БОЛ ГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 квітня 2009 року м. Болград
Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Кодінцевої С. В.
за участю секретаря судового засідання - Бочковарь Ю. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Болград цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення в Белградському районі Одеської області про визнання неправомірними дій відповідача та зобов'язання провести перерахунок та сплатити йому недоотриману разову грошову допомогу, як учаснику бойових дій за 2008 рік у розмірі 2095 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він є учасником бойових дій та йому щорічно до 5 травня на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3552-ХІІ від 22.10.1993 року з наступними змінами та доповненнями, повинна виплачуватися разова грошова допомога в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, однак разова грошова допомога надавалась позивачу не в повному обсязі.
Свої позовні вимоги, позивач у судовому засіданні підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.
Відповідач про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно. Подав заяву про розгляд справи без участі представника (ас. 13) та письмові заперечення, у яких відповідач проти позову заперечував та просив у позовних вимогах позивачеві відмовити з наступних підстав. Нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом про Державний бюджет України (а.с. 11-12).
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, докази якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії АБ № 586368, виданим Управлінням особового складу штабу Південного оперативного командування від 25.05.2005 року (ас. 5).
Згідно ст. 12 Закону України № 3551-ХН від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту з наступними змінами та доповненнями, позивачу щорічно до 5-го травня повинна надаватися одноразова грошова допомога в розмірі 5-ти мінімальних пенсій. Це право на отримання щорічної разової грошової допомоги підтверджується рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі №
Справа № 2-а-35/09 Категорія КАС: 2.8
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_2
10-рп/2008 року, яким визнано неконституційними зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 p. N 107-VI в статтю 12 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», щодо порядку встановлення розмірів виплат щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Абзац 1 частини 1 статті 28 Закону України № 1058 від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність.
Згідно ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 1 квітня 2008 року складає-481 грн.
Всупереч вимогам закону призначена позивачу грошова допомога за 2008 рік виплачена в неповному обсязі, а саме, сплачено 310 грн.
Проте, сума виплат повинна складати: 481.00 х 5 = 2 405, в зв'язку з чим, недоплата складає 2095 гривен = 2 405 - 310.
Суд вважає, що виходячи з вимог ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, держава не вправі допускати звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для учасників бойових дій, відносно яких Закон (№ 35 51 -XII) встановив, що нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Також суд приймає до уваги правову позицію Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень Законів України про Державний бюджет України у частині обмеження пільг, компенсацій і гарантій, на які відповідно до чинного законодавства мають право окремі категорії громадян. Для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня ( ст. 48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого Законом (ч.3 ст. 46 Конституції України), тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається. Конституційний Суд України ще звернув увагу на те, що практика ревізування пільг, компенсацій і гарантій триває, а це суперечить вимогам ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно з якою права та пільги для ветеранів і членів їх сімей, встановлені раніше, законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни (ч. 2); нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними (ч. 3).
За таких підстав суд вважає, що положення Законів України «Про Державний бюджет» не можуть бути застосовані, оскільки вони суперечать нормам Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України, при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права
Згідно зі ст. 1 Протоколу № 1 до вказаної Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права Борги розглядаються у сенсі поняття «власності», яке міститься у ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як власність.
Європейський Суд з прав людини при розгляді справи «Кечко проти України» зауважив, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. У зв'язку з чим Європейський суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України «Про державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як lex spedalis. Європейський суд не прийняв і аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. А оскільки правові положення, які передбачають виплату разової щорічної допомоги учасникам бойових дій до Дня Перемоги є чинними, то позивач, який є учасником бойових дій, має право на її одержання, а органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах.
Оцінюючи дії (бездіяльність) відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст. 2 КАС України та приходить до висновку про їхню протиправність, в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Суд вважає за необхідне на підставі викладеного, та положень ч.2, 3 ст. 162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.
Керуючись Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», рішеннями Конституційного суду України, ст. ст. 2, 4, 11, 94, 99-100, 158-163 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 Степановича- задовольнити.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Белградської районної адміністрації Одеської області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій за 2008 рік, виходячи з п'яти мінімальних пенсій за віком - неправомірними.
Зобов'язати управляння праці та соціального захисту населення Белградської районної адміністрації Одеської області перерахувати та виплатити ОСОБА_3 щорічну разову грошову допомогу згідно з Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2008 рік в розмірі 2 095 грн. 00 коп.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України