АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1486/18Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 59 Добриднюк Н. О.

Доповідач в апеляційній інстанції

Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Вініченка Б.Б.

секретар: Торопенко Н.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_5;

відповідачі - ОСОБА_6, Чаплинська сільська рада;

третя особа: Писарівська сільська рада, ОСОБА_7, Лисянська державна нотаріальна контора Черкаської області;

особа, що подала апеляційну скаргу - представник ОСОБА_5 - ОСОБА_8;

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 12 червня 2018 року, ухваленого в складі судді Добриднюк Н.О., повний текст якого складено 22 червня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Чаплинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, треті особи: Писарівська сільська рада Лисянського району Черкаської області, ОСОБА_7, Лисянська державна нотаріальна контора Черкаської області про встановлення нікчемності заповіту -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2017 року ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_6, Чаплинської сільської ради Лисянського району Черкаської області про встановлення нікчемності заповіту.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її дядько - ОСОБА_9. Після його смерті з'ясувалось, що все своє майно він заповів ОСОБА_6 Про наявність заповіту вона дізналась лише в день похорону дядька, як і про те, що заповіт був посвідчений Чаплинською сільською радою.

Вважає, що заповіт від 13 квітня 2016 року є нікчемний, так як складений та посвідчений особою, яка не мала права його посвідчувати. Померлий ОСОБА_9 проживав на території Писарівської сільської ради Лисянського району, а заповіт було посвідчено на території Чаплинської сільської ради Лисянського району. Вважає що посвідчення заповіту у вказаному органі місцевого самоврядування відбулося виключно з метою протиправного заволодіння ОСОБА_6 майном її дядька, який не мав наміру заповідати їй своє майно. Крім того, їй стало відомо, що заповіт дядько сам не складав і навіть не підписував. У заповіті прізвище дядька вказано як «ОСОБА_9» замість дійсного прізвища «ОСОБА_9». У зв'язку з чим вона вважає, що посадова особа під час посвідчення заповіту взагалі не бачила паспорту дядька.

Просила суд встановити нікчемність заповіту від 13 квітня 2016 року ОСОБА_9, складеного та посвідченого Чаплинською сільською радою Лисянського району за №16.

13 квітня 2017 року позивач подала суду заяву про уточнення підстав позову, в якій вказала, що заповіт був протиправно посвідчений секретарем Чаплинської сільської ради ОСОБА_10, оскільки у посадових осіб Чаплинської сільської ради відсутня компетенція на посвідчення заповіту від імені особи, яка на момент його посвідчення постійно проживала в іншому населеному пункті (с.Писарівка Лисянського району), де також є відповідні органи місцевого самоврядування - Писарівська сільська рада, посадові особи якої і мали посвідчувати даний заповіт. Крім того, у неї викликає сумнів наявність у секретаря Чаплинської сільської ради компетенції на вчинення нотаріальних дій, що має встановлюватись у визначеному законодавством порядку відповідно до частини 1 статті 1251 ЦК України та пункту 1.2 розділу І Наказу Міністерства Юстиції №3306/5 від 11 листопада 2011 року «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органами місцевого самоврядування».

Зазначає, що із тексту спірного заповіту неможливо з'ясувати, на підставі яких документів була встановлена особа заповідача, а відповідно невідомо чи саме заповідач був присутнім при складанні та посвідченні заповіту.

Також, вважає, що було порушено вимоги щодо порядку складання та підписання заповіту. Зокрема з посиланням на хворобу ОСОБА_9 та його неможливість власноручно підписати заповіт, в заповіті вказано, що на прохання ОСОБА_9 заповіт був підписаний довіреною особою заповідача гр. ОСОБА_11 Вважає, що такі дії суперечать частині 2 статті 1247, частині 2 статті 207 ЦК України в частині обов'язковості особистого підписання заповіту заповідачем, з огляду на те, що стан здоров'я ОСОБА_9 на момент складання спірного заповіту дозволяв йому самостійно його підписати. А тому вважає, що підпис ОСОБА_9 на спірному заповіті секретарем Чаплинської сільської ради завірений в установленому порядку не був.

Викликає у неї і сумнів той факт, чи записаний текст заповіту саме зі слів ОСОБА_9

Вважає, що було порушено вимоги щодо порядку залучення свідків та особи, що підписала заповіт замість заповідача та вимоги щодо ознайомлення заповідача з нормами законодавства, що регулюють порядок складання, посвідчення заповіту та наслідки його складання.

Текст заповіту не містить відмітки посадової особи, яка його посвідчила, про роз'яснення заповідачу вищевказаних положень законодавства, внаслідок чого заповідач міг не повністю усвідомлювати його наслідки.

Не було дотримано законодавчі вимоги до змісту заповіту, оскільки спірний заповіт не містить даних які б дозволили ідентифікувати особу, якій було заповідано майно, окрім прізвища, ім'я та по-батькові в заповіті не міститься ні адреси реєстрації, ні дати народження, ні інших ідентифікуючих відомостей. Окрім того, заповіт в частині тексту, що містить розпорядження заповідача, та в іншій частині, містить різні прізвища заповідача «ОСОБА_9» та «ОСОБА_9», що також викликає суперечності.

З огляду на вищевикладене, вважає, що заповіт від імені ОСОБА_9 від 13 квітня 2016 року складений з численними та істотними порушеннями законодавчих вимог щодо форми та порядку його посвідчення, які в своїй сукупності призводять до його нікчемності на підставі частини 1 статті 1257 ЦК України.

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 12 червня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_5 про встановлення нікчемності заповіту від 13 квітня 2016 року складеного ОСОБА_9 та посвідченого Чаплинською сільською радою Лисянського району Черкаської області за реєстровим номером 16 - залишено без задоволення.

У вимогах ОСОБА_5 щодо стягнення з Чаплинської сільської ради Лисянського району Черкаської області витрат на оплату правової допомоги в розмірі 30960 грн. та витрат понесених на оплату судового збору в сумі 640 грн. відмовлено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що заповіт вкладений письмово, у відповідному порядку посвідчений уповноваженою особою органу місцевого самоврядування та зареєстрований в реєстрі. Позивачкою не було доведено обставин, які б вказували на те, що заповіт не відповідає вимогам закону та в силу цього є нікчемним.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Вказувала, що судом першої інстанції порушено вимоги статей 89, 263-265 ЦПК України. Судом не надано оцінку письмовим доказам про те, що її дядько - ОСОБА_9 завжди самостійно вчиняв підпис на документах. Також, судом без належної оцінки залишено очевидні невідповідності заповіту за формою та змістом. Не надано судом належної оцінки показам свідків. Неправильно застосовано норми статті 1251 ЦК України, частини 2 статті 1247,частини 2 статті 207 ЦК України. Судом не застосовано пункти 16, 7, 21 Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, затвердженого Постановою КМУ від 15 червня 1994 року № 419, які підлягають застосуванню. Вважає, що при посвідченні спірного заповіту посадовою особою було порушено вимоги щодо порядку посвідчення заповіту, що є однією з підстав його нікчемності.

08 жовтня 2018 року представником ОСОБА_6 - ОСОБА_12 було подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_5, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Лисянського районного суду Черкаської області залишити без змін. Вважає, що рішення суду є таким, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідних положень» ЦПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Статтею 351 ЦПК України встановлено, що судами апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд в межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановленою що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (т.1 а.с.4).

13 квітня 2016 року ОСОБА_9 склав заповіт, яким заповів усе належне йому майно відповідачці ОСОБА_6 (т.1 а.с.78).

Із тексту заповіту вбачається, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_9 не може сам прочитати і підписати текст заповіту, згідно зі статтею 1253 ЦК України, заповіт посвідчено в присутності двох свідків гр. ОСОБА_13. та ОСОБА_14, які зачитали його уголос та поставили свої підписи.

У зв»язку з тим, що ОСОБА_9 за станом здоров»я не може підписати заповіт власноручно, на його особисте прохання та в його присутності текст заповіту підписала довірена особа ОСОБА_11

Даний заповіт було посвідчено секретарем Чаплиської сільської ради Лисянського району Черкаської області ОСОБА_10 та зареєстровано в реєстрі за №16.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Чаплинської сільської ради № 12 від 16 грудня 2015 року особою відповідальною за вчинення нотаріальних дій призначено секретаря виконавчого комітету Чаплинської сільської ради ОСОБА_10 (а.с. 32).

ОСОБА_9 був зареєстрований та постійно проживав в АДРЕСА_1, що підтверджується матеріалами справи.

Із матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_6 26 вересня 2016 року звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_9 (т.1 а.с. 73).

18 жовтня 2016 року до нотаріальної контори звернулися ОСОБА_5 та ОСОБА_7 із заявами про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_9 (а.с.82-83 т. 1).

04 березня 2017 року державним нотаріусом Лисянської державної нотаріальної контори Любчич Ф.І. було винесено постанову № 317/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальних дій, якою ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно за заповітом та за законом, що залишилось після смерті ОСОБА_9, оскільки в наданих ними правовстановлюючих документах містяться розбіжності в написанні прізвища покійного та у зв'язку з наявністю позову про встановлення нікчемності заповіту (т.1 а.с.85).

Згідно із статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1234 ЦК України передбачено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Відповідно до статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Частиною другою статті 1248 ЦК України визначено, що нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Приписами статті 1251 ЦК України встановлено, що якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Частиною восьмою статті 1252 ЦК України встановлено, що до заповітів, посвідчених посадовими, службовими особами, застосовуються положення статті 1247 цього Кодексу, якою передбачені загальні вимоги до форми заповіту.

Згідно із частиною першою статтею 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування затвердженого наказом Міністерства юстиції України 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі по тексту Порядок), перелік нотаріальних дій, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування, визначено статтею 37 Закону України "Про нотаріат".

Відповідно до статті 37 Закону України «Про нотаріат» у населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, окрім дій, передбачених у частині першій цієї статті, вчиняють також такі нотаріальні дії як посвідчують заповіти.

Пунктами 1.2. та 1.3. Порядку передбачено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про нотаріат" посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Автономної Республіки Крим, крім того, - законодавством Автономної Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Правила посвідчення заповітів посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлені розділом ІІІ Порядку.

Посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти.

При посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності.

Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 ЦК України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування.

Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути посадова особа органу місцевого самоврядування, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім'я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними у пункті 2.6 розділу II цього Порядку.

Виходячи із аналізу вищевказаних норм законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що заповіт був складений особою, яка мала на це право, тобто померлим ОСОБА_9, заповіт був складений з дотриманням вимог щодо його форми та посвідчення, встановлений Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування затвердженого наказом Міністерства юстиції України 11 листопада 2011 року № 3306/5, посвідчений уповноваженою на те особою, а тому підстави для встановлення його нікчемності - відсутні.

Доводи апеляційної скарги про те, що при посвідченні заповіту були допущені порушення вимог щодо його посвідчення, порушені вимоги щодо обов»язковості підписання заповіту заповідачем, що в оскаржуваному рішення суду відсутнє посилання на норму діючого в Україні законодавства, яке надає секретарю сільської ради право засвідчити заповіт особи, яка не може особисто ні підписати а ні прочитати заповіт, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки правила вчинення окремих видів нотаріальних дій, а саме посвідчення заповітів визначені розділом ІІІ вищевказаного Порядку, які особою, яка посвідчувала заповіт були повністю дотримані, оскільки саме вказаним Порядком передбачені правила посвідчення заповіту заповідача, який через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, заповідача, який унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт.

Не можуть бути прийняті до уваги твердження апеляційної скарги про те, що всупереч вимогам статті 207 ЦК України в заповіті не вказано причину неможливості його підписання заповідачем особисто, тобто не вказано яка саме хвороба не дозволяє заповідачу це зробити, оскільки правилами посвідчення заповітів не передбачено вказівки саме назви хвороби яка перешкоджає особі особисто підписати заповіт.

Що стосується тверджень апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції положень Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, затвердженого Постановою КМУ від 15 червня 1994 року № 419, то викладені в них правила щодо посвідчення заповітів заповідачів, які мають фізичні вади або хвороби та щодо порядку роз»яснення заповідачу його прав, то вони є аналогічними правилам викладеним у вищевказаному Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Доводи апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції певних пунктів Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, а саме в заповіті неправильно вказане прізвище спадкодавця, а також заповіт не містить даних які б дозволяли ідентифікувати особу, оскільки вони є надуманими та не є ознакою нікчемності заповіту в розумінні положень статті 1257 ЦК України.

Твердження апелянта щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень статті 1251 ЦК України про те, що даною нормою дозволяється посвідчення заповітів будь-яким органом місцевого самоврядування на всій території України, то відповідно до положень статті 1 Глави 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами, обмеження щодо місця посвідчення правочину встановлені відносно правочинів щодо відчуження або застави житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також майна, на яке поширено режим нерухомої речі, управління нерухомим майном, а також правочинів щодо відчуження та застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації,, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину, і на правила посвідчення заповітів не поширюється.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів з наведенням відповідного мотивування та з урахуванням вимог щодо форми заповіту та його посвідчення посадовими особами органів місцевого самоврядування, прийшов до вірного висновку, що заповіт складений особою, яка мала на це право, складений з дотриманням вимог щодо його форми та посвідчення, посвідчений уповноваженою на те особою і підстави для встановлення нікчемності такого заповіту зазначені у частині першій статті 1257 ЦК України відсутні.

Суд обґрунтовано виходив із того, що оспорюваний заповіт складений та посвідчений з дотриманням вимог законодавства, чинного на момент його посвідчення, а позивачем не доведено належними доказами підстав нікчемності заповіту, а тому на законних підставах відмовив у задоволенні позовних вимог.

Однак, колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного рішення від 12 червня 2018 року на положення пункту 7 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України» № 22/5 від 25 серпня 1994 року, яка втратила чинність.

Враховуючи, що вказане посилання суду не призвело до неправильного вирішення справи по суті та до не правильного застосування норм матеріального права, які підлягали застосуванню в даних спірних правовідносинах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду відповідно до частити 4 статті 376 ЦПК України підлягає зміні з виключенням з мотивувальної частини рішення посилання суду першої інстанції на зміст пункту 7 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України» № 22/5 від 25 серпня 1994 року.

В іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 12 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Чаплинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, треті особи: Писарівська сільська рада Лисянського району Черкаської області, ОСОБА_7, Лисянська державна нотаріальна контора Черкаської області про встановлення нікчемності заповіту - змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 12 червня 2018 року посилання на положення Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України» № 22/5 від 25 серпня 1994 року.

В іншій частині рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 12 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Судді Н.І. Гончар

Ю.В. Сіренко

Б.Б. Вініченко

Повний текст постанови складений 05 листопада 2018 року.