ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2009 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Баранник Н.П. (доповідач),
суддів:
при секретарі:
за участю представника:
відповідача-1: Мірошниченка М.В., Юхименка О.В.,
Красота А.О.,
Стадніченко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя
на постанову господарського суду Запорізької області
від 18.08.2008р. у справі № 11/453/08-АП
(категорія статобліку 2.11.15 )
за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт Запоріжжя»
до відповідачів:
за участю
про 1. Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя;
2.Головного управління Державного казначейства
України у Запорізькій області,
прокурора Запорізької області
стягнення бюджетної заборгованості,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2008 року Державне підприємство «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з державного бюджету 153 041 грн. податку на додану вартість (далі - ПДВ) по деклараціях із цього податку за січень, лютий 2008 року.
Господарський суд Запорізької області постановою від 18 серпня 2008 року позов задовольнив, мотивувавши свій висновок тим, що довідками податкової інспекції підтверджені заявлені до відшкодування суми ПДВ за січень 2008року та лютий 2008року; позивач подав відповідні заяви з необхідними документами про повернення сум цього податку, висновки з яких Головному управлінню Державного казначейства України у Запорізькій області ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ДПІ не надала.
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя, не погодившись із постановою суду, подала апеляційну скаргу.
Посилаючись в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, податкова інспекція просить постанову від 18.08.2008р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні представник відповідача-1 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та наполягав на її задоволенні.
Представники позивача в судовому засіданні, яке відбулося 25.06.2009р., заперечували проти доводів апеляційної скарги відповідача, зазначивши, що рішення суду першої інстанції
є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.
В судове засідання 21.09.2009р. представники позивача не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи після оголошеної перерви були повідомлені належним чином.
Від відповідача-2 - Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області надійшла заява про неможливість забезпечення явки представника в судове засідання, в зв’язку з чим просить розглянути справу у відсутність його представника.
Прокурор про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися у встановленому порядку, свого представника для участі в судовому засіданні не направив, про поважність причин неявки суд не повідомив.
Колегія суддів вважає можливим розглянути справу без участі представників зазначених сторін.
Заслухавши в судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з огляду на наступне.
З матеріалів справи встановлено, що Державне підприємство «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» подало податкові декларації з ПДВ за січень та лютий 2008 року разом із заявами про бюджетне відшкодування цього податку (а.с. 6-19).
За результатами виїзних позапланових перевірок щодо достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2008р. та лютий 2008р. Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя сформувала довідки (а.с. 20-34, 35-49).
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що, оскільки довідками податкової інспекції підтверджені заявлені позивачем до відшкодування суми ПДВ за січень-лютий 2008року; позивач подав заяви з необхідними документами про повернення сум цього податку, а висновки Головному управлінню Державного казначейства України у Запорізькій області податкова інспекція так і не надала, є всі підстави для задоволення позову та стягнення з державного бюджету на користь позивача сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.
Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного.
Предметом даного адміністративного позову є вимоги про стягнення з державного бюджету на користь позивача суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 153 041,00грн. .
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР), із змінами та доповненнями, у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.
До 31.03.2005р. підпунктом 7.7.3 п. 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачалося, що п латник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків .
Проте, Законом України від 25 березня 2005 року № 2505-IV «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України» редакцію ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було змінено, та встановлено інший порядок відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.
Так, відповідно до п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.
В п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону, передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний надавати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, включаючи випадки, коли за результатами перевірок така сума визнана недостовірною.
На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (п.п. 7.7.6. п. 7.7 ст. 7 Закону).
Таким чином, вказаним вище Законом № 168/97-ВР передбачено певний алгоритм послідовних дій.
Контролюючий орган, в силу покладених на нього завдань, зобов’язаний вчинити певні дії, визначені законом, зокрема, для підтвердження факту надходження сум ПДВ бюджету, заявлених до відшкодування. В іншому ж випадку, нівелюється як сутність (мета) вчинення цих дій, так і застосування відповідальності до особи, яка в певних випадках може діяти недобросовісно.
На думку колегії суддів, з огляду на викладені вище норми діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, позивачем не належно обраний правовий спосіб захисту порушеного права шляхом звернення до суду з позовом саме про стягнення бюджетної заборгованості.
Крім того, предмет доказування у цій справі визначається відповідно до вимог пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005р. № 2505-ІУ, який набрав чинності з 31.03.2005 р..
Так, підпунктом 7.7.1 цього пункту встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті / перерахуванню / до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Податковим зобов'язанням, згідно з п. 1.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів.
Отже, чинним законодавством встановлений певний взаємозв’язок між надходженням до бюджету податку на додану вартість та кореспондуючим відшкодуванням такого податку платнику.
За змістом пп. 7.7.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР), суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.
Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов’язкових підстав для відшкодування ПДВ з бюджету, є сплата цих сум до Державного бюджету України.
Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає з самої суті поняття податку, його основної функції – формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно до Закону України «Про податок на додану вартість» зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.
В спірному випадку доведенню підлягає факт сплати самих сум податку до бюджету, і позивач, відповідно ч.1 ст. 71 КАС України, не позбавлений обов’язку доводити цей факт.
В матеріалах справи відсутні належні та достатні докази в підтвердження факту надходження сум ПДВ в розмірі 153 041,00 грн. до бюджету, із наявністю якого (факту) Закон України «Про податок на додану вартість», пов’язує можливість здійснення бюджетного відшкодування.
За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів
Висновки суду першої інстанції, з огляду на зміст судового акта, не можна зважити вичерпними, або аргументованими, що є підставою, з огляду на приписи статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, для скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача обґрунтована і підлягає задоволенню.
Керуючись ч.3 ст. 160, п.3 ч.1 ст. 198, п.1,2 ч.1 ст. 202, ст.ст. 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя задовольнити.
Постанову господарського суду Запорізької області від 18.08.2008р. у справі № 11/453/08-АП скасувати .
В задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» – відмовити .
Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня виготовлення її в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.
В повному обсязі постанову виготовлено 18.01.2010р..
Головуючий суддя: Н.П. Баранник
Судді: М.В. Мірошниченко
О.В. Юхименко