ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року

м. Харків

Справа № 644/12169/14-ц

Провадження № 22-ц/818/465/18

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Коваленко І.П., Сащенко І.С.,

при секретарі - Дашковської Н.К.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2,

відповідач: ОСОБА_3, представник ОСОБА_4

відповідач: ОСОБА_5,

третя особа: Публічне акціонерне товариство Страхова компанія «Уніка»,

третя особа: ОСОБА_6,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу №644/12169/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа: Публічне акціонерне товариство Страхова компанія «Уніка», ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 червня 2018 року, ухвалене суддею Ізмайловим І.К., -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа: Публічне акціонерне товариство Страхова компанія «Уніка», ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обгрунтування позову зазначає, що 14 вересня 2013 року ОСОБА_5 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом, керуючи автомобілем ВАЗ-2109 державний номерний знак НОМЕР_1, належний ОСОБА_6 рухаючись по автодорозі Харків-Охтирка 33 км., допустив зіткнення з автомобілем Hyndai Avante державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8 Вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 04 червня 2014 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди їй як власнику автомобіля Hyndai Avante спричинено матеріальну шкоду у розмірі 105106,25 грн. ОСОБА_3 як особа, що на відповідній правовій підставі, на підставі довіреності користувався автомобілем ВАЗ-2109 і перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння передав керування ОСОБА_5 повинен відшкодувати спричинену майнову шкоду.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», то вона отримала відшкодування у сумі 49504,95 грн. Різниця між розміром спричиненої шкоди та страховою виплатою склала 55601,30 грн. яка є грошовим зобов'язанням ОСОБА_3

Після дорожньо-транспортної пригоди її життєвий уклад змінився, вказані події негативно вплинули на неї та її психологічний стан, погіршився стан її здоров'я, вона перебуває в пригніченому стані, втратила спокій, порушився сон. Ушкодження належного їй майна спричинило душевні страждання, впродовж чотирьох років позбавлена можливості користуватися автомобілем

Просить: стягнути з ОСОБА_3 55601,30 грн. на її користь у відшкодування шкоди, 3% річних за час з 14 вересня 2013 року по 15 лютого 2017 року у сумі 7380,55 грн. та інфляційне збільшення на суму 72948,90 грн. з 01 жовтня 2013 року по 01 січня 2018 року, разом 136330,75 грн.; 400,00грн. - витрати понесені нею на проведення дослідження спеціалістом автотоварознавцем; стягнути з ОСОБА_5 на її користь 10000грн. у відшкодування моральної шкоди.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився. Надав заперечення проти позову, в яких зазначив, що не є власником автомобіля ВАЗ-2109, не вважає себе винним. 13 вересня 2013 року був затриманий в зв'язку з керуванням транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння і з того часу автомобіль було передано ОСОБА_10, ОСОБА_5 автомобіль не передавав.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Треті особи ПАТ «СК Уніка» та ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 червня 2018 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 77091,10грн. у відшкодування майнової шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 4000грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 770,90грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 604,80грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 400грн. витрат за висновок спеціаліста.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 100грн. судових витрат понесених позивачем при звернення до суду.

Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_3 винний у дорожньо-транспортній пригоді, оскільки ним не вчинялись дії на забезпечення безпеки руху належного йому на відповідній правовій основі автомобіля; інфляційне збільшення згідно розрахунку суду складає 72883,87грн.; суд встановлює вину ОСОБА_3 в розмірі 60%, оскільки він будучи позбавлений права керувати транспортним засобом передав його керування ОСОБА_5, який перебував в стані алкогольного сп'яніння. З огляду на це розмір збитків, що підлягає з нього стягненню складає 77091,10грн. (60% від 128485,17грн.); решту суми суд не стягує, оскільки вимоги про стягнення майнової шкоди до ОСОБА_5 не пред'являлися; 3% річних судом не стягується оскільки вказані проценти можуть бути стягнені виходячи з договірних правовідносин; визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 4000грн. суд виходив із засад розумності та наслідків, що наступили, проценту вини ОСОБА_5

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення скасувати в частині стягнення з нього майнової шкоди в розмірі 77091,10грн., судового збору 770,90грн., 400грн. витрат за висновок спеціаліста, та цій частині відмовити у позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відносно нього винесені дві постанови про закриття провадження у справі, тому він не винен перед позивачем.

Колегія суддів, вислухав суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 14 вересня 2013 року близько 09год. 30хв. ОСОБА_5 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не маючи реєстраційного документу, а також посвідчення на право керування транспортними засобами, керував автомобілем «ВАЗ-2109», державний номер НОМЕР_1 по а/д Харків - Охтирка ,33км. + 500 м. та допустив зіткнення з легковим автомобілем марки «HYUNDAI AYANTE», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8

Вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 14 червня 2014 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого . 1 ст.286 КК України.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч.4, 5, 6 ст.82 ЦПК України).

При дослідженні матеріалів кримінального провадження з протоколу допиту свідка ОСОБА_13 вбачається, що він разом з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_14 на автомобілі ОСОБА_3 13 вересня 2013 р. їздили до м. Харкова, де на ОСОБА_3 о 04год. ночі склали адміністративний протокол за керування транспортним засобом у нетверезому стані. В смт. Солоніцівка за кермо на прохання ОСОБА_3 сів ОСОБА_5 якому керування передав ОСОБА_3, в результаті сталося ДТП, під час якого автомобілем керував ОСОБА_5 Аналогічні показання давали ОСОБА_5 та ОСОБА_3

ОСОБА_3 підтвердив такі показання і при проведенні слідчого експерименту.

З викладеного вбачається, що ОСОБА_3 користуючись автомобілем - об'єктом підвищеної небезпеки на відповідній правовій підставі, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проявив недбалість допустивши за кермо ОСОБА_5, який не мав посвідчення на управління транспортного засобу та перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим права фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.4, 9, 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року №4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не відповідає за шкоду, завдану цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб (наприклад, у разі незаконного заволодіння транспортним засобом), внаслідок непереборної сили (наприклад, у разі стихійного лиха), а не з його вини.

Особи, які вчинили ці протиправні дії (неправомірно заволоділи транспортним засобом, механізмом або іншим об'єктом), відшкодовують шкоду на загальних підставах цивільно-правової відповідальності особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки. Коли цьому сприяла недбалість її власника або володільця (не була забезпечена належна охорона тощо), відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, яка неправомірно заволоділа цим джерелом, і на його власника або володільця у частці відповідно до ступеня вини кожного з них, з урахуванням обставин, що мають істотне значення (ч. 4 ст. 1187 ЦК України).

Внаслідок ДТП автомобіль «HYUNDAI AYANTE», що належить ОСОБА_1 отримав значні механічні пошкодження.

Згідно звіту розмір матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля «HYUNDAI AYANTE» ОСОБА_1 станом на 12 листопада 2013 року становить 105106,25грн.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01 червня 2013 року № АС/3686515 застрахована в ПрАТ «СК «Уніка»; страхова сума (ліміт відповідальності) - 50000грн.

Згідно вимог ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до положень ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

27 грудня 2013 року ПрАТ «СК «Уніка» здійснила страхове відшкодування ОСОБА_1 у сумі 49504,95 грн.

Різниця між загальною сумою матеріальних збитків та виплаченою сумою страхового відшкодування становить 55601,30грн. (105106,25грн. - 49504,95грн.).

Позивачем витрачені кошти на проведення оцінки вартості завданих збитків в розмірі 400грн.

Згідно здійсненого судом розрахунку, який сторони не спростували, розмір інфляційного збільшення за період з 01 жовтня 2013 року по 01 січня 2018 року складає 72883,87грн.

Таким чином загальна сума матеріальних збитків складає 128885,17грн. = (72883,87грн. + 400грн. + 55601,30грн.).

Будь-яких доказів на спростування визначеного експертним дослідженням суми відшкодування шкоди відповідачем не надано.

Колегія з урахуванням вимог ст.1187 ЦК України вважає доцільним визначити частку вини ОСОБА_3 розмірі 20%, враховуючи його недбале ставлення до транспортного засобу, яким він володіє на відповідній правовій підставі. Визначення розміру його вини у 60% неможливе з урахуванням вироку, стосовно якого винним у скоєнні ДТП є тільки ОСОБА_5, а визначення вини ОСОБА_3 у 60% спростовує такий висновок суду.

За таких обставин рішення суду підлягає зміні.

Що стосується зауважень ОСОБА_1 на ухвалу суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження, то колегія виходить з наступного.

Після уточнення ОСОБА_1 позовних вимог відповідачами у справі є тільки ОСОБА_3 та ОСОБА_5

У вступній частині апеляційної скарги чітко зазначено, що апеляційна скарга подана саме ОСОБА_3

Іншого відповідача - ОСОБА_3 - не існує і кошти стягнуто тільки з ОСОБА_3

Як пояснив в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 зазначення «ОСОБА_3.» є помилкою.

Отже, судом апеляційної інстанції обгрунтовано відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3

В іншій частині рішення не оскаржується і колегією суддів не переглядається.

Згідно п.п.1,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч1. ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 червня 2018 року - змінити.

Зменшити розмір шкоди, стягнутої з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 з 77091,10 грн. до 27346 грн. 15 коп.( двадцять сім тисяч триста сорок шість гривень п'ятнадцять копійок) та зменшити розмір судового збору, стягнутого з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 з 770,90 грн. до 292 грн. 74 коп. ( двісті дев'яносто дві гривні сімдесят чотири копійки).

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повну постанову складено 05 листопада 2018 року.

Головуючий Овсяннікова А.І.

Судді Коваленко І.П.

Сащенко І.С.