ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
УХВАЛА
"02" серпня 2006 р. | Справа № 14/187/06 |
За позовом: Прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, м.Київ, вул.Грушевського, 12/2
До відповідача: Миколаївської обласної ради, м.Миколаїв, вул.Адміральська,22
Суддя –П.В.Цвєткова
Представники сторін:
Від позивача: Горопянова А.В., довіреність № 501 від 01.08.06р. ;
Від відповідача: Бочкарьова Т.О., довіреність № 267-09/05 від 13.07.06р. ;
В засіданні приймає участь: Круш Т.О. - представник прокуратури ;
Предмет спору: про визнання протиправним та скасування рішення №10 II сесії V скликання Миколаївської обласної ради від 26.05.2006р. "Про надання російській мові статусу регіональної на території Миколаївської області".
Прокурор Миколаївської області звернувся до господарського суду з адміністративним позовом і просить визнати протиправним та скасувати рішення №10 II сесії V скликання Миколаївської обласної ради від 26.05.2006р. "Про надання російській мові статусу регіональної на території Миколаївської області".
Миколаївська обласна рада позов не визнає і просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та закрити провадження у справі, посилаючись на те, що відповідно до ч.3 ст.22 ЗУ «Про судоустрій України»місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Ст. 1 і 12 ГПК України свідчать, що справа про визнання недійсним акту буде підвідомча господарському суду в тому випадку, коли суб»єктний склад учасників відповідає ст.1 ГПК України, а правовідносини, які породжують, змінюють або припиняють оспорюваний акт, носять господарський характер.
Правовідносини, щодо яких прийнято акт, який оспорюється за позовом прокурора, виникають не в зв»язку з господарською діяльністю, не є господарськими відносинами. Це особлива ланка суспільних відносин, що регулюється законодавством України про мови. Правовідносини в галузі мовної політики не можна віднести до господарських правовідносин. Отже, за характером правовідносин, що покладені в основу прийняття оспорюваного акту, спір не підвідомчий господарським судам України.
Відповідно до ч.2 ст.4 КАСУ на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлено інший порядок судового рішення, поширюється юрисдикція адміністративних судів. Згідно з чинним законодавством вирішення даного спору становить компетенцію адміністративних судів. Відповідно до ч.5 Розділу VII “Прикінцевих та перехідних положень” КАСУ, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні загальні суди за правилами КАСУ. Відповідно до ч.6 Розділу VII “Прикінцевих та перехідних положень” КАСУ до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до ГПК вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАСУ.
Оскільки спір за даним позовом не підвідомчий господарським судам України, прокурор звернувся з позовом до господарського суду з порушенням підсудності, визначеної “Прикінцевими та перехідними положеннями” КАСУ.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив таке:
26 травня 2006р. Миколаївська обласна рада прийняла рішення №10 "Про надання російській мові статусу регіональної на території Миколаївської області". Пунктом першим даного рішення визнано російську мову на території Миколаївської області регіональною відповідно до Закону України «Про ратифікацію Європейської Хартії регіональних мов або мов меншин». Згідно з п. 3 вказаного рішення постійні профільні комісії обласної ради повинні до 1 серпня 2006р. розробити Програму розвитку російської мови в Миколаївській області та винести її на розгляд чергової сесії обласної Ради.
Прокурор вважає дане рішення обласної Ради протиправним, таким що не відповідає вимогам чинного законодавства і звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасувати зазначене рішення.
Господарський суд дійшов висновку, що заперечення відповідача щодо непідвідомчості даного спору господарському суду заслуговують на увагу з оглядом на таке:
Відповідно до ч.3 ст.22 ЗУ «Про судоустрій України»місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
У відповідності зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи ( у тому числі іноземні ), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб»єкта підприємницької діяльності мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатись державні та інші органи, громадяни, що не є суб»єктами підприємницької діяльності.
Сторонами в судовому процесі –позивачами і відповідачами –можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 ГПК України ( ч. 1 ст.21 цього Кодексу).
Пунктом 1 ст. 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Аналіз вищенаведених положень свідчить, що справа про визнання недійсним акту буде підвідомча господарському суду в тому випадку, коли суб»єктний склад учасників відповідає ст.1 ГПК України, а правовідносини, які породжують, змінюють або припиняють оспорюваний акт, носять господарський характер.
Господарський Кодекс України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб»єктами господарювання, а також між цими суб»єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Правовідносини, щодо яких прийнято акт, який оспорюється за даним позовом прокурором, виникають не в зв»язку з господарською діяльністю, не є відносинами господарського характеру.
Питання мовної політики в Україні регулюється законодавством України про мови. Правовідносини в галузі мовної політики не можна віднести до господарських правовідносин.
Отже, за характером правовідносин, що покладені в основу прийняття оспорюваного акту, спір не підвідомчий господарським судам України.
Відповідно до ч.2 ст.4 КАСУ на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до ч.6 Розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” КАСУ до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального Кодексу України, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
За викладеного, до початку діяльності окружних та апляційних адміністративних судів підсудність адміністративних справ визначається не лише ст. ст. 18-20 КАСУ, але і частинами 5 та 6 “Прикінцевих та перехідних положень” цього Кодексу.
В зв”язку з тим, що даний спір не підвідомчий господарському суду відповідно до норм КАСУ провадження у справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ст. 157, ст. 167, ч.ч.4-6 ст. 186 КАС України, п. 6 Розділу VII “Прикінцевих та перехідних положень” КАСУ господарський суд, -
У Х В А Л И В:
Провадження у справі закрити.
Суддя | П.В.Цвєткова |