Справа № 2-а-130/2009 року
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 жовтня 2009 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Міщенка С.В.,
при секретарі Матвєєвій О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Золотоніському районі, ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Черкаській області, ОСОБА_3 управління Державного казначейства України у Черкаській області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Золотоніському районі, ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Черкаській області, ОСОБА_3 управління Державного казначейства України у Черкаській області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни».
Позивач пояснює свій позов тим, що вона відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 даного Закону їй повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. У 2006 році їй така допомога не виплачувалася, а у 2007-2008 роках виплачувалася у неповному розмірі. Ст. 77 та ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2006 рік та п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2007 рік призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Однак Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року по справі № 1-29/2007 – визнав положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2007 рік такими, що не відповідають Конституції України. Рішення Конституційного Суду України в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, тобто при прийнятті інших або нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня – 350 грн., з 01 квітня – 359 грн., з 01 жовтня – 366 грн.
Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня – 380 грн., з 01 квітня – 406 грн., з 01 жовтня – 411 грн.
Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня – 470 грн., з 01 квітня – 481 грн., з 01 липня – 482 грн., з 01 жовтня – 498 грн.
Таким чином загальна сума невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з 2006 по 2008 роки складає 3593,10 грн.
Відповідно до ст. 99-110 КАС України для звернення до суду в порядку адміністративного судочинства за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Законні права позивача було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень Законів України. Крім того, про належні їй, як дитині війни виплати, позивача повідомлено не було. Отже про грубе порушення її прав, що на момент винесення рішення Конституційним Судом України, яке тривало понад півтора року, позивачеві стало відомо навесні 2008 року. Суб'єктами владних повноважень, що порушили права позивача та державні гарантії на достатній рівень життя є ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Золотоніському районі, ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Черкаській області та Головне управління Державного казначейства України в Черкаській області, тому просила суд стягнути з відповідачів зазначену вище суму недоплаченої їй щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії та зобов’язати відповідача нараховувати їй дану допомогу в подальшому.
У судове засідання представник позивача не з’явилася, але надала суду заяву про розгляд справи без її участі де на задоволенні позовних вимог наполягала у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Золотоніському районі в судове засідання не з’явилася, але надала суду заяву про розгляд справи без її участі, де заперечувала з приводу задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, однак дію цієї статті було зупинено на 2007 рік згідно із п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України». Ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного утримання, чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Після визнання неконституційними норми ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2007 рік, законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищені пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір, як не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», так як ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальна пенсія за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Проте в ч.3 вищезгаданої статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених згідно з цим Законом, а тому щодо пенсіонерів, яким пенсія призначена за іншими спеціальними законами у тому числі і відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», розмір мінімальної пенсії за віком, зазначений у ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», не застосовується. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» були внесені зміни в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме: дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до ст. 14 ЗУ «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» надбавка даній категорії пенсіонерів встановлена в розмірі 10% прожиткового мінімуму для громадян, які втратили працездатність. В ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зазначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Кабінетом Міністрів України для реалізації положень Закону не приймалось рішення щодо внесення змін до нормативно-правових актів, прийняття нових актів, а органи Пенсійного фонду України не наділені компетенцією у визначенні конкретних розмірів доплат, пенсій, компенсацій, тому у них немає передбачених законом підстав для проведення перерахунку пенсії позивачеві. Крім того, позивачем пропущено річний термін для звернення до суду, а тому просила відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача ОСОБА_3 управління Державного казначейства України в Черкаській області в судове засідання не з’явився, але направив до суду заперечення проти позову, де просив виключити зі складу учасників процесу неналежного другого відповідача ГУДКУ в Черкаській області, а справу слухати у відсутність представника, мотивуючи свою позицію тим, що відповідно до Бюджетного кодексу України, функції забезпечення виконання державного бюджету України покладено на Кабінет Міністрів України, функції з загальної організації та управління виконання, координація діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету – на міністерство фінансів України. Державне казначейство України здійснює казначейське обслуговування Державного бюджету. Державне казначейство України та його територіальні органи не є розпорядником державного бюджету. Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів України, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування. Відповідно до ч. 2 ст. 72 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України і не підлягають оподаткуванню. Рахунки Пенсійного фонду України знаходяться в установах Ощадного банку України. Таким чином повноваження у органів Державного казначейства України щодо безспірного списання коштів Пенсійного фонду відсутні.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи та дослідивши всі докази по справі, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення. Так, оскільки позивач є особою похилого віку, не має спеціальної освіти, має низький рівень доходів та не може виписувати офіційні друковані видання й не отримувала від органів ОСОБА_2 Пенсійного фонду України даних про розшифровку пенсійних виплат, які вона отримує, то у суду є всі підстави для поновлення річного строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом включно до 01.01.2006 року, коли почав діяти Закон України «Про соціальний захист дітей війни». І до того ж дія окремих статей цього закону неодноразово призупинялася, в закон вносилися зміни, які в послідуючому або скасовувалися самим законодавцем, або ж Конституційним Судом України, що, відповідно, ускладнило орієнтацію позивача у питанні того виплачується чи ні дана щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Крім того ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію (якими є відповідачі), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, що також дає підстави суду для відхилення клопотання представника відповідачів про відмову в позові внаслідок застосування строків позовної давності як це передбачено ч.1 ст.100 КАС України.
Водночас зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_1 відповідно до норм ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до категорії «дітей війни», то вона має право на соціальний захист в межах, що був передбачений даним законом на момент його прийняття, і , зокрема, відповідно до норм ст. 6 вказаного Закону має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Частиною 2 пункту 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. І, як наслідок, внесені у цей Закон зміни протягом 2007-2008 років були в подальшому скасовані рішеннями Конституційного Суду України. Зокрема у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вирішив, що пункт 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , визнати таким, що не відповідає Конституції України, тобто є неконституційним. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року роз’яснено, що Закон України "Про Державний бюджет України" не має вищої юридичної сили стосовно інших законів. У пункті 5.4. цього рішення зазначається, що Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей Закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає Закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і, як наслідок, – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. Цим же рішенням Конституційний Суд України, - пункт 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнав неконституційним, тобто таким, що суперечить Конституції України. А тому твердження представника відповідачів про безпідставність вимог позивача про виплату зазначеної надбавки по причині призупинення дії норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» чи через внесення до неї змін - є безпідставні і нічим не вмотивовані. Тому, враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ч. 1,2 ст. 8 Конституції України в Україні визначається і діє принцип верховенства права, і рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковими до виконання на території України, - дії, зокрема ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Золотоніському районі , яке безпосередньо має нараховувати і виплачувати пенсійні кошти, по не нарахуванню та не виплаті позивачу щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком - є незаконними. Але лише в період з дня проголошення зазначених вище Рішень Конституційного Суду України і недоплачену суму надбавки належить стягнути з ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Золотоніському районі. А оскільки фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом здійснюється за рахунок Державного бюджету України і органи Пенсійного фонду України не наділені компетенцією у визначенні конкретних розмірів доплат, пенсій, компенсацій, тому необхідні кошти слід запозичити з Державного бюджету України, поклавши обов’язок по їх виділенню на Головне управління Державного казначейства України в Черкаській області з подальшим перерахуванням їх ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області.
Що ж стосується цих дій за 2006 рік та за період з 01.01.2007 по 09.07.2007р. та з 01.01.2008р. по 22.05.2008 року, то ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Золотоніському районі, не нараховуючи гр. ОСОБА_1 та не виплачуючи зазначеної надбавки, норм чинного законодавства не порушувало, бо це є державний орган, який відповідно до норм ст. 19 Конституції України має діяти лише в порядку і в межах, що передбачені Конституцією та Законами України. А законодавець, приймаючи закони «Про державний бюджет України на 2006 рік», «Про державний бюджет України на 2007 рік» та «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» вносив зміни в ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», призупиняючи його дію (повністю чи частково), а тому ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Золотоніському районі не мало права здійснювати будь-які нарахування та виплати на користь позивача в період, поки ці обмежувальні норми діяли. Тобто, протягом всього 2006 року, бо норми про призупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не скасовувалися і кошти на виплату зазначеної надбавки бюджетом взагалі не були передбачені, а зміни внесені в дану статтю протягом 2007-2008 року були скасовані Конституційним Судом лише, відповідно - 09.07.2007р. і 22.05.2008 року. Що ж стосується позовних вимог до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Черкаській області, то вони взагалі є безпідставними, бо нарахування й виплату пенсій і допомог здійснюють ОСОБА_2 Пенсійного фонду України районного рівня. Визначаючи ж розрахункову величину з якої має проводитися нарахування позивачу надбавки до пенсії, суд враховує, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що розмір підвищення пенсії має обраховуватися у відсотковому відношенні до мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. А до числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком. При цьому статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Оскільки ж будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, то суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення пенсії позивача, як дитині війни, а заперечення представника відповідачів в цій частині (щодо відсутності законодавчого врегулювання визначення величини виплат) вважає безпідставними.
Отже, на користь позивача ОСОБА_1 належить стягнути з ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Золотоніському районі недоплачені кошти підвищення пенсії позивача як дитині війни, виходячи з наступного розрахунку:
за період з 09.07.2007р. по 31.07.2007р.- 90,32грн. (406грн. мін пенсії : 31день=13,09Х23дні=301,07Х30%=90,32 коп.;
за період з 01.08.по 30.08.2007р.- 121грн. 80коп. (406грн. мін пенсії: Х30%=121,8 грн.);
за період з 01.09.по 31.09.2007р.- 121грн. 80коп. (406грн. мін пенсії : Х30%=121,8 грн.);
за період з 01.10.по 31.10.2007р.- 123грн. 30коп. (411грн. мін пенсії : Х30%=123,3 грн.);
за період з 01.11.по 30.11.2007р.- 123грн. 30коп. (411грн. мін пенсії : Х30%=123,3 грн.);
за період з 01.12.по 31.12.2007р.- 123грн. 30коп. (411грн. мін пенсії : Х30%=123,3 грн.).
за період з 22.05.2008р. по 31.05.2008р.- 31грн. 02коп. (481грн. мін пенсії : 31день=15,51Х10дні=155,1грн.Х30% = 46,53 – (15,51допомоги за 10 днів) = 31грн. 02коп.;
за період з 01.06.по 30.06.2008р.- 96грн. 20коп. (481грн. мін пенсії Х30%=144,3грн. – 48,1грн. отриманої допомоги=96,20грн.);
за період з 01.07.по 31.07.2008р.- 96грн. 40коп. (482грн. мін пенсії Х30%=144,6грн. – 48,2грн. отриманої допомоги=96,40грн.);
за період з 01.08.по 30.08.2008р.- 96грн. 40коп. (482грн. мін пенсії Х30%=144,6грн. – 48,2грн. отриманої допомоги=96,40грн.);
за період з 01.09.по 31.09.2008р.- 96грн. 40коп. (482грн. мін пенсії Х30%=144,6грн. – 48,2грн. отриманої допомоги=96,40грн.);
за період з 01.10.по 31.10.2008р.- 99грн. 60коп. (498грн. мін пенсії Х30%=149,4грн. – 49,8грн. отриманої допомоги=99,60грн.);
за період з 01.11.по 30.11.2008р.- 99грн. 60коп. (498грн. мін пенсії Х30%=149,4грн. – 49,8грн. отриманої допомоги=99,60грн.);
за період з 01.12.по 31.12.2008р.- 99грн. 60коп. (498грн. мін пенсії Х30%=149,4грн. – 49,8грн. отриманої допомоги=99,60грн.).
А всього за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р та з 22.05.2008р.по 31.12.2008р. ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Золотоніському районі було не донараховано та не доплачено гр. ОСОБА_1 кошти підвищення пенсії позивача як дитині війни в сумі 1419грн. 04коп., які належить стягнути з цього відповідача на користь позивача, зобов’язавши Головне управління Державного казначейства України в Черкаській області виділити та перерахувати ці кошти ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області.
На підставі ст.ст.1, 3, ч.2-3, ст.46, ст.56 Конституції України, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Керуючись ст. ст. 94, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Золотоніському районі, ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Черкаській області, ОСОБА_3 управління Державного казначейства України в Черкаській області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» - задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду за захистом її порушених прав, свобод та інтересів.
Визнати дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Золотоніському районі щодо неповного нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» за період: з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та за період: з 22.05.2008 р. по 31.12.2008р. включно неправомірними.
Стягнути з ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Золотоніському районі на користь ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» за період: з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. у сумі 703,82грн. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008р. включно у розмірі 715,22 грн., а всього стягнути за вказані періоди 1419,04грн.
Зобов’язати Головне управління Державного казначейства України в Черкаській області виділити та перерахувати необхідні кошти ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області для виплати ОСОБА_1 нарахованої надбавки до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та за період: з 22.05.2008 р. по 31.12.2008р. включно відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Золотоніський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після попереднього подання заяви.
СУДДЯ Міщенко С.В.