Справа № 22- 8085/08 Головуючий у 1 інстанції Чернишов Ю.В.
Категорія 26 Доповідач Рибалко Л.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2008 року м. Донецьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого судді Рибалко Л.І. суддів Папоян В.В.Демя»носова М. В. при секретарі Білявській І.Є.
за участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку
за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_3
на рішення Слов»янського міськрайонного суду від 9 жовтня 2008 року
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маяківської сільської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності в порядку спадкування, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Маяківської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на спадкове майно. За позовом ОСОБА_7 до Маяківської сільської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини та про визнання права власності в порядку спадкування,
встановила
ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним позовом. У його обґрунтування посилався на те, що 29 листопада 1990 року померла його мати - ОСОБА_9. Після її смерті залишилося спадкове майно у вигляді жилого будинку , розташованого за адресою АДРЕСА_1. Після смерті спадкодавця спадщину прийняли її діти ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_10 шляхом подання в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини. Спадщину він прийняв також і фактично, оскільки проживає у спадковому будинку. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3, не оформивши своє право власності на спадкове майно. Його спадкоємці ОСОБА_6 та ОСОБА_3 спадщину не прийняли. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_10. Його спадкоємець ОСОБА_11 спадщину не прийняла. ОСОБА_2 також не претендує на частину будинку в порядку спадкування, тому вважав, що у нього є законні підстави для визнання права власності на весь жилий будинок в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_9 за ним. Просив визнати за ним право власності на спадковий будинок.
ОСОБА_3 звернувся в суд з зустрічним позовом про визнання за ним 1/6 частини спірного будинку . В обґрунтування позову посилався на те, що його батько ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_9 у розмірі 1/4 частини спадкового будинку. Дружина його батька відмовляється від своєї долі спадщини на його користь, тому просив визнати за ним право власності на вказану частину будинку.
ОСОБА_7 звернулася в суд із зустрічним позовом про встановлення факту прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_10 та визнання за нею права власті на % частини спадкового будинку. В обґрунтування позову посилалася на те, що після смерті чоловіка, яка сталася 26.06.2006р. вона прийняла спадщину, оскільки розпорядилася його майном : телевізором, двома килимами, меблями, подарувавши їх брату чоловіка ОСОБА_1
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 9 жовтня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, за ним визнано право власності на Уі частину жилого АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_9, в іншій частині позову відмовлено.
У задоволенні позову ОСОБА_3., ОСОБА_7 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині визнання за ним частки у спадковому майні, посилаючись на те, що за ним має бути визнано право власності на увесь будинок, посилаючись на те, що ОСОБА_2 визнає його позов повністю та оскільки судом визнано, що останній має право на 1/2 частину будинку , то його доля має бути збільшена на цю частину, бо ОСОБА_2 відмовився від неї на його користь.
ОСОБА_3 в апеляційній скарзі ставить питання про скасування рішення суду в частині відмови йому у позові, посилаючись на те, що судом не враховано, що він проживав з батьком на день смерті , тому суд прийшов до необгрунтованого висновку про неприйняття ним спадщини та те, що позивач ОСОБА_1 має право на 1/2 частину спадщини. ОСОБА_7 рішення суду не оскаржується.
Апеляційний суд, вислухавши пояснення сторін, їх представника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст. 303 ЦПК, вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Суд , задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та визнаючи за ним право власності на 1/2 частину спадкового будинку, який залишився після смерті матері ОСОБА_9, виходив з того , що він прийняв спадщину та має право на вказану частину в порядку спадкування після смерті матері.
Проте з таким висновком суду в частині визначення частини спадкового майна, на яке має право ОСОБА_1 погодитися не можна.
Із матеріалів справи вбачається, що житловий будинок та земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 належав ОСОБА_9. Після її смерті, яка сталася 29 листопада 1990 року, 28 травня 1991 року з заявами про прийняття спадщини в нотаріальну контору звернулися її діти: ОСОБА_2, ОСОБА_1 , ОСОБА_3, ОСОБА_10. Такі дії спадкоємців відповідно до ч.1п.2 ст. 549 ЦК в редакції Закону 1963 року свідчать про прийняття спадщини. Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК в редакції Закону 1963р. спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців дня відкриття спадщини. Ніхто із чотирьох спадкоємців, в тому числі і ОСОБА_2, від спадщини протягом шести місяців не відмовився, а тому кожен із них отримав право на 1/4 частину спадкового майна. З урахуванням наведеного висновок суду проте, що позивач ОСОБА_1 після смерті матері має право на 1/2 частину жилого будинку є помилковим та не ґрунтується на вимогах зазначених норм цивільного права.
Відповідно до ст. 309 ЦПК підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
З урахуванням наведеного рішення суду в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину спадкового будинку підлягає зміні в частині визначення спадкової долі та за ним слід визнати право власності на 1/ 4 частину спірного спадкового будинку.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 претендує на спадщину, яка відкрилася після смерті його батька ОСОБА_3, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 який в свою чергу прийняв спадщину після ОСОБА_9
Відповідно до ст. 549 ЦК в редакції Закону 1963р. визнається , що спадкоємець прийняв спадщину , якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Заявляючи свої права на спадщину, ОСОБА_3.а.с. 46. 308) не посилається на обставини прийняття спадщини та не заявляє вимоги про встановлення такого факту , що має значення для вирішення питання про право на спадкове майно.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом необгрунтовано не взято до уваги, що він, його мати, брат, які не заявлять позовних вимог, прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3., оскільки проживали з ним однією сім'єю ( при цьому вважає доведеним факт проживання за однією адресою батька та матері) є необгрунтованими, оскільки для вирішення питання про право на спадщину відповідно до ст. 549 ЦК в редакції Закону 1963р. підлягає встановленню дії, які свідчать про прийняття спадщини. Матеріалами справи встановлено, що з заявою в нотаріальну контору про прийняття спадщини позивач ОСОБА_3 не звертався, що ним не заперечується, що ОСОБА_6 - мати ОСОБА_3 в суд з позовом не зверталася, протягом шести місяців , як це вимагає закон від спадщини на користь сина не відмовлялася.
З урахуванням наведеного рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.
Керуючись вимогами ст. ст. ст. 218, 307, 309, 316 ЦПК, колегія суддів
Вирішила
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3
Олександровича частково задовольнити.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду від 9 жовтня 2008 року змінити.
Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/4 частину житлового АДРЕСА_1
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення суду набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з вказаного часу.