УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2009 року                                                     м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду                    у складі:

головуючого судді:       Баранник Н.П. (доповідач),

суддів:

при секретарі: Юхименка О.В., Мірошниченка М.В.

Красота А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області

на постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 23.03.2009 року у справі №2а-496/09

за  позовом ОСОБА_5

до

про Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області

стягнення заборгованості з виплати державної допомоги по догляду за дитиною,

             ВСТАНОВИЛА:

      ОСОБА_5 (далі по тексту позивач) звернулася  з позовом                       до Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області (далі по тексту відповідач), в якому просила визнати протиправною виплату відповідача щодо допомоги по догляду за однією дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, меншому ніж встановленого законом; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок нарахувань та додатково виплатити недоплачену їй допомогу                  по догляду за однією дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи із розміру, передбаченого ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», а саме – 6235,12 грн.; зобов’язати відповідача проводити щомісячні виплати допомоги по догляду           за  однією  дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області                   від 23.03.09 року у справі №2а-496/09 (суддя Бабаніна В.А.) позовні вимоги задоволено частково. Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради неправомірними щодо нарахування та  виплати допомоги по догляду за дитиною до  досягнення нею трирічного  віку позивачу в розмірі, меншому чим передбачено ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» за період з 09.07.2007р.                       по 31.12.2007 року. Зобов’язано відповідача нарахувати та сплатити позивачу за період                 з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. допомогу по догляду  за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму на дитину віком до 6 років, у відповідності до ч. 1. ст.. 15 Закону України « Про державну допомогу сім’ям з дітьми», з урахуванням фактично  отриманої суми допомоги за  зазначений період. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального, просить скасувати постанову                    та прийняти нову про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що покриття витрат на виплату державної допомоги сім’ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, у зв’язку з чим, виходячи з положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», відповідач не має права брати бюджетні зобов’язання, які не передбачені бюджетними асигнуваннями і не затверджені кошторисом. Визнання Конституційним Судом України неконституційним визначення розміру допомоги Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не може бути підставою для визнання дій відповідача неправомірними та стягнення допомоги.  

Представники сторін у судове засідання не з’явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені судом належним чином. Неявка сторін (їх представників) у судове засідання за викладених обставин не перешкоджає судовому розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню                         з наступних підстав.

Відповідачем не визнає право позивача на отримання державної допомоги по догляду  за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірах, встановлених ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» протягом 2007р..

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач -  перебуває на обліку                в Управлінні праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області і отримує державну допомогу по догляду за дитиною                          до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», яка діяла в період спірних правовідносин, допомога                    по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі             у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Пунктом 7 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» на 2007 рік дію статті 43 Закону України   «Про загальнообов'язкове  державне  соціальне страхування            у  зв'язку  з  тимчасовою  втратою  працездатності та витратами,  зумовленими  народженням  та  похованням» було зупинено.

Також на 2007 рік зупинено дію ч. 1 ст. 15 та п. 3 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (п.14 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»).

Абзацом 3 частини 2 статті 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07 липня 2007 року положення абз.3 ч.2 ст.56 та п.п.7, 14 ст.71  Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України                         (є неконституційними).

Виходячи з наведеного, приймаючи до уваги п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.00, в якому міститься роз’яснення,  що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, керуючись ч.3 ст.150 Конституції України, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблений правильний висновок, що в період  з 09.07.07 по 31.12.07р. при розрахунку розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку слід керуватися ст.15  «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку нараховується                   та виплачується у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років, який складав з 01.04.07 суму - 463 грн. щомісячно, з 01.10.07 по 31.12.07 суму - 470 грн. щомісячно (ст.62 Закону України  «Про державний бюджет України на 2007 рік»).

Враховуючи встановлений судом першої інстанції факт нарахування та виплати позивачу щомісячної державної допомоги на дитину у розмірі нижчому, ніж це визначено законом,  є правильним висновок суду першої інстанції щодо обов’язку відповідача здійснити донарахування на користь позивача недоплаченої суми грошової допомоги з 09.07.07                   по 31.12.07р.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність коштів                   на виплату передбаченої ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» допомоги.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлений гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно              до законів України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу державної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та поклала виконання цього обов'язку на органи праці та соціального захисту, відсутність коштів                у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України , Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», не є підставою для відмови             в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи повно з’ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме                                      ці правовідносини, і ухвалено законне рішення.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції, апеляційна скарга відповідача  підлягає залишенню без задоволення, а  постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу   Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області   залишити без задоволення.

Постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.03.2009 року у справі №2а-496/09 залишити без змін .

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

 У повному обсязі ухвалу виготовлено 21.01.2010р..

Головуючий суддя:                             Н.П. Баранник

Судді:                                     М.В. Мірошниченко

                                    О.В. Юхименко