ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

Справа № 686/12652/18

Провадження № 22-ц/4820/149/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,

секретар судового засідання Дорощук О.М.,

з участю представників сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу та пені за прострочення сплати аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 липня 2018 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в :

06 червня 2018 року ОСОБА_4, звертаючись до суду із вказаним позовом до відповідача, зазначала, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 22 березня 2010 року стягнуто аліменти з ОСОБА_5 на її користь на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 400 грн. щомісячно, починаючи з 01.02.2010 року і до повноліття дитини.

Відповідач сплачував аліменти нерегулярно, відповідно до довідки № 10508/14.21-31/4 від 22.05.2018 року, виданої Хмельницьким районним відділом ДВС, існує заборгованість по аліментах в сумі 14600 грн. на 01.05.2018 року. Загальна сума пені за несвоєчасну сплату аліментів у період з 01.08.2014 року по 01.05.2018 року становить 139072 грн. Тому просила стягнути з відповідача вказану заборгованість по аліментах та пеню.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 липня 2018 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 пеню за несплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 в розмірі 14600 грн. та судовий збір в розмірі 146 грн. в дохід держави.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_4 відмовити повністю. На його думку, суд неповно встановив обставини справи і не дав належної оцінки доказам, зокрема, квитанціям про сплату ним аліментів. Суд безпідставно надав перевагу довідці Хмельницького районного відділу ДВС від 22.05.2018 року про наявність заборгованості по аліментах з серпня 2014 року, хоча за довідкою цього ж органу ДВС від 06.04.2018 року заборгованість відсутня. За період у півтора місяці неможлива поява заборгованості 14600 грн. при розмірі аліментів 400 грн. на місяць. При визначенні неустойки суд мав визначитись із заборгованістю по аліментах, і лише після цього визначатись з пенею.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни. Відповідач не довів, що заборгованість утворилась не з його вини, а відтак зобов'язаний сплатити пеню за прострочення по сплаті аліментів. Суд правильно взяв до уваги лише квитанції з даними про призначення платежу (аліменти), відхилив довідку органу ДВС від 06.04.2018 року, в якій державний виконавець помилково взяв до уваги сплачені суми додаткових витрат, які зобов'язаний нести той з батьків, з ким не проживає дитина, на утримання якої сплачуються аліменти згідно з ст. 185 СК України. Після повторного звернення було видано довідку від 22.05.2018 року, в якій визначено період, за який виникла заборгованість в сумі 14600 грн.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримала апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.

Представник позивача просив відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до ст. 376 ч. 1 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції не повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Так, встановлено, що сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 22 березня 2010 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь позивачки на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 400 грн. щомісячно, починаючи з 01.02.2010 року і до повноліття дитини. Виконавчий лист, виданий на підставі вказаного рішення суду, перебуває на примусовому виконанні у Хмельницькому районному відділі ДВС.

Згідно з довідкою Хмельницького районного відділу ДВС від 06.04.2018 року у ОСОБА_5 відсутня заборгованість по аліментах станом на 01.04.2018 року.

Згідно з довідкою Хмельницького районного відділу ДВС від 22.05.2018 року борг відповідача по сплаті аліментів станом на 01.05.2018 року складає 14600 грн., заборгованість виникла з серпня 2014 року.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи

Частково задовольняючи позов та стягуючи пеню за прострочення аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що факт існування заборгованості по аліментах підтверджується довідкою органу ДВС від 22.05.2018 року, яка є більш актуальною порівняно з попередньою довідкою про відсутність боргу, чеки про сплату коштів позивачу не містять даних про призначення платежу, тому не свідчать про сплату аліментів, а можуть підтверджувати інші витрати батька на доньку.

Проте з таким висновком не можна погодитися, зважаючи на таке.

Так, згідно ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини першої ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Отже, обов'язковою підставою для стягнення неустойки є наявність заборгованості по сплаті аліментів та вина у цьому особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти.

Обговорюючи питання наявності заборгованості по сплаті аліментів, суд першої інстанції у порушення вимог ст. 89 ЦПК України не дав належної оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв'язку у їх сукупності.

Враховуючи довідку Хмельницького районного відділу ДВС від 22.05.2018 року про наявність 14600 грн. боргу відповідача по сплаті аліментів і відхиляючи аналогічну довідку цього ж відділу ДВС від 06.04.2018 року про відсутність у ОСОБА_5 заборгованості по аліментах станом на 01.04.2018 року, суд не врахував, що представник позивача визнав факт отримання ОСОБА_4 усіх сум, вказаних у довідці від 06.04.2018 року.

Цю обставину представник позивача підтвердив і в засіданні апеляційного суду, а також у відзиві на апеляційну скаргу.

Водночас факт сплати коштів відповідачем на користь ОСОБА_4 відповідно до даних довідки відділу ДВС від 06.04.2018 року підтверджується відповідними платіжними документами (фіскальними чеками), що були предметом дослідження судів обох інстанцій.

Суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги фіскальні чеки, що не містять даних про призначення платежу (аліменти), при цьому висловив припущення, що ці документи можуть бути підтвердженням інших витрат батька на дитину.

Проте матеріали справи не містять даних про наявність між сторонами угоди про сплату додаткових витрат на дитину чи відповідного рішення суду, наявність таких обставин заперечувала сторона відповідача

Тому твердження сторони позивача, що вказані кошти не є аліментами, сплаченими на виконання судового рішення, а сплачені відповідачем в рахунок додаткових витрат на дитину, є безпідставним і не ґрунтується на доказах.

Обов'язок того з батьків, з ким не проживає дитина, по сплаті додаткових витрат на дитину згідно з ст. 185 СК України, на що посилається сторона позивача, виникає лише в разі досягнення між сторонами певної домовленості або в разі вирішення такого спору судом.

Отже, сторона позивача всупереч вимогам ст.ст.12, 13 ЦПК України не надала належних та допустимих доказів наявності заборгованості відповідача по сплаті аліментів, відтак відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення пені.

З врахуванням наведеного оскаржуване рішення суду в частині стягнення пені та судових витрат слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові в цій частині, в решті рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 липня 2018 року в частині стягнення пені та судових витрат скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5 в частині стягнення пені за прострочення сплати аліментів відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 05 листопада 2018 року.

Судді Л.М. Грох

Р.С. Гринчук

А.М.Костенко

Головуючий у першій інстанції: Чевилюк З.А. Провадження № 22-ц/4820/149/18

Доповідач: Грох Л.М. Категорія: 50