щ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" грудня 2009 р. справа № 2а-379/09/1109
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Уханенка С.А.
суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.
при секретарі судового засідання: Мартиросян М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді на постанову Кіровського районного суду м.Кіровоград від 03 березня 2009 р. по справі № 2а-379/09 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді, про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії щодо виплати надбавки до пенсії, -
В С Т А Н О В И Л А:
В лютому 2009 року позивач звернувся до суду з вимогами, в яких просив визнати відмову відповідача щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком – протиправною, зобов`язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки в сумі 4471грн.20 коп.
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 березня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано відповідача нарахувати позивачці недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, визнавши бездіяльність відповідача.
Не погодившись з постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову і ухвалити нову.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Позовні вимоги за 2006 рік задоволенню не підлягають, оскільки Законом України “Про державний бюджет України на 2006 рік” було зупинено дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, однак Законом України від 19 січня 2006 року №3367-IV дію цієї статті було відновлено, але встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5, запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно – правових актів не видавалось, тому і підстав для нарахування підвищення у 2006 році не було.
Дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік була призупинена п. 12 статті 71 і ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік ”.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо призупинення дії положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнані неконституційними.
Отже, управління Пенсійного фонду України повинно було зробити перерахунок пенсії позивачу починаючи з липня 2007 року. Підстави для перерахунку за період з січня по 9 липня 2007 року були відсутні, оскільки дії відповідача щодо невиплати у цей період підвищення до пенсії ґрунтувалися на Законі України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, який діяв на той час.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст. 6 Закону “Про соціальний захист дітей війни” у 2007 році не здійснював, а також не проводив виплату.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Задовольняючи позовні вимоги в частині недоплати суми за 2007 рік, суд першої інстанції не вірно застосував норми процесуального права.
Так, відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не зазначив поважних причин пропуску строку звернення до суду, а відповідач просив застосувати наслідки такого пропуску. Тому суду першої інстанції належало застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про застосування положень ст. 100 КАС України та вважає за необхідне відмовити в задоволені позовних вимог в частині виплат за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року необхідно позивачу відмовити.
Судом першої інстанції позовні вимоги фактично не були вирішені, тому при їх вирішені колегія суддів виходить з наступного.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в новій редакції, відповідно до якої розмір підвищення пенсії склав 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Проте, рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”щодо викладення положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”в новій редакції.
Таким чином, дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” відновлено, тому колегія суддів зобов’язує відповідача провести перерахунок та виплату підвищення з 22.05.2008 року.
Тому, підстави для підвищення пенсії за період з січня по 22 травня 2008 року – були відсутні, оскільки позивачу пенсія з підвищенням на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність виплачувалася і в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.
У зв’язку з відновленням дії ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 22.05.2008 року, позовні вимоги за 2008 рік підлягають задоволенню з цієї дати по 31.10.2008 року, в межах позовних вимог.
Доводи відповідача про відсутність виплат у зв`язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України не може бути підставою для відмови в задоволені позовних вимог так як саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов’язок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищеннями, в тому числі при відсутності достатніх коштів за рахунок власних з наступних їх погашенням з Державного бюджету України.
Згідно частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Колегія суддів вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття “мінімальна пенсія за віком”, про яке йдеться в ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.
Положення ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого даною статтею, мінімального розміру пенсії за віком.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді – задовольнити частково.
Постанову Кіровського районного суду м.Кіровоград від 03 березня 2009 року –скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді щодо нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення пенсії як дитині війни за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року – протиправними.
Зобов`язати управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за відрахуванням виплачених сум.
В решті вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий: С.А. Уханенко
Судді: В.Ю Поплавський
С.В.Сафронова