1Справа № 335/13071/18 2-н/335/423/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у видачі судового наказу

07 листопада 2018 року                                                        м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Проценко А.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Ознайомившись зі змістом заяви про видачу судового наказу та доданими документами, суддя дійшов наступних висновків.

З матеріалів доданих заявником до заяви про видачу судового наказу вбачається, що  01.08.2013 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя було затверджено мирову угоду за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 ЦПК України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 186 ЦПК України є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Відповідно до ч. 4 ст. 207 ЦПК України укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Відповідно до ч.2 ст. 208 ЦПК України ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.3 ст. 208 ЦПК України у разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Таким чином, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 165 ЦПК України у видачі судового наказу слід відмовити, оскільки аліменти на утримання малолітньої дитини уже присуджені до стягнення ухвалою про затвердження мирової угоди, яка повинна виконуватися в передбаченому законом порядку виконання судових рішень.

Роз’яснити заявнику, що у разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Суд роз’яснює, що відповідно до ч. 2 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою.

Керуючись ст. 165, 186, 207, 208, 258-260 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: А.М. Проценко