Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-37 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції –Циганаш І.А.
Категорія – 5 Доповідач – Потапенко В.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
Головуючого-судді – Черненка В.В.
Суддів – Кодрула М.А., Потапенка В.І.
при секретарі – Животовській С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 травня 2009 року, апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 вересня 2009 року , апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 травня 2009 року та за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на додаткове рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа , яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним та визнання права власності на квартиру та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності на квартиру ,-
ВСТАНОВИЛА:
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 травня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа , яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним та визнання права власності на квартиру – відмовлено. Позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності на квартиру – задоволено. Визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 25 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - недійсним. Зобов’язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 одержані за договором купівлі-продажу від 25 жовтня 2006 року квартири АДРЕСА_1 100000 грн. Поновлено порушені права ОСОБА_3 та визнано за ним право власності на квартиру АДРЕСА_2. Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 вересня 2009 року резолютивну частину заочного рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12
2
травня 2009 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 220 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 949 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 220 грн. Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 1 грудня 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження. Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2009 року ОСОБА_1 поновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження. ОСОБА_1 у апеляційній скарзі просить скасувати заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 травня 2009 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. У апеляційній скарзі на додаткове рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 вересня 2009 року ОСОБА_1 просить його скасувати в частині стягнення з нього витрат на ІТЗ в розмірі 220 грн., посилаючись на порушення судом норм процесуального права. ОСОБА_2 у апеляційній скарзі просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 травня 2009 року в частині зобов’язання її повернути ОСОБА_1 одержані за договором купівлі-продажу від 25 жовтня 2006 року квартири АДРЕСА_3 100000 гривень, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. ОСОБА_3 у апеляційній скарзі просить скасувати додаткове рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 вересня 2009 року в частині стягнення з нього судового збору на користь держави в розмірі 949 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 220 грн. , посилаючись на порушення судом норм процесуального права щодо розподілу судових витрат.
Заслухавши доповідача , учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи , колегія суддів вважає , що апеляційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 травня 2009 року підлягає частковому задоволенню, апеляційній скарга ОСОБА_1 на додаткове рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 вересня 2009 року підлягає частковому задоволенню , апеляційна скарга ОСОБА_2 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 травня 2009 року підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_3 додаткове рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 вересня 2009 року підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, з підстав передбачених ст. 308 ЦПК України. Пунктом 3 ч.1 ст. 307 ЦПК України передбачено , що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення, з підстав , передбачених ст. 309 ЦПК України. Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_4 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23.12.2004 року . Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 3 березня 2005 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна . ОСОБА_2 виділено майна на загальну суму 3500 грн. , ОСОБА_3 на загальну суму 3450 грн. Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 6 жовтня 2006 року змінено спосіб та порядок виконання рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 3.03.2006
3
року та за ОСОБА_2 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_5. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 листопада 2006 року визнано дійсним договір купівлі-продажу АДРЕСА_6 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 25 жовтня 2006 року та за ОСОБА_1 визнано право власності на зазначену квартиру. Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 15 березня 2007 року ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 6 жовтня 2006 року скасовано, справу направлено на новий розгляд. Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 липня 2007 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 3 березня 2005 року - відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2007 року рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 листопада 2006 року скасовано , справу направлено на новий розгляд. Виходячи з встановлених обставин справи , з посиланням на ст. ст. 203, 215, 216, 220, 334, 388, 655 ЦК України , суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні первісного позову , поданого ОСОБА_1 У обгрунтування такого висновку суд зазначив, що ОСОБА_1 не надав доказів домовленості з ОСОБА_2 щодо усіх істотних умов договору , виконання договору в частині отримання майна ( квартири) за адресою АДРЕСА_7 та отримання коштів у сумі 100000 грн. Факт отримання коштів від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заперечує. Третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_3 надано докази того, що в спірній квартирі на період оформлення договору купівлі-продажу та на час розгляду справи знаходиться аптека № 2 , яка належить ТОВ «Терра-Тіко» , засновником якого є ОСОБА_3 Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3 , суд першої інстанції послався на те, що ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 15 березня 2007 року було скасовано ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 6 жовтня 2006 року, якою було змінено спосіб та порядок виконання рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 3.03.2006 року та за ОСОБА_2 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_5. При новому розгляді заяви ОСОБА_2 про зміну способу та порядку виконання рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 3.03.2006 року у задоволенні заяви було відмовлено , а тому ОСОБА_2 не мала права відчужувати спірну квартиру , а в ОСОБА_3, як в власника , дана квартира вибула з володіння не з його волі , а тому його порушене право підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності на цю квартиру. Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору , що підтверджується письмовими доказами , і відбулося повне або часткове виконання договору , але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення , суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. З матеріалів справи вбачається, що 25 жовтня 2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали письмовий договір купівлі –продажу АДРЕСА_8. Пунктом 2 цього договору визначено, що продаж квартири вчиняється за 100000 грн., які продавець одержав повністю до підписання цього договору. У п.5 цього договору зазначено, що договір підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. ( ас. 5)
4
У судовому засіданні встановлено, що нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу не відбулося , що потягло за собою звернення ОСОБА_1 з позовом до суду про визнання дійсним цього договору. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд визнав встановленим наявність домовленості щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу між сторонами протирічить висновкам суду та матеріалам справи. Так у мотивувальній частині рішення суд зазначив, що ОСОБА_1, не надано доказів домовленості з ОСОБА_2 щодо усіх істотних умов договору, виконання договору в частині отримання квартири та отримання коштів у сумі 100000 грн. Також посилання на те, що відповідно до договору скаржник передав ОСОБА_2 гроші у сумі 100000 грн. за квартиру , не можуть бути взяті до уваги , оскільки договір ще не є дійсним , а оспорюється . Тому обставини щодо передачі грошей за квартиру повинні бути підтверджені іншими доказами , як то розписка про отримання грошей , поштовий або телеграфний переказ грошей на ім.’я ОСОБА_2 , але такі докази суду не було представлено. Факт ухилення ОСОБА_1 від виконання договору в частині оплати вартості квартири також підтверджується письмовим відзивом ОСОБА_2 , у якому вона зазначила, що нотаріально не зареєструвала договір купівлі-продажу квартири бо покупець збрехав і повністю ухилився від оплати квартири. ( ас. 189). Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 травня 2009 року в частині відсутності в суду законних підстав для визнання договору купівлі-продажу спірної квартири недійсним , колегія суддів вважає обгрунтованими враховуючи наступне. Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки , єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Згідно ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Відмова суду визнати договір купівлі-продажу квартири дійсним вже є констатацією факту , що цей договір є нікчемним , а тому додатково визнавати його недійсним не потрібно. За таких обставин рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог . Не спростовують висновків суду і доводи апеляційної скарги щодо застосування судом ст. 388 ЦК України , оскільки як встановлено у судовому засіданні спірна квартира не перейшла у власність ОСОБА_1 , а тому будь-які правові підстави для її витребування від останнього відсутні. За таких обставин з мотивувальної частини рішення необхідно виключити посилання на ст. 388 ЦК України. Доводи , викладені у апеляційній скарзі ОСОБА_1 на додаткове рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 вересня 2009 року в частині стягнення з нього витрат на ІТЗ в розмірі 220 грн., колегія суддів вважає обгрунтованими виходячи з наступного.
При зверненні до суду із позовом ОСОБА_1 сплатив 30.00 грн. витрат з ІТЗ та 51.00 грн. судового збору.( ас.2,3 т.1)
Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17 листопада 2006 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 949.00 грн., який ним сплачено ( т.1 ас.18,19) Таким чином , судові витрати , пов’язані із розглядом позову ОСОБА_1 останнім повністю сплачено. ОСОБА_3 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_1 17 грудня 2007 року про визнання права власності на спірну квартиру і виходячи з її вартості , визначеній у договорі у сумі 100000.00 грн. ( т.1 ас.5) та повинен був сплатити судовий збір у сумі 1000 грн. Недоплачена сума судового збору становить 949.00 грн. , яка у зв’язку із задоволенням позову
5
ОСОБА_3 до ОСОБА_1 повинна бути стягнута з останнього у дохід держави відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.( п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. «Про застосування норм процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції».) Сплачені ОСОБА_3 при зверненні до суду з позовом судовий збір у сумі 51.00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30.00 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 Апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню виходячи з наступного. У мотивувальній частині оскаржуваного рішення , суд вказав, що ОСОБА_1 не надано доказів отримання ОСОБА_2 від нього 100000 грн. за квартиру, а тому відмовивши у задоволенні позову про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири в суду не було правових підстав для покладення на ОСОБА_2 обов’язку про повернення не отриманих коштів у сумі 100000 грн. За таких обставин рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.
Апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_1, та ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання за ним права власності на спірну квартиру. ( ас. 84) і сплатив судові витрати у сумі 81 грн. /51.00 грн. судовий збір та 30.00 грн. витрати на ІТЗ/ ( ас.104, 105) Оскаржуваним рішенням позовні вимоги задоволено, але додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 вересня 2009 року з ОСОБА_3 стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 949 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 220 грн. Такий висновок суду першої інстанції протирічить вимогам ЦПК України щодо розподілу судових витрат. Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Відповідно до правил ст.88 ЦПК у разі визначення при відкритті провадження у справі судового збору в розмірі меншому , ніж передбачено законом, недоплачена сума стягується в дохід держави з позивача при відмові в позові , а при задоволенні позову – з відповідача. Виходячи з зазначених обставин у суду не було правових підстав для додаткового стягнення з ОСОБА_3 на користь держави судових витрат , оскільки його позов задоволено. Враховуючи наведене додаткове рішення суду від 30 вересня 2009 року у цій частині підлягає скасуванню. Керуючись ст.ст. 88, 303, п.3 ч.1 ст. 307, п.2, 3, 4 ст. 309, ст. 313, 314, 316 , 319 ЦПК України , колегія суддів , -
ВИРІШИЛА :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 – задовольнити частково. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 травня 2009 року в частині визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 25 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - недійсним – скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зазначеної позовної вимоги. . Додаткове рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 вересня 2009 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 220.00 грн. – скасувати.
6
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – задовольнити. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 травня 2009 року в частині зобов’язання ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 одержані за договором купівлі-продажу від 25 жовтня 2006 року квартири АДРЕСА_1 100000 грн. – скасувати. Додаткове рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 вересня 2009 року в частині стягнення з ОСОБА_3 судового збору на користь держави в розмірі 949 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 220 грн. – скасувати. В решті заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 травня 2009 року – залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 949.00 грн. та на користь ОСОБА_3 понесені ним судові витрати у сумі 81.00 грн. Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий – суддя
Судді :