Справа № 130/1025/17

Провадження №11-кп/772/484/2018

Категорія: 18

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого-судді : Нагорняка Є.П.,

суддів: Ващук В.П., Спринчука В.В.,

із секретарями: Міхневич І.А., Діденко В.В.,

за участю прокурорів: Миколайчука Д.Г.,Тучика А.А.,

обвинуваченого: ОСОБА_3

та його захисника - адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Вінницької області Сухореброго С.А. на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 січня 2018 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодружений, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимий: 21 квітня 2008 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за частиною першою статті 115 КК України до 11 років позбавлення волі, звільнений умовно-достроково Ковпаківським районним судом м. Суми 29 лютого 2016 року з невідбутим строком 2 роки 5 місяців 4 дні,

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України з призначенням покарання у вигляді двох років шести місяців позбавлення волі;

відповідно до ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2008 року, остаточно обрано міру покарання ОСОБА_3 у вигляді трьох років позбавлення волі;

у відповідності до ст. 75 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням – встановлено 1 рік іспитового строку з покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

вирішено долю речових доказів та судових витрат,

в с т а н о в и в:

       За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що він,  25 березня 2017 року, близько 22-00 год, перебуваючи по вул. Садовій в с. Почапинці Жмеринського району, переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу  через металеву хвіртку зайшов на територію домоволодіння №9, де він проживає з потерпілою ОСОБА_5, та з однієї із кімнат  вчинив крадіжку одного мішка цукру, вагою 50 кг. В результаті вказаних дій ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_5 було завдано матеріального збитку на суму 801,05 грн.        

В апеляційній скарзі заступник прокурора Вінницької області Сухоребрий С.А., не оспорюючи правильність кваліфікації дій обвинуваченого та доведеність його винуватості, просить скасувати вирок в частині призначення покарання у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_3 за ч.1 ст. 185 КК України у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.ст. 71, 81 КК України остаточне покарання визначити шляхом приєднання до призначеного покарання частину невідбутого покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.04. 2008  у вигляді трьох років позбавлення волі.

       Заслухавши доповідь судді, виступ у судових дебатах: прокурора Миколайчука Д.Г., який підтримав апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області Сухореброго С.А., обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника – адвоката ОСОБА_4, які просили вирок суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши відповідно до ст. 404 КПК України матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

       Висновок суду про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, обґрунтований та учасниками судового провадження не оспорюється.

Разом з тим, призначаючи обвинуваченому покарання, суд припустився помилки.

       Так, відповідно до вимог ст. 71, ч.4 ст. 81 КК України та роз’яснень, що містяться в п. п. 25, 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків (ст.71 КК України) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин. При застосуванні правил ст. 71 КК України судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, визначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 раніше судимий вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.04.2008 за ч.1 ст. 115 КК України на 11 років позбавлення волі. Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 29.02.2016 його звільнено від відбування покарання умовно-достроково з невідбутим строком 2 роки 5 місяців та 4 дні. Новий злочин він вчинив в період умовно-дострокового звільнення.

Судом першої інстанції вірно призначено покарання на підставі ст. 71 КК України у виді 3 років, яке є більшим як від призначеного покарання за ч.1 ст. 185 КК України, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Однак, при призначенні ОСОБА_3 остаточного покарання судом безпідставно застосовано положення ст. 75 КК України та звільнено його від відбування призначеного покарання з випробуванням – іспитовим строком, оскільки, застосовуючи таке звільнення, суд фактично незаконно переглянув вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.04.2008, за яким ОСОБА_3 не відбув частину покарання у виді реального позбавлення волі.

Таким чином, суд першої інстанції, ухвалюючи вирок, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м’якості та відповідно до ст. ст. 409, 413, 414 КПК України є підставою для скасування судового рішення.

Крім цього, оскільки ОСОБА_3 вчинив новий злочин в період умовно-дострокового звільнення, призначаючи йому покарання, суд першої інстанції у резолютивній частині вироку повинен був послатись на ст. 81 КК України, як на спеціальну норму закону.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 420 КПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області Сухореброго С.А. задовольнити.

Вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 січня 2018 року щодо ОСОБА_3 в частині призначеного йому покарання скасувати.

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 71,81 КК України шляхом приєднання до призначеного покарання частини невідбутого покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.04.2008 остаточно призначити покарання ОСОБА_3 у вигляді 3 років позбавлення волі.

Строк відбування покарання засудженому рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

В іншій частині вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржений безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді: (підписи)

ОСОБА_2 ОСОБА_6 ОСОБА_7

Згідно з оригіналом: