Справа № 22ц-8415/2008     Головуючий у І інстанції Лівочка Л. І.

Категорія 57     Доповідач Барков В. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

18 грудня 2008 року     м.  Донецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді   Резникової Л. В.,

суддів     Баркова В. М. ,

Рецебуринського Ю. Й.,

при секретарі     Голубцові А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку справу за позовом комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломере-жа» до ОСОБА_2 про примусове укладення договору на постачання теплової енергії,

за апеляційною скаргою комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтешюмережа» на рішення Ворошиловського районного суду м.  Донецька від 16 жовтня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Ворошиловського районного суду м.  Донецька від 16 жовтня 2008 року відмовлено в задоволенні позову комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» до ОСОБА_2 про примусове укладення договору на постачання теплової енергії.

В апеляційній скарзі позивач комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог в зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права,  а також неповним з'ясуванням обставин,  що мають значення для справи: за діючим законодавством відповідачка,  як власник приміщень та споживач,  зобов'язана укласти договір з теплопостачальною організацією; суд не врахував,  що порядок укладення договору був дотриманий.

Заслухавши суддю доповідача,  дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів вважає,  що скарга задоволенню не підлягає за таких підстав:

Відповідно до положень  ст.  308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,  якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Вирішуючи справу,  суд першої інстанції повно,  всебічно і об'єктивно перевірив доводи позивача,  правильно застосував норми матеріального права і прийшов до обґрунтованого висновку про те,  що між сторонами не досягнуто домовленості по всім істотним умовам договору на поставку теплової енергії.

Цей висновок суду підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами,  які надані сторонами.

Згідно із  ст.  29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири,  орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем,  він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.  Процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.

Як встановлено судом,  відповідачці на праві власності на підставі договору купівлі продажу підвального приміщення від 30 червня 2004 року,  посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу за № 1288 належить нежитлове приміщення площею 9, 0 м2,  розташоване в АДРЕСА_1; на підставі протоколу зборів засновників від 07 травня 1997 року та акту ліквідаційної комісії від 03 липня 1997 року,  рішення виконавчого комітету Київської районної у м.  Донецьку ради від 13 серпня 19976 року № 264/2 належить нежитлове приміщення площею 190, 6 м2 в АДРЕСА_2  а також у неї знаходилося в оренді нежитлове приміщення площею 4, 6 м2 в цьому будинку на підставі типового договору оренди нежитлових приміщень № 951 від 03 грудня 2002 року (а.а.с.  11-12, 19, 20-22).

Сторони в судовому засіданні не заперечували,  що позивач надсилав відповідачці проект договору на постачання теплової енергії,  однак вона відмовилася його укладати,  оскільки в проекті договору не було враховано,  що один з будинків обладнаний приладом обліку теплової енергії,  а самі будинки,  в яких розташовані приміщення,  належать до різних балансоу-тримувачів,  що фактично договірні відносини між сторонами існують,  спір між ними виник з приводу оплати наданих послуг з теплопостачання.

Відповідно до  ст.  627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору,  виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  звичаїв ділового обороту,  вимог розумності та справедливості.

З урахуванням наведеного і приймаючі до уваги,  що одним з учасників спірного договору виступає відповідачка ОСОБА_2,  як фізична особа,  розбіжності,  які виникли при укладенні цього договору не можуть бути предметом судового розгляду і жодна із сторін не може бути примушена до його укладення. Тому колегія суддів вважає,  що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції і не приводять судову колегію до висновку про порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права,  які є підставами до скасування рішення.

Рішення суду відповідає вимогам  ст.  ст.  10,  15,  54,  60,  209,  213,  215 ЦПК України,  положенням  ст.  ст.  627, 649 ЦК України і підстав для його скасування не має.

Керуючись  ст.  ст.  303,  308,  313-315 ЦПК України,  колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» - відхилити.

Рішення Ворошиловського районного суду м.  Донецька від 16 жовтня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення,  але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.