ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

Справа № 640/6688/18

Провадження № 22-ц/818/56/18

08 листопада 2018 року

м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Державне підприємство «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт»

розглянув в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргоюДержавного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт»

на заочне рішення Київського районного суду міста Харкова від 31 травня 2018 року (суддя Попрас В.О.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

встановив:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» про стягнення заборгованості по заробітній платі.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 29.07.1971 року по 26.12.2017 року вона працювала на ДП «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіппрошахт» на різних посадах. Наказом №139К від 26.12.2017 року вона була звільнена із займаної посади на підставі п.1 ст. 38 КЗпП України. При звільнені їй не була виплачена заробітна плата з лютого 2017 року по грудень 2017 року в розмірі 28193, 84 гривень, які просила стягнути з відповідача.

Справу було розглянуто за відсутності сторін.

Заочним рішенням Київського районного суду міста Харкова від 31.05.2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено - стянуто з ДП «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» заборгованість по заробітній платі в сумі 28193, 84 гривень. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ДП «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіппрошахт» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та постановити нове, яким в задоволені позову відмовити.

Скарга мотивована неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що позивачем не надано відповідних письмових доказів та інших документів, на підтвердження викладених в позові обставин.

Позивач надала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що в апеляційній скарзі відповідач не заперечує проти того, що існує заборгованість перед позивачем по заробітній платі. Посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів, не звільняє роботодавця від обов'язку по виплаті працівнику належної йому заробітної плати. Крім того, відповідачем не було надано жодного документу на спростування наявності трудових відносин з позивачем та відсутності заборгованості по заробітній платі.

Згідно зі ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції правильно виходив із їх доведеності та обґрунтованості, оскільки відповідачем порушено вимоги законодавства про оплату праці.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що з 29.07.1971 року по 26.12.2017 року позивач ОСОБА_2 працювала на ДП «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіппрошахт» на посадах техніка, інженера, провідного інженера.

Наказом №139К від 26.12.2017 року ОСОБА_2 було звільнено із займаної посади провідного інженера за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням.

Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно із ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Норми ч. 1 ст. 116 КЗпП України визначають необхідність при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, що провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Проте, на день звільнення ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі виплачено не було.

Доводи апеляційної скарги щодо ненадання належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме розрахунковими листами та відомостями щодо відрахувань до Пенсійного фонду України.

Відповідно до наданих розрахунків підприємства, заборгованість ДП «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіппрошахт» перед ОСОБА_1 по заробітній платі з лютого 2017 року по грудень 2017 року складає 28 193, 84 гривень ( а.с. 12 ).

Згідно відомостей Пенсійного фонду України у формі ОК-5, нарахування заробітної плати ОСОБА_1 підтверджується відрахуванням страхових внесків у період з 1998 року по 2017 рік (а.с.28-31).

Крім того, доказів на спростування існуючої заборгованості по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 та її розміру відповідачем надано не було.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ДП «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіппрошахт» засновано на державній власності, належить до сфери управління Міністерсва енергетики та вугільної промисловості, та на разі не має надходжень бюджетних коштів не свідчать про відсутність вини відповідача щодо невиплати заборгованості із заробітної плати позивачу.

Інші доводи апеляційної скарги, правильності висновків суду не спростовують.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 368, 369, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Київського районного суду міста Харкова від 31 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.С.Сащенко

Судді А.І. Овсяннікова

І.П. Коваленко