Справа №2-3067/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2008 року Торезький міський суд Донецької області в складі:

головуючої судді     Арапіної Н.Є.

при секретарі     Смоліній М.С.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Торез цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи Торезької державної нотаріальної контори про розірвання договору довічного утримання,

встановив:

позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про розірвання договору довічного утримання. Свої вимоги мотивувала тим, що 04 червня 1997 року між сторонами було укладено договір довічного утримання. Однак, з моменту укладення договору відповідач жодного разу не надав будь-якої допомоги позивачу. Позивач просила про розірвання договору довічного утримання.

У судове засідання позивач не з'явилася, хоча про місце і час розгляду справи повідомлена належним чином. До суду надійшла письмова заява про розгляд справи за її відсутності, позивач підтримала свої позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином. Від відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позов визнав.

Представник третьої особи Торезької державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явився, хоча про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.169 ЦПК України справу розглянуто за відсутності представника Торезької державної нотаріальної контори, так як в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судом рішення в порядку, встановленому ст.174 цього кодексу. Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав постановляє рішення про задоволення позову.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

04 червня 1997 року сторонами укладено договір довічного утримання, посвідчений Торезькою державною нотаріальною конторою та зареєстрований в реєстрі за № 34 (а.с.9, 10-17, 26). Згідно акта громадсько-дільничного комітету "Северний" м. Торез відповідач не надає позивачу допомоги, яка передбачена договором від 04 червня 1997 року (а.с. 18).

Дослідив добуті докази суд дійшов наступного висновку.

Згідно положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 598 ЦК України припинення зобов'язань на вимогу однією із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 653 ЦК України врегульовані правові наслідки розірвання договору, зокрема, припиняє дії тих зобов'язань, строк виконання яких не настав.

Відповідно до ст.744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужував) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Згідно з ч.1 ст.756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужував набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.

У цьому разі витрати, зроблені набувачем на тримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

Судом встановлено, що сторонами укладено договор довічного утримання. Відповідно до договору позивач передав у власність відповідача житловий будинок, що розташований за адресою: м.Торез, вул. Котляревського, б.87, відповідач зобов'язався довічно безкоштовно утримувати позивача, забезпечуючи її харчуванням, одягом, необхідною допомогою, і зберігати в її довічному безкоштовному користуванні жилий будинок. Вартість матеріального забезпечення визначена у розмірі 25 грн. у місяць. Однак умови договору не виконуються.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо розірвання договору довічного утримання піддягають задоволенню.

У відповідності зі ст.ст.79, 81, 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 148 грн. 60 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 509, 598, 612, 614, 623, 653 ч.4, 744, ч. 1, 756 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 79, 80, 82, 84, 85, 86, ч.4 174, 209, 212, 213, 214-215 ЦПК України,

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи Торезької державної нотаріальної контори про розірвання договору довічного утримання задовольнити.

Розірвати договір довічного утримання, укладений 04 червня 1997 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який посвідчений Торезькою державною нотаріальною конторою та зареєстрований в реєстрі за № 34.

Зобов'язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 жилий будинок, що розташований за адресою: м.Торез, вул. Котляревського, б.87.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 148 грн.60 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., всього 178 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Торезький міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.