно до п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісного позову до ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1

             Керуючись ст..ст.303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Р І Ш И Л А :

             Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

             Рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 21 травня 2008 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 скасувати.

             Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

             Зобов»язати ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у праві користування належною їй частиною АДРЕСА_1 шляхом знесення за власний рахунок самочинно зведеної добудови літ. «Б-2» до належної ОСОБА_2 частини АДРЕСА_1 (квартира №7).  

              Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) гривень у відшкодування моральної шкоди.

               Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з наступного дня.

              Головуючий  

              Судді: