Справа № 463/4819/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Шеремета Г.І.

Провадження № 22-ц/811/84/18 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Жукровській Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 25 червня 2018 року в складі судді Шеремети Г.І. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди,-

встановила:

В жовтні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в розмірі 36 058,63 грн., з яких 28000,00 грн. вимушені витрати на оренду житла та 8058,63 грн. витрати на оплату комунальних послуг.

Вимоги обгрунтовував тим, що разом з відповідачем є власником квартири АДРЕСА_1. З серпня 2014 року відповідач чинить позивачу перешкоди у користуванні належної йому на праві власності квартири, що підтверджується рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 23.11.2015 року, яким зобов'язано відповідача не чинити перешкод, яке на даний час відповідач не виконує. У зв'язку з відсутністю можливості безперешкодного користування належною позивачу квартирою, останній з 19.03.2015 року по 19.06.2016 року зобов'язаний був орендувати житло за адресою: АДРЕСА_2, що спричинило позивачу матеріальні витрати у виді оплати оренди житла та комунальних послуг. Вказані витрати просив стягнути з відповідачки, як особи, умисними діями якої позивачу спричинені такі витрати.

Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 25 червня 2018 року у позові відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_2, вважає оскаржуване рішення незаконним, з висновками суду не погоджується.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд мав встановити, чи відповідач правомірно створювала перешкоди у користуванні житлом, чи заподіяна позивачу шкода та в чому вона полягає, причинно-наслідковий зв'язок між діями та завданою шкодою позивачу.

Правильно встановивши, що іншого житла станом на 19.03.2015 року у позивача не було, тому іншого варіанту, як підписати договір оренди позивач не мав, відтак суд неправильно вирішив спір.

Крім цього, звертає увагу на те, що 21.01.2016 року став власником квартири, однак така була без ремонту, тому жити у такій не міг.

Просить скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 25 червня 2018 року та задовольнити позов.

Згідно із ч. 1 ст. 351 ЦПК України (в редакції закону від 03.10.2017 року) судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до Указу Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» Апеляційний суд Львівської області ліквідовано та створено новий - Львівський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Львівську область, з місцезнаходженням у місті Львові.

04 жовтня 2018 року у газеті «Голос України» опубліковано повідомлення голови Львівського апеляційного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Ухвалою про призначення справи до розгляду від 12 жовтня 2018 року вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи без їх виклику.

Оскільки розгляд справи проведено без виклику учасників справи в судове засідання, за відсутності всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засдіання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення враховуючи таке.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий суд врахував, що відповідач створює перешкоди позивачу у користуванні належній йому квартирі, що підтверджується рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 23.11.2015 року, яким зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_2 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та повернути ключі від замків вхідних дверей квартири.

Поряд з цим, суд встановив, що у позивача є в наявності на праві власності інша квартира у період, коли він орендував житло, за адресою: АДРЕСА_2, тому вимоги про стягнення витрат на оренду та комунальні послуги, які позивач просив стягнути з відповідача, суд визнав необґрунтованими та безпідставними.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з такого.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регулює конкретні цивільні правовідносини.

Звернувшись з відповідним позовом, позивач в силу ст. 12 ЦПК України (ст. 10 ЦПК України чинної на час звернення з позовом) зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Судом встановлено, що сторони у справі є співвласниками та згідно із довідкою з місця проживання про склад сім»ї і прописку № 57 від 14.01.2016 року, зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 90).

Вказана квартира придбана позивачем ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 23.05.2000 року (а.с. 89).

Згідно із ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З матеріалів справи вбачається, що використовуючи своє право, як власника, позивач ОСОБА_2 звертався в суд з вимогою про усунення перешкод у користуванні власністю.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 23.11.2015 року зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_2 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та повернути ключі від замків вхідних дверей квартири.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідач чинить перешкоди позивачу у користуванні відповідним майном (квартирою).

Поряд з цим, невиконання цього рішення має відповідні правові наслідки та стосується виключно сукупності дій, визначених законом для органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання судового рішення, при цьому жодним чином не може бути підставою для задоволення позовних вимог у цій справі.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 17.07.2015 року позивач ОСОБА_2 придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_3, право власності на яке зареєстрував 21.01.2016 року (а.с. 109-110).

Заперечуючи висновки місцевого суду та оскаржуючи судове рішення, зокрема, з підстав неможливості проживати у квартирі в АДРЕСА_3, позивач, на спростування таких висновків, ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справи, не надав суду доказів про неналежний житловий стан квартири.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що за наявності у власності позивача іншої квартири у період, коли мала місце оренда житла за адресою: АДРЕСА_2, вимоги про стягнення витрат на оренду та комунальні послуги є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 25 червня 2018 року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 30 жовтня 2018 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк