Постанова

Іменем України

01 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 204/7643/15-к

провадження № 51-1535км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Маринича В. К.,

суддів Макаровець А. М., Марчук Н. О.,

за участю:

секретаря судового

засідання Кононської І. Є.,

прокурора Цигана Ю. В.,

засудженого ОСОБА_2,

захисників АндрієнкаС. В., Латайка Є. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Андрієнка С. В. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2017 року у кримінальному провадженні № 12015040000000843 щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 дня народження, громадянина України, уродженця с.Кислиця Ізмаїльського району Одеської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Ухвалено стягнути:

- із засудженого ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_5 300 000 грн, потерпілої ОСОБА_6 - 300 000 грн;

- із ПАТ страхова компанія «Уніка» на користь потерпілої ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 8 268 грн;

- із ФОП ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 42 911,55 грн.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у провадженні.

Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 25 липня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_6, ОСОБА_5 до ПАТ страхова компанія «Уніка», ФОП ОСОБА_7, ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди скасував, призначив у цій частині новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В іншій частині вирок залишив без змін.

Суд визнав ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину, за який його було засуджено, за обставин, детально викладених у вироку.

Як установив суд, ОСОБА_2 04 вересня 2015 року близько 08:27, керуючи автопоїздом, який складався з технічно справного автомобіля НОМЕР_1, який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_9, з напівпричепом «SCHWARZMULLER SPA-3E» реєстраційний номер НОМЕР_2, який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить ОСОБА_8, рухався по проїзній частині на вул. Щепкіна у м. Дніпропетровську (м. Дніпро). Перед перехрестям з вул. Камчатською водій зупинив керований ним транспортний засіб.

Перед початком руху водій ОСОБА_2 в порушення пунктів 1.3, 1.5, підпункту «б» п. 2.3, п. 10.1 Правил дорожнього руху не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, був неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, не переконався, що його дії не створять перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, поновив рух керованого ним автопоїзда та почав виконувати маневр повороту праворуч на вул. Камчатську, внаслідок чого напроти будинку № 20 на проїзній частині дороги скоїв наїзд задніми лівими колесами напівпричепа на пішохода ОСОБА_10, яка в момент поновлення руху та виконання маневру повороту праворуч автопоїзда, перебувала на смузі його руху та перетинала проїзну частину справа наліво відносно напрямку руху автопоїзду.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_10 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, що знаходяться в причинному зв'язку з настанням смерті потерпілої, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_4 року близько 08:30 на місці події.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Андрієнко С. В., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Заявлену вимогу, захисник аргументує тим, що органи досудового слідства не встановили безпосереднє місце та спосіб наїзду на пішохода, суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про проведення слідчого експерименту за участю одночасно судово-медичного та судового автотехнічного експертів, свідків пригоди та транспортного засобу, а суд апеляційної інстанції своєї ухвали належним чином не мотивував, не розглянув апеляційні скарги, не проаналізував та не зіставив доводів, викладених у них, з наявними в провадженні матеріалами. Вважає ухвалу апеляційного суду суперечливою. Крім того, захисник в своїй касаційній скарзі не погоджується і з вироком місцевого суду з причин істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме порушення вимог ч.ч. 1, 2 ст. 8, ч.ч. 2, 4 ст. 17, статей 22, 91, 410 КПК України.

У запереченнях на касаційну скаргу захисника Андрієнка С. В. потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просили судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисники Андрієнко С. В. та Латайко Є. О. підтримали подану касаційну скаргу.

Прокурор Циган Ю. В. заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника, просив судові рішення щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку зазначаються, у тому числі, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про злочини, відповідальність за які встановлено статтями 286 - 288, 415 КК України, слід мати на увазі, що диспозиції сформульованих у них норм - бланкетні. У зв'язку з цим суди повинні ретельно з'ясовувати і зазначати у вироках, у чому саме полягали названі у перелічених статтях порушення; норми яких правил, інструкцій, інших нормативних актів не додержано; чи є причинний зв'язок між цими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.

Встановлення причинного зв'язку між діянням і наслідками, що настали, є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Проте судом першої інстанції цих вимог закону не виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 332 КПК України суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо, зокрема, суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_2 суд, постановляючи обвинувальний вирок, взяв до уваги висновки експертів від 11 вересня 2015 року № 1855/373-Е та від 29 вересня 2015 року № 1855/400-Е, відповідно до яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_10 спричинені тяжкі тілесні ушкодження, що знаходяться у причинному зв'язку з настанням смерті потерпілої.

Проте поза увагою суду залишився наявний в матеріалах кримінального провадження висновок експерта від 01 грудня 2015 року № 70/27-59, відповідно до якого в діях ОСОБА_2 не вбачається невідповідностей вимогам п. 16.2 Правил дорожнього руху, які б з технічної точки зору могли знаходитись у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, суд у відповідності до положень ст. 332 КПК України при наявності у провадженні кількох висновків експертів, які суперечать один одному, мір по усуненню виявлених суперечностей шляхом допиту обох експертів не прийняв, оскільки експерт Івахненко Є. О., який підготував висновок від 01 грудня 2015 року № 70/27-59, в судовому засіданні не допитувався, показання не надавав, що свідчить про порушення принципу змагальності сторін.

Суд першої інстанції цих обставин не врахував і рішення відповідно до вимог ст. 332 КПК України не прийняв.

Вказані порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_2

Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 419 КПК України, розглядаючи справу за апеляційними скаргами прокурора та захисника, на зазначені порушення уваги не звернув, а тому ухвала суду апеляційної інстанції також підлягає скасуванню з вищезазначених підстав.

За таких обставин судові рішення щодо ОСОБА_2 підлягають скасуванню, а у кримінальному провадженні слід призначити новий розгляд в суді першої інстанції. За наявності істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, Суд не вбачає підстав для надання оцінки доводам касаційної скарги в іншій частині, оскільки їх оцінка можлива після усунення вказаного істотного порушення. З урахуванням наведеного, касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню.

При новому розгляді суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, встановити усі обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника Андрієнка С. В. задовольнити частково.

Вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2017 року щодо ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

В. К. Маринич   А. М. Макаровець   Н. О. Марчук