Справа № 22ц-3595     Головуючий в 1 інстанції: Хісматуліна О.П.

Доповідач: Луганська В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2008 року у м. Луганську колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді: Луганської В.М.,

суддів: Яреська А.В., Запорожця М.П.

при секретарі: Іщенко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Перевальського районного суду Луганської області від 07 липня 2008 року в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення права на спадкування,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Перевальського районного суду Луганської області від 07 липня 2008 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення права на спадкування.

У апеляційній скарзі апелянт -ОСОБА_1 посилається на порушення суддею норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали та просить її скасувати.

В судовому засіданні апелянт та її представник підтримали апеляційну скаргу, посилаючись на обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Заслухавши доповідача, дослідивши надані заявником докази, обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що є рішення суду, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З таким висновком суду погодитись не можна.

Відповідно до п.2.ч.2.ст.122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладанням мирової угоди у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Як вбачається із матеріалів справи позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про позбавлення її права на спадок.

В матеріалах справи є копія рішення Перевальського районного суду Луганської області від 21 лютого 2007 року за позовом ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту, доручення, договору дарування, про повернення спадкового будинку у власність спадкодавця, визнання спадкоємцем за законом, визнання права власності, та стягнення моральної шкоди, та зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди.

Зазначеним рішенням визнано ОСОБА_5 спадкоємицею першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_6, померлого 07.01.2004 року та визнано за нею право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1. Питання про позбавлення ОСОБА_7 права на спадкування після смерті її батька предметом судового розгляду не було. Тому підстав вважати, що по заявленим вимогам є рішення суду не має.

Крім того, колегія суддів судової палати вважає, що посилання на ч.6 ст. 122 ЦПК України є помилковим, оскільки це не підстава для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до ст. 122 ЦПК України.

Доводи апеляційної інстанції про направлення справи іншому суду, оскільки апелянт не довіряє Перевальському районному суду, не заслуговують уваги, так як ці питання не входять в компетенцію апеляційного суду при розгляді апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 312 ЦПК України у тих випадках, коли судом першої інстанції було порушено порядок, встановлений для його вирішення, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на наведене вище, та керуючись статтями 303, 304, п. 4 ч.2 ст. 307, п. 3 ч. 1 ст. 312, ст.ст. 314-315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу судді Перевальського районного суду Луганської області від 07 липня 2008 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України у двомісячний строк з моменту її проголошення.