Справа № 141/857/18

Провадження № 33/772/852/2018

Категорія: 251

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.

Доповідач: Мішеніна С. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 р. м. Вінниця

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративне правопорушення Апеляційного суду Вінницької області Мішеніна С.В,

за участю прокурора - Михайлини С.В.

зі секретарем Діденко В.В.

особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3

розглянувши апеляційну скаргу прокурора Немирівської місцевої прокуратури Міхаілідіса М.В. на постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 01 жовтня 2018 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українки, громадянки України, працюючої сільським головою Зарудянської сільської ради Оратівського району Вінницької області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1

про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 172-6 КУпАП, на підставіп.7 ч.1 ст. 247 КУпАП.

В с т а н о в и в :

Постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 01.10.2018 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 статті 172-6 КУпАП відносно ОСОБА_3, на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Як зазначено у постанові, згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 170 ОСОБА_3 05.11.2015 року була призначена на посаду голови Зарудянської сільської ради Оратівського району згідно рішення 1 сесії 7 скликання, будучи суб'єктом відповідальності на якого поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" та зобов'язана подавати декларацію особи уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у визначений цим Законом строк, несвоєчасно, а саме 03.05.2018 о 17:46 год., без поважних причин подала на офіційний веб - сайт Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію за 2017 рік, тобто з порушенням строків, чим порушила вимоги фінансового контролю, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.1726 КУпАП.

Прокурор Немирівської місцевої прокуратури Міхаілідіс М.В. подав апеляційну скаргу, просив постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 01.10.2018 року скасувати, прийняти нову постанову, ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП України та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних доходів громадян, що становить 850 грн.

Вимоги мотивовано тим, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, підлягає скасуванню у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Прокурор вказує, що аналізуючи матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 обставини, які підтверджують наявність у її діянні суб'єктивної та об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП та відсутність обставин, які виключають провадження у справі про адміністративне, відображені лише у протоколі про адміністративне правопорушення, який датований 27.07.2018 року. Більше того, до складення протоколу про адміністративне правопорушення у спеціально уповноваженого суб'єкта були відсутні усі необхідні докази, які окремо або ж в сукупності могли б свідчити про наявність у діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, датою виявлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП являється 27.07.2018 року, тому строки визначені ст. 38 КУпАП спливають 27.10.2018 року. Підстав для закриття провадження у вказаній справі у суду першої інстанції не було.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_3 притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, яке відповідно до Глави 13-А КУпАП відноситься до адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією. Частиною 1 ст. 250 КУпАП визначені права прокурора при розгляді справи про адміністративні правопорушення, що надає йому право оскаржувати постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Однією з основних засад судочинства, які закріплені ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, що дає підстави стверджувати те, що прокурор, як сторона судового процесу, має такий же об'єм прав, як і інша сторона в тому числі і щодо надання доказів, доведення своєї правової позиції в тому числі у суді апеляційної інстанції. Це вказує на те, що прокурор має право на подачу апеляційної скарги у справі про адміністративні корупційні правопорушення.

Прокурор Михайлина С.В. підтримав апеляційну скаргу, просив задоволити апеляційну скаргу з підстав наведених у ній.

ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Вислухавши пояснення прокурора Михайлини С.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Дійсно ч.1 ст. 250 КУпАП, на яку у апеляційній скарзі посилався прокурор, визначено право прокурора оскаржувати постанову у справі про адміністративне правопорушення. Стаття 250 КУпАП, на яку посилався прокурор, викладена в редакції Закону України №221-V11 від 18.04.2013 року, проте в подальшому повноваження прокурора були змінені Законом України «Про прокуратуру» № 1697- V11 від 14.10.2014 року.

Внесені зміни відповідають повноваженням прокурора, які визначені у розділі 1V Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року.

При цьому законодавцем не були внесені зміни до ст.250 КУпАП, яка знаходиться не в Главі 24 «Оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення», а в Главі 18 КУпАП України «Основні положення».

Частиною 2 ст. 294 КУпАП визначено вичерпний перелік осіб, які мають право апеляційного оскарження, до яких належать особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законний представник, захисник, потерпілий, його представник.

Згідно ч.2 ст. 294 КУпАП зі змінами, внесеними Законом України від 16.03.2017 № 1952-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців та деяких інших осіб», прокурор може оскаржити відповідну постанову судді лише у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП, тобто при здійсненні нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів виключно при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Тобто прокурор може реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справах про адміністративні правопорушення у визначених законом випадках виключно на стадії виконання судового рішення.

В інших випадках, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 294 КУпАП, апеляційна скарга підлягає поверненню прокурору як така, що подана особою, яка не наділена правом апеляційного оскарження.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, дана справа ніяким чином не пов'язана із застосуванням заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи ОСОБА_3

Враховуючи викладене, в даному випадку, прокурор не наділений функцією нагляду у відповідності до ч. 5 ст. 7 КУпАП та не має повноважень на оскарження судового рішення згідно ч. 1 ст. 287 КУпАП та ч. 2 ст. 294 КУпАП.

Виходячи із загальних положень про дію у часі та дію спеціального закону по відношенню до загального, суд приходить до висновку, що апеляційному суду слід керуватися ст. 287, ст. 294 ч.2 КУпАП України, які не передбачають право прокурора на апеляційне оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення , якщо нею не застосовано до особи захід примусового характеру, пов'язаний з обмеженням особистої свободи, оскільки ці норми відповідають повноваженням прокурора, визначеним самим Законом «Про прокуратуру», яким не надано прокурору право на апеляційне оскарження постанови у справах про адміністративне правопорушення.

Положення ст. 250 КУпАП викладені з урахуванням повноважень прокурора, які йому надавав попередній Закон «Про прокуратуру», з прийняттям нового Закону ці повноваження втрачають силу, оскільки діє спеціальний закон, який прийнятий пізніше.

Статтею 19 Конституції України, яка є нормою прямої дії, встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Закон «Про прокуратуру» не наділяє прокурора повноваженнями на апеляційне оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи (рішення «Щокін проти України»).

Посилання прокурора на наявність у нього права на оскарження постанови суду в справі про адміністративне правопорушення, виходячи з загальних конституційних засад судочинства та положень ст.6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не може бути визнано обгрунтованим.

Ухвалою Конституційного суду України № 49-у/2015 від 08.12.2015 року, встановлено, що питання оскарження прокурором постанов суду у справах про адміністративне правопорушення регулюється різними положеннями Кодексу, які не узгоджуються між собою, усунення таких неузгодженостей може бути вирішене лише у законодавчому порядку Верховною радою України, як єдиним органом законодавчої влади в Україні.

До цього часу неузгодженості в КУпАП законодавчим органом не усунуті.

З огляду на викладене вимоги прокурора про розгляд апеляційної скарги, в якій ставиться питання про значне погіршення становища особи, відносно якої прийняте рішення районним судом про закриття справи, не відповідає наведеним вище вимогам Конституції України та практиці Європейського суду з прав людини.

Таким чином, апеляційна скарга подана прокурором на постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 01.10.2018 року, виходячи зі змісту ч.2 ст.294 КУпАП підлягає поверненню прокурору, у зв'язку з відсутністю у прокурора права на апеляційне оскарження даного судового рішення.

Керуючись ст.294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу на постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 01.10.2018 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст. 172-6 КУпАП повернути прокурору як особі, яка не має повноважень на апеляційне оскарження.

Суддя Апеляційного суду

Вінницької області С.В. Мішеніна

Суддя : /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя: