Постанова

Іменем України

19 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 2-135/10

провадження № 61-26504св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Крата В.І., Курило В. П.,

учасники справи:

заявник - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал»,

представник - Петришина Анна Миколаївна,

позивач - відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,

відповідач - ОСОБА_5,

представники відповідача: ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 07 березня 2018 року у складі судді Овсяннікової А. І.,

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 липня

2010 року позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль») задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 691,46 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У вересні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал») звернулося до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні та поновленні строку пред'явлення виконавчого документу до виконання.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2018 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» про заміну стягувача та поновлення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання.

Не погоджуючись із указаною ухвалою суду ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» звернулося зі скаргою до апеляційного суду.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 07 березня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2018 року у справі за заявою ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» про заміну сторони у виконавчому провадженні, поновлення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання за позовом ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором - повернуто.

У травні 2018 року ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що повернення апеляційної скарги в даному випадку суперечить завданню цивільного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав та доступу до правосуддя.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Повертаючи апеляційну скаргу заявнику, апеляційний суд виходив з того, що ухвала суду про відмову у задоволенні заяви про заміну стягувача та поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання не може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки її оскарження прямо не передбачено пунктами 24, 28 частини першої статті 353 ЦПК України.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Апеляційна скарга за формою та змістом повинна відповідати вимогам статті 356 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 24, 28 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та щодо заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України одночасно визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55). І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України).

Положення пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначає одну з основних засад судочинства - забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, і таким чином закріплює гарантії перевірки в апеляційному порядку судових рішень.

Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що неможливо припустити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов'язків цивільного характеру буде остаточно вирішено (BALATSKYY v. UKRAINE, № 34786/03, § 30, ЄСПЛ, від 25 жовтня 2007 року). Також Суд неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (SHULGA v. UKRAINE, № 16652/04, § 28, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (MUSIYENKO v. UKRAINE, № 26976/06, § 24, ЄСПЛ, від 20 січня 2011 року).

У пункті 26 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 623/3792/15-ц вказується, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.

Верховний Суд у складі Об’єднаної Палати Касаційного цивільного суду в справі № 752/1016/17 дійшов висновку, що тлумачення пункту 15 частини першої статті 293 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення ПАТ «Укрсоцбанк» із апеляційною скаргою) має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права, особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. Ухвала про відмову у залишенні заяви без розгляду не перешкоджає подальшому провадженню у справі (не є остаточним рішенням), а тому особа має право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу про відмову у залишенні заяви без розгляду разом з рішенням суду першої інстанції.

Враховуючи те, що оскарження має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права, особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду, апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу заявнику, дійшов помилкового висновку про те, що ухвала про відмову у задоволенні заяви про заміну стягувача та поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, не підлягає апеляційному оскарженню, з підстав, що її оскарження прямо не передбачено пунктами 24, 28 частини першої статті 353 ЦПК України.

За таких обставин, питання про відкриття апеляційного провадження вирішено апеляційним судом всупереч нормам процесуального права, у зв'язку із чим оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи до апеляційного суду на новий розгляд.

Керуючись статтями 389, 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» задовольнити

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 07 березня 2018 року скасувати, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: В. І. Журавель

В. М. Коротун

В. І. Крат

В. П. Курило