Справа № 22ц-1305/2009 Головуючий у 1 інстанції Шуляк Л.В.
Категорія - 50 Доповідач Ігнатова Л.Є.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Краснощокової Н.С. , суддів Ігнатової Л.Є., Маширо О.П., при секретарі Лєдовській О.М. , розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 4 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи: органа опіки та піклування виконавчого комітету Макіївської міської ради про позбавлення батьківських прав, -
встановив:
У листопаді 2007 року позивач звернувся з зазначеним позовом до відповідачки, вказуючи, що знаходився у шлюбі з відповідачкою з липня 1992 року по жовтень 2005 року. Від цього шлюбу мають неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Проживали однією сім"єю до жовтня 2005 року. 25.10.2005 року шлюб між ними був розірваний. Діти залишилися проживати з ним. За рішенням суду відповідачка сплачує аліменти на утримання дітей. З часу припинення сімейних відносин, відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов»язків по вихованню дітей, позбавляє їх матеріальної турботи, аліменти виплачує у розмірі нижчому, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, приховує свої додаткові доходи, не приймає участі у додаткових витратах, пов»язаних з їх хворобою, розвитком їх збітностей та потребами у сфері освіти. Не відвідує учбових закладів, не приймає участь в учбовому процесі, не навідує дітей у медичних установах, де доньки перебували на стаціонарному лікуванні, не цікавилась їх станом здоров»я. Також відповідачка обманним шляхом отримала від органів опіки та піклування дозвіл на участь у вихованні дітей. Використовуючи цей дозвіл періодично приходить до доньок, вчиняє сварки
з дітьми, чим завдає шкоду їх фізичному і моральному стану. Користуючись даними про наявність у неї дітей, обманним шляхом отримує для дітей путівки в дитячий оздоровчий центр, в подальшому їх перепродає. З цих підстав він звертався до органу опіки та піклування виконкому Макіївської міської ради із заявою про позбавлення відповідачку батьківських прав. Однак орган опіки і піклування безпідставно не вважає доцільним позбавити відповідачку батьківських прав. Тому він просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітніх доньок.
Рішенням Кіровського районного суду м. Макіївки від 04.12.2008 року ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітніх доньок: ОСОБА_3, 1993 року народження та ОСОБА_4, 1994 року народження - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та повернути справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, що судом дана неналежна оцінка наданим ним доказам стосовно ухилення відповідачки від виконання обов'язків по вихованню та утриманню дітей.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що ОСОБА_2 після розірвання шлюбу з ОСОБА_1, не мала об»єктивної можливості виконувати свої обов»язки у обсязі, необхідному для нормального розвитку дітей, а позивачем не надано суду достовірних, переконливих доказів умисної винної поведінки ОСОБА_2, свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов»язками. А тому суд не знайшов підстав для задоволення позову відносно позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Такий висновок суду є правильним.
У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховати дитину у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім"ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
При цьому факт проживання когось з батьків окремо від дітей не впливає на обсяг їх батьківських прав та обов'язків по вихованню дитини.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони знаходилися у зареєстрованому шлюбі з липня 1992 року. Від цього шлюбу мають двох
неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12-13). Проживали однією сім"ею до жовтня 2005 року. 25.10. 2005 року шлюб між сторонами був розірваний (а.с. 10-11). Між колишнім подружжям склалися неприязні відносини. Діти залишилися проживати з батьком, оскільки відповідачка не мала належного житла. В подальшому відповідачка найняла житло і мешкає одна у однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Згідно акту обстеження житлово-побутових умов ця квартира з усіма зручностями, умови проживання та санітарно-гігієнічний стан в якій задовільні, відповідають умовам, необхідним для нормального життя та розвитку дітей. Відповідачка працює, за місцем роботи характеризується позитивно. Із її заробітної плати регулярно щомісяця утримуються аліменти на дітей. На обліку наркологічного диспансеру не перебуває.
Відповідачка бажала забрати дітей до себе, але позивач налаштував дітей проти неї і діти не виявили бажання жити з нею. Відповідачка неодноразово приходила до дітей за місцем їх проживання, однак двері будинку ні хто не відчиняв.
Не бажаючи залишати дітей без свого піклування та виховання, вона у грудні 2005 року звернулась до органу опіки та піклування - виконкому Макіївської міської ради із заявою про встановлення порядку її участі у вихованні дочок.
Рішенням опікунської ради від 23.01.2006 року відповідачки було визначено спосіб її участі у вихованні дітей. Надана право забирати дочок кожну суботу та неділю місяця з 9-00 до 17-00 годин до місця свого проживання.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звертався до опікунської ради із заявою про перегляд прийнятого ними рішення. Його заява була переглянута. Однак рішенням від 27.02.2007 року
Постанова опікунської ради від 23.01.2007 року залишена без змін.
З дітьми відповідачка не мала можливості спілкуватися, оскільки довгий час не знала де вони знаходяться. Розшукувала їх. На початку січня 2007 року дізналася, що вони навчаються у школі-інтернаті у м. Горлівки. Неодноразово навідувала своїх дітей за місцем їх навчання, привозила солодощі, цікавилася їх успіхами у навчанні, намагалася налагодити з ними стосунки, знайти спільну мову. Незважаючи на те, що діти з нею не бажали бачитися та спілкувалися неохочо, вона вела себе тактово, спілкувалася з ними доброзичливо, спокійно, не виявляла жодних ознак агресії, просила у керівництва школи-інтернату допомоги у налагодженні стосунків з доньками. Також, вона звернулася до органу опіки та піклування з проханням надати їй ще один додатковий день для зустрічі з дітьми. Рішенням опікунської ради від 12.02.2007 року їй було надано згоду додатково приймати участь у вихованні дітей кожну середу місяця з 14.00 год. до 18.00 год. Не звертаючи увагу на те, що її спроби виявилися безрезультатними, оскільки діти не йшли
з нею на контакт, вона зверталася за допомогою до служби у справах дітей Кіровської райадміністрації, а потім і до міського центру соціальних служб для сім»ї, дітей та молоді.
Ці обставини знайшли своє підтвердження як в матеріалах справи так і в поясненнях інших свідків, доньок сторін, які були допитані в судовому засіданні і не спростовані самим відповідачем.
З інформації Макіївського міського центру соціальних служб для дітей, сім»ї та молоді дійсно вбачається, що 29.01.2007 року до них звернулась відповідачка з питань надання їх психологічної допомоги щодо корекції її психічного стану та налагодження взаємовідносин з доньками, які після розлучення подружжя залишилися проживати з батьком. Спеціалістами центру була здійснена відповідна копітка робота з метою вирішення їх проблем.
Усі ці обставини свідчать про те, що відповідачка ні яким чином не ухилялася від виконання своїх батьківських обов»язків по вихованню дітей, а навпаки застосовувала усі зусилля для того щоб приймати участь у їх вихованні, налагодити з ними відношення та стосунки, приймала зусилля щоб вони проживали з нею.
А позивач навпаки, застосовував усі зусилля для того, щоб колишня дружина не приймала участь у виконанні своїх обов»язків по вихованню дітей, формував у них негативне ставлення та неповагу до матері.
Про це свідчать і пояснення свідка ОСОБА_5 - начальника відділу соціальної роботи Макіївського міського центру СССДМ, з яких вбачається, що при зверненні до центру Савенко пояснила, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_4 не може спілкуватися з дітьми, бо колишній чоловік цьому перешкоджає. З особистих бесід з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4, вона зробила висновок, що вони все погане про матір знають виключно зі слів батька, а ОСОБА_3 повідомила також те, що батько розповів їй про те, що мати не хотіла її народжувати. З чого вона зробила висновок, що негативне ставлення до матері у дітей сформувалось під впливом їх батька.
Це вбачається і із висновків центру соціальної служби для дітей, сім»ї та молоді від 12.02.2007 року вбачається, що порушення родинних зв»язків між членами сім»ї привели до агресії дітей та дисгармонії їх психоемоційного стану; психологічний клімат при спілкуванні дітей та матері характеризується напружністю, відсутністю поваги до матері з боку дітей; прагнення матері відновити спілкування з дітьми отримали негативний результат; під час обговорення проблем сім»ї батько не сприяє поліпшенню взаємовідносин, наполягає на неможливості спілкування дітей з матір»ю.
З висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Макіївської міської ради вбачається, що виходячи з інтересів неповнолітніх дітей, орган опіки та піклування вважає недоцільним позбавляти ОСОБА_2 батьківських прав у відношенні до її дітей, оскільки підстав, передбачених ст. 164 СК України для цього немає.
Аналізуючи висновок органу опіки та піклування, апеляційний суд вважає, що він є доцільно обґрунтованим і не суперечить інтересам дітей.
Допитаний в апеляційному судовому засіданні представник органу опіки та піклування підтримала рішення суду першої інстанції та пояснила, що висловлюючись про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, орган опіки та піклування виходив з того, що мати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 протягом довгого часу прагне відновити взаємовідносини з доньками, застосовує багато зусиль для того, щоб брати участь по утриманню та вихованню дітей, не ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків і постійно сплачує аліменти на їх утримання. А що стосується позивача, то він не підтримує прагнення відповідачки відновити стосунки з дітьми, перешкоджає цьому.
З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд вважає, що позивач не надав відповідних доказів тому, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов»язків відносно доньок. І навпаки, відповідачка надала переконливі докази того, що позивач усіляко заважає їй у спілкуванні з доньками і чине їй перешкоди, а вона щиросердно намагається виконувати свої батьківські обов»язки, прагне до участі у вихованні доньок, у їх духовному, моральному розвитку тощо. І ці обставини знайшли свого підтвердження як в суді першої інстанції так і в апеляційному судовому засіданні.
Таким чином, апеляційний суд, ретельно дослідивши надані сторонами докази, виходячи виключно з інтересів дитини, вважає, що суд першої інстанції правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обгрунтованого висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог.
Постановлене у справі рішення є законним та обгрунтованим, воно ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Наведені у скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції, висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для її задоволення немає.
Керуючись ст. ст. 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 4 грудня 2008 року залишити без зміни.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її
проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо
до Верховного Суду України.