ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року Справа № 826/7432/18

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Буцко О.В.,

апелянта ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення у справі

за позовом Київського квартирно-експлуатаційного управління

до Солом'янського районного відділу

Державної виконавчої служби м. Києва

Головного територіального управління юстиції у м. Києві

про визнання дій неправомірними

та визнання постанови недійсною,

В С Т А Н О В И В :

Київське квартирно-експлуатаційне управління (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач) про:

- визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Солом'янського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.03.2018 р. (ВП № 55926913);

- визнання недійсною постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.03.2018 р. (ВП № 55926913).

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2018 року адміністративний позов було задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову від 05.03.2018 р. про відкриття виконавчого провадження № 55926913.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що дане судове рішення безпосередньо стосується його прав та законних інтересів однак судом першої інстанції він не був залучений до участі в розгляді справи в якості третьої особи та взагалі не повідомлявся про наявність такого судового спору.

Крім того, апелянт наголошує на тому, що адреса боржника у спірному виконавчому провадженні встановлена судовим рішенням і саме за цією адресою й відкрито виконавче провадження.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін та наполягає на тому, що апеляція ґрунтується на формальних міркуваннях, не підтверджених жодними доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши у межах доводів апелянта, відповідно до ст. 308 КАС України, повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05.03.2018 р. старшим державним виконавцем Солом'янського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55926913 з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2017 р. № 826/25369/15.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо прийняття вказаної постанови, а постанову недійсною, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що офіційним місцезнаходженням боржника є м. Київ, вул. І. Мазепи, 38, що знаходиться у Печерському районі, а тому виконавче провадження повинно здійснюватися не Солом'янським РВ ДВС, а Печерським.

Крім того, судом зазначено, що державним виконавцем несвоєчасно внесено постанову про відкриття виконавчого провадження до реєстру та несвоєчасно надіслано боржнику, що також є підставою для задоволення позовних вимог частково.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України та Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 статті 124 Конституції України регламентовано, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Отже, спеціальним Законом в галузі виконавчого провадження визначено правила територіальної юрисдикції органів ДВС.

При цьому, законодавством презюмовано безумовну обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, на всій території України та в усіх сферах правовідносин, зокрема й у зазначеній галузі.

Перевіряючи доводи апелянта та усуваючи неповноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи, колегія суддів встановила, що 24.03.2017 р. Окружним адміністративним судом м. Києва було розглянуто справу за позовом ОСОБА_3 до Київського КЕУ Міноборони та ухвалено постанову, якою визнано протиправною бездіяльність Київського КЕУ щодо ненадання інформації на запит ОСОБА_3 на отримання публічної інформації від 28.10.2015 р. у відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

17.07.2017 р. постановою Київського апеляційного адміністративного суду було скасовано зазначене рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалено в цій частині нове рішення, яким Київське КЕУ зобов'язано вирішити питання про надання достовірної, повної та точної інформації на запит ОСОБА_3 на отримання публічної інформації від 28.10.2015 р. згідно із Законом України «Про доступ до публічної інформації».

10.08.2017 р. на виконання вказаного рішення суду апеляційної інстанції було видано виконавчий лист, відповідно до якого Київське КЕУ Міноборони є боржником, а ОСОБА_3 - стягувачем.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2018 р. та від 20.02.2018 р. було виправлено описки у вказаному виконавчому листі та зазначено адресою боржника, тобто Київського КЕУ Міноборони: м. Київ, вул. Курська, 13-а, а його кодом ЄДРПОУ: 22991617.

05.03.2018 р. старшим державним виконавцем Солом'янського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Браташовою В.І. на підставі заяви стягувача - ОСОБА_3 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 55926913, в якій адресою божника вказано: м. Київ, вул. Курська, 13-а, а його кодом ЄДРПОУ: 22991617.

Відповідно до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) місцезнаходженням Київського КЕУ є: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 30, а його засновником - Міністерство оборони України.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що виконавче провадження № 55926913 відкрито за адресою боржника (позивача у цій справі), визначеною рішенням суду, яка належить саме до Солом'янського району.

Більш того, й у відповідності до актуальних відомостей в ЄДР адреса боржника (позивача у цій справі) також належить до Солом'янського району.

При цьому, доводи позивача про те, що у Положенні про Київське КЕУ його адресою визначено вул. І. Мазепи, 38, що розташована в Печерському районі м. Києва, та його посилання на подану ним в суді першої інстанції виписку з ЄДР станом на 12.02.2015 р. є необґрунтованими та до уваги колегією суддів не приймаються, з огляду на вищезазначене, а також з урахуванням того, що спірна постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята у березні 2018 року, тож відомості в Реєстрі станом на лютий 2015 року жодним чином не впливають на правильність визначення територіальної юрисдикції РВ ДВС та не є належним доказом у розумінні ст. 73 КАС України.

Крім того, судова колегія відзначає й те, що копії вказаного положення та виписки з ЄДР, які містяться в матеріалах справи, не завірені належним чином та не відповідають вимогам належності і допустимості, визначеним у ст.ст.73, 74 КАС України.

Посилання апелянта на те, що в оскаржуваній ним постанові про відкриття виконавчого провадження неправильно вказано найменування боржника, а саме зазначено: «Київське квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України» замість «Київське квартирно-експлуатаційного управління», не надають достатніх та необхідних правових підстав, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, для скасування такої постанови, оскільки, ст. 374 КАС України передбачено право сторони виконавчого провадження звернутися до суду із заявою про виправлення помилки у виконавчому документів, а ст. 74 Закону № 1404-VIII - механізм випалення помилки у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, але позивач такою можливістю не скористався.

Окрім цього, судова колегія звертає увагу на те, що у відповідності до відомостей в ЄДР, Міноборони є засновником Київського КЕУ.

Твердження апелянта про те, що постанова державного виконавця від 05.03.2018 р. про відкриття виконавчого провадження № 55926913 внесена до Єдиного реєстру виконавчих проваджень лише 30.03.2018 р. і тільки 05.04.2018 р. ним отримана, що вказує на порушення строків, визначених Законом № 1404-VIII, апеляційний суд приймає до уваги та враховує, однак з цього приводу зазначає, що такі обставини не вказують безпосередньо на протиправність відкриття виконавчого провадження та/або на вчинення такої дії некомпетентним суб'єктом владних повноважень.

Водночас, дії та/або бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного внесення постанови до Єдиного реєстру виконавчих проваджень та/або надіслання її Київському КЕУ позивачем не оскаржуються, такі позовні вимоги ним не заявлялися, а відповідно до ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову у цій справі, зокрема у спосіб, визначений судом першої інстанції.

Крім того, перевіряючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що воно безпосередньо стосується його прав та законних інтересів як сторони спірного виконавчого провадження (стягувача), а тому відповідно до ч. 2 ст. 49 КАС України він мав бути залучений судом першої інстанції до участі у розгляді цієї справи в якості третьої особи.

Отже, в даному випадку суд першої інстанції прийняв рішення, яке безпосередньо стосується прав та інтересів ОСОБА_3, який не був залучений до участі у справі, що відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 317 КАС України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

При цьому, доводи представника позивача про те, що ОСОБА_3 було направлено копію позовної заяви і вона ним була отримана, а також твердження представника позивача про те, що такі докази наявні у справі, є безпідставними і спростовуються матеріалами справи, які не містять жодних доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_3 був обізнаний про наявність даного судового спору та про його розгляд судом першої інстанції.

Таким чином, судом першої інстанції було неповно встановлено обставини цієї справи, визнано встановленими обставини, що мають значення для справи, але не є доведеними, та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на це, апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2018 року - скасуванню, адміністративний позов - залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2018 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Київського квартирно-експлуатаційного управління до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання дій неправомірними та визнання постанови недійсною - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Рішення виготовлено 07 листопада 2018 року.

Головуючий суддя

Судді: