Справа № 22ц-1436/2009     Головуючий у І інстанції Мальований Ю.М.

Категорія 51     Доповідач Барков В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

16 березня 2009 року     м.  Донецьк

Колегія судів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді    Бугрим Л.М. ,
суддів     Баркова В.М,

Резнікової Л. В.,
при секретарі     Шатун Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортне підприємство «ТРАНЗИТ» про зміну формулювання причин звільнення,  стягнення середньомісячного заробітку та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Артемівсь-кого міськрайонного суду Донецької області від 30 жовтня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2007 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортне підприємство «ТРАНЗИТ» про зміну формулювання причин звільнення,  стягнення середньомісячного заробітку та моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог посилався на те,  що з 01 серпня 2006 року працював у відповідача на посаді водія маршрутного таксі,  24 травня 2007 року звернувся до керівництва із заявою про звільнення за власним бажанням,  трудову книжку отримав 23 липня 2007 року і з цього часу стало відомо,  що його звільнено за прогули з 02 березня 2007 року. Оскільки прогулів не допускав,  просив суд змінити формулювання причини звільнення,  зобов'язавши відповідача внести запис в трудову книжку про звільнення за  ст.  38 КЗпП України за власним бажанням 06 червня 2007 року,  стягнути на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 07 липня 2007 року по день зміни формулювання та моральну шкоду в сумі 2000 грн.,  оскільки причина звільнення перешкоджала його працевлаштуванню.

В серпні 2008 року позивач доповнив позов вимогами про визнання незаконним його переведення 2 квітня 2007 року на іншу роботу автослюсаря за усним розпорядженням замісника генерального директора,  яка не обумовлена умовами трудової угоди і від виконання якої він відмовився.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30 жовтня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_2  про зміну формулювання причин звільнення,  стягнення середньомісячного заробітку та моральної шкоди задоволено частково. Запис у трудовій книжці позивача про його звільнення з займаної посади відповідно до п. 4  ст.  40 КЗпП України з 02.03.08. визнано таким,  що зроблений у порушення вимог закону,  зобов'язано підприємство відповідача внести до трудової книжки новий запис про звільнення ОСОБА_2  на підставі  ст.  38 КЗпП України (за власним бажанням) з 07.06.07. Стягнуто з ТОВ ТП «ТРАНЗИТ» р4> 26009052101742 у Горлівській філії «Приватбанк*,  МФО

33515,  ЄДРПОУ 31727329 на користь ОСОБА_2 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу (затримку видачі трудової книжки) у сумі 325 грн. 12 коп.,  а також моральну шкоду у сумі 400 грн. та на користь держави судовий збір у сумі 51 грн.,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. У задоволенні позовних вимог про визнання незаконним переводу на інше місце роботи,  стягнення середньомісячного заробітку по день зміни формулювання підстав звільнення,  а також в частині вимог про стягнення моральної шкоди - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить рішення суду в частині стягнення середньомісячного заробітку за період затримки видачі трудової книжки та відмови в задоволенні позову про стягнення середньомісячного заробітку по день зміни формулювання причин звільнення скасувати і направити справу в цій частині на новий розгляд,  посилаючись на те,  що вимог щодо стягнення середньомісячного заробітку за період затримки видачі трудової книжки ним не заявлялося і суд вийшов за межі заявлених вимог,  дав неправильну оцінку доказам у справі.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явилися,  про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином,  тому суд,  згідно із  ст.  305 ЦПК України,  розглянув справу без їх участі.

Задовольняючи частково позовні вимоги і,  стягуючи на користь позивача ОСОБА_2 з товариства „ТП „Транзит" середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу - затримку видачі трудової книжки в розмірі 325 грн. 12 коп.,  суд першої інстанції керувався принципом справедливості,  а визнаючи розмір стягнення,  виходив із рішення того ж суду від 14 серпня 2007 року,  за яким товариство сплатило частково середньомісячний заробіток за затримку трудової книжки.

З таким висновком суду погодитися не можна,  оскільки він не відповідає матеріалам справи та положенням процесуального закону.

У відповідності з ч. 1  ст. 3 ЦПК України,  кожна особа має право в порядку,  встановленому цим Кодексом,  звернутися до суду за захистом своїх порушених,  невизнаних або оспорюваних прав,  свобод чи інтересів.

Як вбачається зі справи,  позовної заяви та стверджень позивача ОСОБА_2  в апеляційній скарзі,  він не звертався до суду з вимогами про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,  а саме за затримку видачі трудової книжки.

Рішення Артемівського міськрайонного суду від 14 серпня 2007 року,  на яке посилається суд першої інстанції,  скасовано рішенням Апеляційного суду Донецької області від 12 жовтня 2007 року і в задоволенні позову ОСОБА_2  про стягнення середньомісячного заробітку за затримку видачі трудової книжки відмовлено.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1  ст.  205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі,  якщо набрали законної сили рішення суду,  ухвалені з приводу спору між тими самими сторонами,  про той самий предмет і з тих самих підстав.

Однак,  оскільки позивачем таких вимог у даній справі не заявлялось,  підстав для закриття провадження у справі в цій частині суду немає ,  оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 07 липня 2007 року по день зміни формулювання підстав звільнення та відшкодуванні моральної шкоди суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про його недоведеність,  тому підстав для задоволення апеляційної скарги в цій частині колегія суддів не знаходить.

Доводи апеляційної скарги про те,  що у трудовій книжці позивача відсутні записи щодо працевлаштування висновків суду не спростовують.

Доказів про те,  що позивач не міг працевлаштуватися на роботу з вини відповідача,  що йому відмовляли у прийомі на роботу у зв'язку із зазначенням останнім його звільнення за п. 4  ст.  40 КЗпП України,  не надано і апеляційному суду.

Тому підстав для скасування або зміни рішення суду в цій частині не має. Справа перевірялась в межах апеляційного оскарження.

З урахуванням зазначеного і керуючись  ст.  ст.  303,  307,  308,  309 ЦПК України,  колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30 жовтня 2008 року в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортне підприємство «ТРАНЗИТ» на користь ОСОБА_2 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу (затримку видачі трудової книжки) у сумі 325 грн. 12 коп. - скасувати.

В решті рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30 жовтня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з дня проголошення,  але може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.