Справа № 331/1415/18

Провадження № 2/316/478/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2018 р. м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області у складі

головуючого судді Вільямовської Н.О.,

секретар судового засідання Таран І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Енергодар Запорізької області цивільну справу № 331/11415/18 (провадження № 2/316/478/18) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей по Жовтневому району Запорізької міської ради, Служба у справах захисту дітей як орган опіки та піклування Енергодарської міської ради Запорізької області, про позбавлення батьківських прав,-

за участю: позивача ОСОБА_1;

відповідача ОСОБА_2;

представника третьої особи- Служби у справах захисту дітей як органу опіки та піклування Енергодарської міської ради Запорізької області Суворової Л.Б.;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого за назначила наступне.

10.12.2009 року ОСОБА_1 розірвала шлюб з ОСОБА_2 Від вказаного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4, який після розірвання шлюбу залишився проживати разом з позивачкою. Відповідач життям дитини не цікавиться, не виявляє бажання спілкуватись з сином, не приймає участі у його житті, ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, не надає матеріальної допомоги. З сином ОСОБА_2 не зустрічається, не поздоровляє з днем народження, зі святами, не відвідує батьківські збори, не приймає участі у виховані. На сьогоднішній день дитина майже не пам'ятає батька, та не має до нього ніяких почуттів. Також в спілкуванні з позивачем ніколи про нього не пригадує та не цікавиться ним. ОСОБА_2 не надає матеріальної допомоги та моральної підтримки. Всі затрати, пов'язані з навчанням, оздоровленням та вихованням дитини несе ОСОБА_1 Крім того, ОСОБА_2, як батько відмовся від своїх батьківських прав відносно сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що склав відповідну заяву від 23.07.2009 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Осипенко Л.А.

Просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05.03.2018 року постановлено передати справу за підсудністю до Енергодарського міського суду Запорізької області.

29.03.2018 року вищевказана справа надійшла до Енергодарського міського суду Запорізької області та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2018 року, справу передано для розгляду судді Вільямовській Н.О.

Ухвалою судді від 30.03.2018 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 16.08.2018 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримала, додатково зазначивши, що після розірвання шлюбу у 2009 році ОСОБА_2 дитиною ОСОБА_4 не цікавився. Тільки після того, як вона разом з дитиною переїхала на постійне місце проживання до м. Запоріжжя, відповідач почав цікавитися дитиною. Проте коли з'явилась можливість вивезти дитину за кордон, ОСОБА_2 находив підстави для відмови надання дозволу нотаріально. Відповідач звернувшись до суду зменшив сплату аліментів з 1/4 до 10% від свого заробітку. Також зазначила, що вона додатково працює за межами України у вільний час від основної роботи в м. Запоріжжі, в цей час дитина перебуває у її матері- ОСОБА_7, яка проживає в м. Енергодар. Дитині відомо, що ОСОБА_2 його батько, коли він гостює у бабусі, казав що зустрічався з батьком. З 2015 року дитина спілкується з відповідачем по телефону.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що перший рік життя дитини вони жили однією сім'єю та він приділяв весь вільний час дитині. Після розірвання шлюбу він почав жити окремо. Позивач почала чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною. Але він продовжував бачитись з дитиною, знаходячись в добрих відносинах з бабусею дитини - ОСОБА_7, приходив до них на прогулянку в парк. Крім того, що стосується зменшення аліментів, зазначив, що звернувся до суду, так як на його утриманні була інша дитина та дружина яка знаходилась у декретній відпустці, по рішенню суду аліменти були зменшені з 1/4 до 1/8 частини доходу. Щодо відвідування дитини в м. Запоріжжі, не приїзд жав, так як ОСОБА_4 майже кожні вихідні та канікули перебував у бабусі у м. Енергодарі, де з ним і зустрічався. Також ОСОБА_4 їздив в оздоровчій табір, по путівки яку він отримував на роботі. Що стосується навчального процесу, йому відомо успіхи дитини, з розмови по телефону, крім того, інколи коли дитина перебуває у бабусі, допомагає виконувати англійську мову.

Третя особа- представник органу опіки та піклування Енергодарської міської ради Запорізької області заперечувала проти заявленого позову, надавши суду висновок Виконавчого комітету Енергодарської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав від 25.10.2018 року.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засідання надала пояснення, що вона є сусідкою ОСОБА_1 з 2015 року, за весь час ніколи ОСОБА_2 не бачила, відомо зі слів ОСОБА_1, що один тільки раз від батька дитина отримала подарунок - мобільний телефон.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні зазначив, що з вересня 2015 року працює разом з позивачем ОСОБА_1, вони потоваришували. Перебуваючи дома у ОСОБА_1, ніколи не бачив ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначила, що вона є матір'ю ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_4. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 та його батьки спілкувалися з дитиною. Проте так як дитина була маленька, вона вирішила, що з дитиною ОСОБА_2 краще спілкуватися у них дома, проте на цім між ними виник конфлікт. До 2015 році ОСОБА_2 намагався бачитись з дитиною, приходив в дитячий садок на новий рік, на гімнастику. В 2015 році коли донька ОСОБА_1 разом з онуком переїхали жити в м. Запоріжжя., ОСОБА_2 зустрічався з дитиною коли ОСОБА_4 був у неї в м. Енергодарі, а це майже кожні вихідні та канікули.

Суд, вислухавши вступне слово учасників справи, вислухавши пояснення свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 відповідач по справі, є батьком малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Матір'ю дитини є позивачка ОСОБА_1 (а.с. 6).

На теперішній час шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 10.12.2009 року розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с. 9).

Судом встановлено, що не заперечувалось сторонами по справі, що сторони фактично не проживають з грудня 2009 року, а малолітня дитина проживає з матір'ю.

У судовому засіданні позивачка, не заперечувала той факт, що ОСОБА_2 з 2015 року почав цікавитися дитиною та періодично спілкувався з дитиною по телефону та відсутність заборгованості по сплаті аліментів на дитину. А також перебування дитини у бабусі в м. Енергодар на вихідні дні, канікули та коли позивач знаходиться за межами України.

Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про стан здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до сімейного життя.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитини» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язання виховувати дитину, піклуватись про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у п. 16 Постанови від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Свідки опитані за клопотанням позивача, а саме - ОСОБА_8, ОСОБА_9 допитані в судовому засіданні підтвердили доводи позивача, викладені в позовній заяві, що дійсно відповідач за місцем проживання дитини, а саме в м. Запоріжжя ніколи не приїзд жав до сина.

Доводи позивача, щодо спілкування дитини з батьком тільки в телефонному режимі, спростовані показами свідка ОСОБА_7, яка є бабусею малолітнього ОСОБА_4, та яка навпаки зазначила, що ОСОБА_2, коли дитина знаходиться в м. Енергодар, постійно бачиться з сином.

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Енергодарської міської ради Запорізької області від 25.10.2018 року № 01-01-40/4411 зазначено, що враховуючи бажання батька спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні і розвитку, приймаючи до уваги право дитини знати та підтримувати контакти з біологічним батьком, виконавчий комітет, як орган опіки та піклування вважає позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 не доцільним і таким що не відповідає інтересам дитини.

В ході судового розгляду не добуто переконливих доказів, саме свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, його винної, свідомої поведінки.

Суд враховує, що в силу віку дитини, її проживання з матір'ю, на теперішній час відповідач як з об'єктивних, так і з суб'єктивних причин не може приймати участь у вихованні дитини у достатньому у загальному розумінні для повних сімей обсязі.

Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року із змінами «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з п. 18 зазначеної постанови зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька та матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей), поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав відповідача. - суд перш за все прийняв до уваги його ставлення до дитини, що він прагне спілкуватися зі своєю дитиною, допомагати їй, турбуватися про неї.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН від 20.11.1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до вимог ст. 164 СК України позбавлення батьківських прав є способом захисту прав і інтересів дитини.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача.

Керуючись 3,4,11-13, 19, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи:Служба у справах дітей по Жовтневому району Запорізької міської ради, Служба у справах захисту дітей як орган опіки та піклування Енергодарської міської ради Запорізької області, про позбавлення батьківських прав,- відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 29.10.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5, п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Енергодарський міський суд Запорізької області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне судове рішення виготовлено 05.11.2018 року.

Суддя: Н. О. Вільямовська