|
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
|
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
|
"06" червня 2006 р. |
Справа № 17/284-05-9500 |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,
Суддів: Бєляновського В. В., Шевченко В. В.,
при секретарі - Волощук О.О.,
за участю представників:
позивача -не з'явився,
відповідача -не з'явився,
3-ї особи - Ізмаїльської міської лікарні №1 - не з'явився,
3-ї особи - Відділу охорони здоров”я виконкому Ізмаїльської міської ради - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Ізмаїльської міської лікарні №1, АДРЕСА_1
на рішення господарського суду Одеської області від 03.04.2006 р.
у справі №17/284-05-9500
за позовом Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради, АДРЕСА_1
до СПД -фізичної особи -ОСОБА_1, АДРЕСА_1
3-і особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Ізмаїльська міська лікарня №1, АДРЕСА_1 та Відділ охорони здоров”я виконкому Ізмаїльської міської ради, АДРЕСА_1
про виселення,
ВСТАНОВИЛА:
26.10.2005 р. (вх. №11456) Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради у господарському суді Одеської області пред'явлено позов до СПД -фізичної особи -ОСОБА_1 про виселення останнього з займаного ним нежилого приміщення по АДРЕСА_2 та зобов'язання передати майно Фонду комунального майна по акту приймання - передачі (а.с. 3-4). Свої вимоги він мотивував наступним.
На підставі договору оренди нерухомого майна від 18.09.2000 р., укладеного між позивачем і відповідачем, останньому передане в оренду нежиле приміщення у АДРЕСА_1 по АДРЕСА_2, площею 8,4 кв.м. за цільовим призначенням -торгівельна точка. Строк оренди -5 років. На адресу відповідача неодноразово були надіслані листи (НОМЕР_1, НОМЕР_2) з попередженням про закінчення строку договору. З листів НОМЕР_3, НОМЕР_4, отриманих від начальника Ізмаїльського міськздраввідділу -Кондрат”єва С.В., вбачається прохання не продовжувати договір оренди з відповідачем, у зв'язку з тим, що нежиле приміщення по АДРЕСА_2
2
(сторожка міської лікарні №1) необхідне лікарні для своїх потреб -за цільовим призначенням. В обґрунтування свого позову позивач послався на ст. 785 ЦК України та ст. 17, п.п.2,3 ст. 26 ЗУ „Про оренду державного і комунального майна”.
Надалі відповідач надав суду відзив на позов від 31.01.2006 р. (а.с. 39), в якому він просить відмовити у його задоволенні та клопоче про залучення в якості 3-ї особи Ізмаїльської МЛ №1, оскільки позов поданий Фондом комунального майна (надалі - ФКМ) на підставі листа Ізмаїльського міськздраввідділу без узгодження і рішення Ізмаїльського міськвиконкому, що протирічить вимогам ст. 5 ЗУ „Про оренду державного і комунального майна”; після підписання договору від 18.09.2000 р. була підписана додаткова угода про те, що у разі необхідності використання приміщення, що орендується, відповідач зобов'язаний збудувати нове приміщення, де ним виконані і оформлені усі необхідні проектно-технічні документи, за рахунок відповідача, а також затверджені на засіданні Ізмаїльської містобудівної ради від 08.07.2003 р.. У зв'язку з тим, що договір підписаний трьома сторонами, у порушення ГПК України, позивач не залучив 3-ю особу - Ізмаїльську МЛ №1.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.02.2006 р. (а.с. 44) до участі у справі залучені в якості 3-х осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міська лікарня №1 АДРЕСА_1а та Відділ охорони здоров”я виконкому Ізмаїльської міської ради.
Рішенням господарського суду Одеської області від 03.04.2006 р. (підписаним суддею Зуєвою Л.Є. 14.04.2006 р.) Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради у задоволенні позову відмовлено (а.с. 55-56). Таке рішення суд обґрунтував наступним. Позивач не є орендодавцем майна та у начальника та заступника начальника Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради, які підписували листи-попередження, відсутні відповідні повноваження. У відповідності до умов укладеного договору оренди, а саме п.1.1, він укладений на підставі розпорядження міського голови №861р від 18.09.2000 р. строком на 5 років. Як вбачається з наявного в матеріалах справи Положення про Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради, повноваження та право начальника фонду або його заступника на укладання, розірвання, відмову в пролонгації договору оренди без погодження міського голови та міської ради не встановлені. При цьому, позивачем не надано суду будь-яких інших доказів встановлення таких повноважень начальнику Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради на відмову від пролонгації спірного договору дорученням міського голови, оформленим належним чином. З огляду на викладене, оскільки у листах-попередженнях, підписаних начальником та заступником Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради не зазначені правові підстави повноважень на здійснення таких дій, а позивач мав право на укладання зазначеного договору тільки за погодженням органу місцевого самоврядування, а саме на підставі розпорядження міського голови №861р від 18.09.2000 р., то для відмови від продовження укладеного договору оренди позивачу також було необхідно погодження цього ж органу місцевого самоврядування. За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач не мав повноважень відмовлятися від продовження строку дії договору оренди, суд дійшов до висновку, що направлені відповідачу повідомлення про закінчення договору оренди та відмову від продовження строку дії договору оренди не були погоджені з Ізмаїльською міською радою або її виконавчим органом, а отже не можуть породити юридичних наслідків щодо припинення договору оренди. У відповідності до п.7.3 договору оренди, у випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку на протязі місяця, він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, які були передбачені договором. В обґрунтування такого рішення суд послався на ч.2 ст. 5, ст. 17 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 92,764 ЦК України.
Не погоджуючись зі вказаним рішенням, 3-я особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Ізмаїльська міська лікарня №1 звернулася до
3
Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, з тих підстав, що суд в своєму рішенні встановив, що позивачем 21.09.2005 р., тобто протягом місяця з моменту закінчення договору оренди від 18.09.2000 р., було повторно заявлено відповідачу про закінчення строку дії вказаного договору оренди. Позивач є органом місцевого самоврядування створеним відповідно до ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні”, який відповідно до свого положення та ч.2 ст. 5 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна” являється єдиним органом уповноваженим виступати орендодавцем майна, яке перебуває у комунальній власності Ізмаїльської міської ради. Розпорядження міського голови вказане у п.1.1 договору, на який посилався суд у своєму рішенні, носить диспозитивний характер, оскільки, згідно до ст. 9 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна” та „Переліку документів, які подаються орендодавцеві для укладення договору оренди цілісного майнового комплексу підприємства (організації), його структурного підрозділу, нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що знаходиться на балансі підприємства (організації), господарського товариства і є державною власністю”, затвердженого наказом ФДМУ 17.04.2001 р. №649 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.06.2001 р. за №504/5695, та не передбачено, як обов'язкова умова, при укладенні договорів оренди комунального майна та, відповідно до ст. 237 ЦК України та ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні”, не може наділити фонд якимось повноваженнями.
Сторони та 3-і особи, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги.
Представники сторін та третіх осіб в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час, день і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями відділень зв'язку про вручення їм копій ухвали про призначення скарги до розгляду, клопотань про відкладення справи не заявили і судова колегія прийняла рішення про розгляд скарги за їх відсутністю.
У зв'язку з нез'явленням учасників процесу, фіксування судового засідання здійснювалось без використовування технічних засобів.
Ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у них докази, відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд, визнавши факт надсилання позивачем відповідачу листів -повідомлень про відмову від подальшої пролонгації договору та вимогу про звільнення орендованого приміщення, послався на те, що позивач не є орендодавцем орендованих відповідачем приміщень, позивач (його керівник та заступник) не уповноважений відмовлятись від продовження дії договору, оскільки, відповідно до Положення про фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради, йому не надане таке право, і цю відмову не погоджено з головою міської ради, який на зазначені дії повинен надати керівництву позивача доручення.
Проте з таким висновком погодитись не можна, виходячи з такого.
Як вбачається зі змісту договору б/н від 18.09.2000р., орендодавцем приміщень, що були передані в користування відповідачу, був Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради, тобто позивач з цієї справи. Договір від імені позивача підписано його керівником, який, як вбачається зі змісту договору, діяв на підставі Положення про фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради (далі - Положення), а не доручення. Відповідно до п.6.6 Положення, позивача наділено повноваженнями укладати договори оренди нерухомого майна. Відповідно до п.9.2 Положення, керівник позивача діє без доручення від імені позивача в межах повноважень передбачених цим Положенням.
З викладеного вбачається, що орендодавцем за договором був саме позивач.
4
Згідно приписів Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, орендодавця наділено повноваженнями, що стосуються укладання, виконання та припинення дії договору, в тому числі відмови від продовження його дії.
Враховуючи викладені обставини та приписи вищезазначеного Закону, судова колегія дійшла висновку, що позивач мав право і повноваження без погодження з будь-яким іншим органом місцевого самоврядування та отримання на це доручення, відмовитись від продовження дії договору на іншій строк.
Місцевий суд, проаналізувавши вищезазначені обставини та норми права, дійшов помилкового, тобто такого, що не відповідає фактичним обставинам справи висновку щодо відсутності у позивача повноважень на відмову продовження дії договору.
Матеріали справи свідчать і цю обставину не оспорював відповідач та визнав місцевий суд, що позивач своєчасно у встановлені чинним законодавством строки попередив відповідача про свою незгоду продовжувати дію договору.
З огляду на викладене, договір оренди припинив свою дію 18.09.2005р. і у відповідача немає правових підстав займати раніше орендовані ним приміщення.
Відповідно до приписів ст.785 ЦК України, у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний негайно повернути наймодавцю майно.
Відповідач не здійснив зазначених дій і продовжує користуватись майном.
За таких обставин, позивач, відповідно до приписів ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, мав право звернутись до суду з позовом про припинення дій, які порушують його права, в тому числі з позовом про виселення відповідача із раніше орендованих ним приміщень і ці вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 16 і 785 ЦК України, ст. 20 ГК України та ст.ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів -,
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу Ізмаїльської міської лікарні №1- задовольнити.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 03.04.2006 р. у справі №17/284-05-9500 - скасувати.
3. Позов Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради (АДРЕСА_1) до СПД -фізичної особи -ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) - задовольнити.
Виселити СПД -фізичну особу -ОСОБА_1 із займаного ним нежитлового приміщення загальною площею 8,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2.
Зобов'язати СПД -фізичну особу -ОСОБА_1 передати нежитлове приміщення загальною площею 8,4 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради за актом приймання -передачі.
Стягнути з СПД -фізичної особи -ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_5) на користь Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради (68600, АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, код 22514515, МФО 828011, ВДК в Одеській області, р/р 35421005002560):
- 85,00 грн. - витрати по сплаті державного мита при поданні позову;
- 118,00 грн. - витрати на ІТЗ судового процесу.
4. Стягнути з СПД -фізичної особи -ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_5) на користь Ізмаїльської міської лікарні №1 (68600, Одеська область, АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, ОКПО 25025544, МФО 828011, ВДК у Ізмаїльському районі, р/р 35418032002319):
- 42,50 грн. - витрати по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги.
Постанова, згідно ст.105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий: Мирошниченко М. А.
Судді: Бєляновський В. В.
Шевченко В. В.