Справа 2а-20197/08
Категорія 47
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 листопада 2008 року м. Луганськ
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді: Матвєєвої В.В.,
при секретарі: Зацепіної Ю.В.,
за участю сторін:
представник позивача: ОСОБА_2,
позивач: не з'явився,
відповідача: Черніков Д.В., за довіреністю від 07.05.2008 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за адміністративним позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Кам'янобрідському районі М.Луганська про визнання дії незаконними, зобов'язання зробити перерахування та виплат пенсії інваліду ЧАЕС, -
ВСТАНОВИВ:
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Кам'янобрідському районі мЛуганська про визнання дії незаконними, зобов'язання зробити перерахування та виплату пенсії інваліду ЧАЕС з моменту звернення. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є інвалідом 2-ї групи від захворювання, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796 із змінами і доповненнями йому, як інваліду 2-ї групи по захворюванні, якого причинний зв'язок із Чорнобильською аварією встановлено експертною комісією, призначена пенсія не можу бути нижчим 8-ми мінімальних пенсій віком, а також призначена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
У 2007 та 2008 роках законодавчо були встановлені розміри мінімальної пенсії за віком. Але відповідач виплачував пенсію в значно менших розмірах, чим передбачено Законом.. Просив суд розглянути справу за його відсутності.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, дав пояснення щодо суті позовних вимог.
Відповідач у судовому засіданні не визнав позовні вимоги. Надав заперечення в якому просив відмовити позивачу в задоволенні позову, дав пояснення щодо суті наданого заперечення.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 2 групи, захворювання яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до управління Пенсійного фонду України в Кам'янобрідському районі 03.07.2008 року з вимогою про перерахунок та виплату пенсії як постраждалому в наслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інваліду 2 групи.
04.07.2008 року позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії як постраждалому в наслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інваліду 2 групи.
На підставі статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796 із змінами та
доповненнями на 09.07.2007 рік (до внесення змін 28.12.2007 року) особам, віднесеним до 1 категорії, призначалася щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:
інвалідам І групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;
інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;
інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи призначалися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3, 0 тис. карбованців.
Обчислення і призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою не могли бути нижчими: по І групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначено Кабінетом Міністрів України.
Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 p., що набрав чинності з 1 січня 2007 р. (із змінами від 15 березня 2007 p.), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність - з 1 січня 380 грн., з 1 квітня 406 грн., з 1 жовтня 411 грн.
Таким чином позивачу, як інваліду 2 групи особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.
Однак суд вважає, що ця Постанова суперечить Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також раніше прийнятій на виконання цього Закону, Постанові Кабінету Міністрів України № 523 від 30 травня 1997 р. « Про затвердження нового порядку обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, й пенсій у зв'язку з втратою годувальника, внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Пізніше прийняті Постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 р. та № 1293 від 27 грудня 2005 р. не містять у собі вказівок про те, що вони скасовують положення Постанови Кабінету Міністрів України 523 від 30 травня 1997 р.
Оскільки Постановою Кабінету Міністрів України № 523 від 30 травня 1997 р. затверджено новий порядок обчислення спірних пенсій, то після його прийняття положення Постанови Кабінету Міністрів України № 583 від 26 липня 1996 р. також не повинні застосовуватися, тому що вони регулювали питання обчислення пенсій до прийняття нового порядку.
На даний час ніяких змін ні до самого Закону, ні до вказаної Постанови в цій частині не внесено, вони є чинними, а тому закріплені в них норми повинні застосовуватися у такому вигляді, як вони викладені.
Крім того, відповідно до пункту 1 та 6 статті 92 Конституції України, статті 71 спеціального закону, відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абзацом 2 преамбули, частиною 3 статті 4 пунктом 2 частини 1 статі 8 та пунктами 13, 16 Прикінцевих положень загального закону, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства України у відповідність із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з рішеннями Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі З 1-21/2005), який неодноразово розглядає проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, Згідно з якою Конституція та закони України
відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
На підставі вищенаведеного, вимоги позивача щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Кам'янобрідському районі м.Луганська здійснити перерахунок пенсії за віком в розмірі не нижче 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, з моменту звернення за перерахунком, починаючи з 01.07.2008 року є обґрунтованими і відповідають діючому законодавству.
Питання щодо судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись статтями 2, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, статтями 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статтею 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Кам'янобрідському районі м.Луганська щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_4 пенсії у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, рівної прожитковому мінімуму для непрацездатних та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, рівної прожитковому мінімуму для непрацездатних починаючи з 01 серпня 2008 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Кам'янобрідському районі м.Луганська зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_4 в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком починаючи з 01 серпня 2008 року, з урахуванням положень частини З статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.