Справа № 754/8742/18 Головуючий в суді І інстанції Лісовська О.В.

Провадження № 22ц-824/874/18 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Іванової І.В., Матвієнко Ю.О.,

і секретаря Лисиці Ю.С.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 18 липня 2018 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа - Деснянський районний відділ Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про визнання права власності на описане майно та виключення його з акту опису майна, звільнення з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду із вищевказаним позовом, та у подальшому подали заяву про забезпечення позову шляхом зупинення продажу майна, арештованого 20 серпня 2015 року Деснянський РВ ДВС м. Києва у виконавчому провадженні № 48493083, обґрунтовуючи заяву тим, що ними поданий позов про визнання права власності на описане майно та виключення його з акту опису, а також звільнення цього майна з-під арешту, та існує реальна загроза відчуження цього майна на електронних торгах у рамках виконавчого провадження, через що просять суд забезпечити позов у такий спосіб.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 18 липня 2018 року заяву задоволено, зупинено продаж арештованого майна Деснянський РВ ДВС м. Києва у виконавчому провадження № 48493083 до набрання судовим рішенням у даній справи законної сили.

Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_3, який не брав участі у справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви.

У обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуваною ухвалою порушуються його майнові права, оскільки за судовим рішенням з ОСОБА_6, яка є відповідачкою у справі, на користь нього стягнуто значну суму боргу та відкрито виконавче провадження № 48493083, у рамках якого арештоване спірне майно, реалізація якого поновить його порушені майнові права, проте забезпечення позову шляхом зупинення продажу цього майна призведе до невиконання судового рішення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки між сторонами у справі виник спір щодо майна, яке арештоване у рамках виконавчого провадження, а також, що є реальна загроза його відчуження на електронних торгах, то заява підлягає задоволенню шляхом зупинення продажу арештованого майна до набрання судовим рішенням у справі законної сили.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_6, в якому просили визнати, що рухоме майно, арештоване у рамках виконавчого провадження № 48493083, належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зобов'язати ВДВС Деснянського району міста Києва звільнити це майно з-під арешту та виключити це майно з акту опису і арешту майна від 15 травня 2017 року (а.с.3-4).

У подальшому, позивачі подали заяву про забезпечення позову шляхом зупинення продажу майна, арештованого 20 серпня 2015 року Деснянський РВ ДВС м. Києва у виконавчому провадженні № 48493083. Обґрунтовуючи заяву, посилались на те, що існує реальна загроза реалізації цього майна у рамках виконавчого провадження.

Відповідно до ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вжитті заходів забезпечення позову судом необхідно враховувати зміст позовних вимог, співмірність вжитих заходів із вимогами та вид забезпечення позову (пункт 3 і 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Згідно з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що невжиття цих заходів може утруднити або зробити неможливим виконання можливого рішення суду, оскільки між сторонами виник спір з приводу цього майна, крім того потреба в застосуванні заходів забезпечення позову у даній справі не відпала, її розгляд по суті не закінчився, а обставини, що зумовили застосування цих заходів, не змінилися, а тому вказана ухвала була постановлена судом із додержанням вимог ст. 149 ЦПК України.

Посилання апелянта на те, що боржниця ОСОБА_6 не здійснює заходів щодо погашення боргу за рішенням суду перед ОСОБА_3, а тому оскаржувана ухвала є незаконною, а також доводи про те, що вжиття заходів забезпечення позову порушить його права та призведе до невиконання судового рішення, колегія суддів вважає формальними та безпідставними, оскільки такі заходи є тимчасовими і призначені для належного захисту усіх учасників у конкретній справі, тому не спростовують обґрунтованості вжитих заходів забезпечення позову і не можуть бути належною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які, відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 18 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді: