ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

Справа № 613/90/18

Провадження № 22ц/818/1216/18

08 листопада 2018 року

м. Харків

Харківський апеляційний суд в складі колегії:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області,

представники відповідача - Тризна Володимир Іванович, Хорошилова Оксана Володимирівна,

третя особа - Первинна профспілкова організація Богодухівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області,

представник третьої особи- Трепілець Юлія Павлівна,

розглянув в порядку спрощеного провадження в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 19 червня 2018 року в складі судді Шалімова Д.В.,

за позовом ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, третя особа: Первинна профспілкова організація Богодухівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди, -

встановив:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, який неодноразово уточнювала.

Свої вимоги мотивувала тим, що з 05.12.2002 року вона працювала у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Богодухівському районі (правонаступником якого є Богодухівське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області). З 01.10.2014 працювала на посаді завідувача сектора профілактики виробничого травматизму, страхових виплат та обліку страхувальників. Наказом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області №132-к від 26.12.2017 року її звільнили з 29.12.2017 року із формулюванням «згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України».

Вважає наказ про її звільнення незаконним, та таким що не відповідає вимогам чинного законодавства. Зазначає, що повідомлення про звільнення, яке б відповідало змісту п. 1 ч. 1 ст.40, ч.2 ст. 40, ст. 49-2 КЗпП України позивачу не надходило. Натомість роботодавець листом № 10-22-1473 від 25.10.2017 повідомив «про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема про зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміну найменування посади, які вступлять в дію з 01.01.2018 року та про можливе майбутнє звільнення». Зважаючи на те, що бажання переривати трудові відносини вона не мала, застереження про «можливе майбутнє звільнення», яке навів роботодавець у своєму листі не може до неї застосовуватись виходячи із змісту п 6 ст. 36 КЗпП України. Таким чином, позивач вважає, що роботодавець звільнив її зненацька без належних на те причин, фактично не попередивши про звільнення у встановленому порядку, не пересвідчившись чи користувалася вона переважним правом на залишення на роботі, як наслідок - грубо порушивши трудове законодавство.

Вважає, що у зв'язку із незаконним звільненням, згідно ст. 235 КЗпП України вона має право на поновлення на попередній роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Крім того, у зв'язку із вчиненням відповідачем протиправних дій щодо звільнення позивача, безпідставного порушення її прав, позивач вважає, що їй завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідно до ст.ст. 23, 216 Цивільного Кодексу України.

Посилаючись на вказані обставини, просила: визнати незаконним та скасувати наказ управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області «Про звільнення» №132-к від 26.12.2017 року в частині пункту 4, поновити її на роботі у Богодухівському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області на раніше займаній посаді з дня незаконного звільнення 29.12.2017 року, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 37 729 грн. 32 коп., яка підлягає оподаткуванню згідно чинного законодавства, стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 12 565 грн. 13 коп., яка підлягає оподаткуванню згідно чинного законодавству.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали.

Представники відповідача Хорошилова О.В. та Тризна В.І. проти позову заперечували.

Представник третьої особи Трепілець Ю.П. надала суду пояснення з приводу спірних правовідносин, в яких зазначала, що порушень закону при звільненні позивача допущено не було.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 19 червня 2018 рокуу задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Апеляційна скаргамотивована неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин справи, які суд вважав встановленими; невідповідністю висновків суду обставинам справи; неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що в рішенні суд не навів мотивованої оцінки аргументу позивача про те, що попередження про звільнення було викладено як можливе, тобто у такій формі, яка ст.49-2 КЗпП не передбачена, а також одночасному зазначенні двох підстав можливого вивільнення (за п.6 ст.36 та за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП). Також вказує на те, що на дату Наказу та Попередження - 25.10.2017 року працівникам, в тому числі і ОСОБА_1 нові посади не пропонувались, оскільки новий штатний розпис був затверджений пізніше. Крім того вважає, що єдиним способом визначення професійного рівня робітників за законом є атестація. Співбесіда законом не передбачена, думка керівника при проведенні такої співбесіди є суб'єктивною, а порівняння продуктивності праці і кваліфікації працівників повинно проводитися перед попередженням працівника про наступне вивільнення. Висновок про доведеність низької кваліфікації і продуктивності праці позивача був зроблений без урахування обставин справи у їх сукупності.

У відзиві на апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Вважає, що Управлінням додержано порядок вивільнення працівників, яке мало місце у зв'язку із реорганізацією Фонду соціального страхування України. Жодних доказів порушення трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 нею не надано.

Первинна профспілкова організація працівників соціальної сфери України Богодухівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів позивача заперечувала. Зазначає, що подання Управління про розірвання трудового договору з працівниками за скороченням штату за п.1 ст.40 КЗпП України було розглянуто 21.12.2017 року на засіданні профспілкових зборів колективу Богодухівського відділення в присутності працівників на яких внесено це поданння, у тому числі і у присутності ОСОБА_1, яка є членом профспілки, що відповідає вимогам ч.3 ст.43 КЗпП України та ч.2 ст.39 «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Згідно зі ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Вислухавши доповідь судді, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що у відповідача мало місце скорочення чисельності працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, позивача було належним чином попереджено про наступне звільнення, отримано згоду профспілкового комітету на звільнення, враховано переважне право працівників на залишення на роботі та запропоновано посаду яка б відповідала її досвіду роботи та рівню кваліфікації, а тому відповідач мав всі підстави для розірвання із позивачем трудового договору на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Звільнення позивача з посади у зв'язку із скороченням штату працівників відбулося з дотриманням вимог статті 42 КЗпП України, зокрема продуктивність праці ОСОБА_1 була нижчою, порівняно з іншими працівниками, які займали керівні посади. Оскільки судом не встановлено порушень законодавства при звільненні позивача з роботи, не підлягають задоволенню і похідні вимоги щодо скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Судова колегія з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, оскільки вони не відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Встановлено, що пунктом 4 Розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.03.1999 року ухвалено: «Утворити Фонд соціального страхування України, реорганізувавши шляхом злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності».

Згідно пункту 17 ст. 7 Закону №1105-ХІV, правління Фонду соціального страхування України приймає рішення про створення та реорганізацію робочих органів виконавчої дирекції Фонду та їх відділень відповідно до затвердженої правлінням структури органів Фонду.

Постановою Правління Фонду соціального страхування України від 12.09.2017 року №47 «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України», затверджено з 01.01.2018 року граничну чисельність працівників Фонду у кількості 5 192 штатних одиниць, у тому числі граничну чисельність працівників виконавчої дирекції фонду 188 штатних одиниць ( том 1 а.с. 53).

Постановою Правління Фонду соціального страхування України від 10.10.2017 року №50 «Про затвердження структури органів Фонду» постановлено затвердити та ввести в дію з 01.01.2018 року структуру робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та затвердити до 01.11.2017 року штатні розписи управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та місті Києві відповідно до затвердженої структури та граничної чисельності працівників робочих органів виконавчої дирекції Фонду (том 1 а.с. 54) .

3 метою виконання Постанови Правління Фонду соціального страхування України від 12.09.2017 року №47 «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України», виконавча дирекція Фонду соціального страхування України наказом від 23.10.2017 року №574 «Про затвердження граничної чисельності працівників робочих органів виконавчої дирекції фонду соціального страхування в Харківській області» затвердила граничну чисельність працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Харківській області та його відділень у кількості 257 штатних одиниць (а. с. том 1 а.с. 56).

Начальником Управління виконавчої дирекції Фонду в Харківській області листом від 29.09.2017 року №01-11-1010 було доведено до відома голів первинних профспілкових організацій, начальників відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, що 12.09.2017 рок правлінням Фонду соціального страхування України видана постанова «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України» №47, якою з 01.01.2018 року затверджена гранична чисельність працівників Фонду у кількості 5192 штатних одиниць, яка станом на 29.09.2017 року складає 7988 штатних одиниць. На виконання вимог ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», попереджено про майбутні можливі зміни у структурі Фонду з 01.01.2018 року та заплановане скорочення працівників, про зміни в організації виробництва і праці, істотних умов праці (том 1 а.с. 76).

Згідно наказу Управління виконавчої дирекції фонду в Харківській області від 25.10.2017 року №83-к «Про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці та скорочення чисельності працівників», введено з 01.01.2018 року граничну чисельність працівників управління та його відділень у кількості 257 штатних одиниць і зазначено, що у термін до 01.11.2017 року необхідно попередити працівників управління та його відділень про зміни в організації виробництва і праці, про зміну істотних умов праці, зокрема про зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміну найменування посади, які вступають в дію 01.01.2018 року та про можливе майбутнє вивільнення, у термін до 01.11.2017 року ознайомити під розпис всіх працівників управління та його відділень з цим наказом ( том 1 а.с. 57).

За погодженням з директором виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України начальником Управління 31.10.2017 року було затверджено новий штатний розпис Богодухівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, в якому визначена нова структура - сектор, відділ та посади, яка відрізнялась від структури, затвердженої штатним розписом від 14.07.2017 року (т. 1 а.с. 46, 60).

ОСОБА_1 в порядку переведення з відділення виконавчого Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Богодухівському районі Харківської області з 01.08.2017 року була прийнята на посаду завідувача сектору профілактики виробничого травматизму, страхових випадків та обліку страхувальників Богодухівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області ( наказ №47-к від 27.07.2017 року) ( том 1 а.с.6-9,47).

26.10.2017 року позивачка під особистий підпис була ознайомлена про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці та скорочення чисельності працівників, про що свідчить аркуш ознайомлення працівників Богодухівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області з наказом «Про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці та скорочення чисельності працівників» від 25.10.2017 року №83-к. (том 1 а.с. 58).

Також, завідувачу сектору профілактики виробничого травматизму, страхових виплат та обліку страхувальників Богодухівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області ОСОБА_1 26.10.2017 року було вручено персональне попередження №10-22-1473, яким останню відповідно до вимог статей 32, 36, 40 КЗпП України, керуючись постановами правління Фонду від 12.09.2017 року №47 «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України», від 10.10.2017 року №50 «Про затвердження структури органів Фонду», від 10.10.2017 року №51 «Про затвердження схем посадових окладів працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та її робочих органів», від 10.10.2017 року №52 «Про внесення змін до Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування України», а також наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 23.10.2017 року №574 «Про затвердження граничної чисельності працівників робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Харківській області, було попереджено про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема про зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміну найменування посади, які вступають в дію з 01.01.2018 року та про можливе майбутнє вивільнення (том 1 а.с. 59).

Згідно акту про відмову від запропонованої посади в Богодухівському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 18.12.2017 року, ОСОБА_1 18.12.2017 року в 16.30 год., у зв'язку із затвердженням нового штатного розпису та відсутністю в ньому посади, яку працівник обіймає, було запропоновано посаду головного спеціаліста відділу з організації медичної реабілітації Богодухівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, яка відповідає її кваліфікації та досвіду роботи. Однак від пропозиції на переведення на запропоновану посаду ОСОБА_1 відмовилась. Відмова ОСОБА_1 від запропонованої посади зафіксована і в протоколі №5 засідання профспілкових зборів Богодухівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області ( том 1 а.с. 67, 79-80).

Із витягу з протоколу №5 засідання профспілкових зборів Богодухівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 21.12.2017 року, на якому була присутня позивач ОСОБА_1, вбачається, що було ухвалено « ... дати згоду на звільнення за скороченням штату відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України з наданням гарантій і компенсацій передбачених чинним законодавством: - ОСОБА_1 завідувача сектору профілактики виробничого травматизму, страхових виплат та обліку страхувальників Богодухівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області ( том 1 а. с. 79-80).

Відповідно до витягу з наказу №132-к від 26.12.2017 року « Про звільнення», на виконання наказу управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Харківській області від 25.10.2017 року №83-к «Про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці та скорочення чисельності працівників», у зв'язку з введенням з 01.01.2018 року нового штатного розпису, звільнено ОСОБА_1, завідувача сектору профілактики виробничого травматизму, страхових виплат та обліку страхувальників Богодухівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, 29.12.2017 року , згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України ( том 1 а.с. 11).

ОСОБА_1, під особистий підпис, була ознайомлена з розміром нарахованих сум остаточного розрахунку та вихідної допомоги відповідно до вимог статті 116 КЗпП України, їй виплачено остаточний розрахунок та вихідну допомогу, видано витяг з наказу про звільнення відповідно до вимог статті 47 Кодексу законів про працю України, в останній день роботи позивачу було видано трудову книжку відповідно до вимог статті 47 КЗпП України (том 1 а. с. 89).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту третього статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Пунктом 1 ст.40 КЗпП України передбачена можливість розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку змін в організації виробництва і праці. Під змінами в організації виробництва і праці в п. 1 ст. 40 КЗпП України, зокрема, мається на увазі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (ст.42 КЗпП України).

Частиною 1 ст. 42 КЗпП України визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається певним категоріям працівників, зазначених в ч.2 ст.42 КЗпП.

При вивільненні працівника з ініціативи адміністрації або уповноваженого ним органу повинні додержуватися правила щодо переведення звільнених працівників на іншу роботу за наявністю вакантних робочих місць (посад) і згоди працівників (ст. ст. 42, 32, 49-2 КЗпП України), а також правила про завчасне сповіщення первинної профспілкової організації про звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією підприємства (ч. 3 ст. 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності").

Відповідно ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) ст. 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згідно ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно роз'яснень, які містяться у Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» вказано, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Розглядаючи справу по суті, досліджуючи докази, надані сторонами у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у зв'язку із реорганізацією в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області відбулися зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності та штату працівників.

Також перевіряючи дотримання вимог закону при звільненні ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України, судом першої інстанції було встановлено, згідно нового штатного розпису Богодухівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, затвердженого 31.10.2017 року була визначена нова структура відділення; ОСОБА_1 була повідомлена про можливе звільнення за два місяці до звільнення; позивачці було запропоновано іншу роботу, від якої вона відмовилась; звільнення працівника відбулося за згодою профспілкової організації у місячний термін з дня прийняття такого рішення, про що було видано відповідний наказ та проведено належні виплати.

Перевіряючи доводи позивача щодо наявності у неї переважного права на залишення на роботі, судом було встановлено, що це питання у відповідності до вимог закону роботодавцем не розглядалось, оскільки кваліфікація та продуктивність праці ОСОБА_1 є меншою, ніж у інших працівників. Протилежного позивач не довела.

Однак, судом не було прийнято до уваги те, що новий штатний розпис, в якому була відсутня посада, яку займала ОСОБА_1 було затверджено 31.10.2017 року, тоді як попередження про можливе майбутнє звільнення було надано позивачці для ознайомлення раніше - 26.10.2017 року. Станом на день вручення ОСОБА_1 попередження про звільнення, про відсутність в новому штатному розписі посади, яку займала позивачка відомо ще не було, попередження про звільнення вручено працівникові безпідставно. Таке попередження могло бути вручено працівникові тільки після 31.10.2017 року.

Таким чином, роботодавцем не було дотримано процедури звільнення, а тому наказ про звільнення ОСОБА_1 не можна вважати законним.

За таких обставин, суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням постанови про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Судова колегія вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді завідувача сектору профілактики виробничого травматизму, страхових випадків та обліку страхувальників Богодухівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області з 29.12.2017 року та стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Згідно ч. 3 п. 2, ч. 1 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року (з наступними змінами) у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за період грудень-листопад 2017 року згідно відомостей, наданих відповідачем складала 516,84 грн. (т.1 а.с.85-87) .

Оплаті за час вимушеного прогулу підлягає період з 29.12.2017 року по 08.11.2018 року.

Відповідно до листів Міністерства праці та соціальної політики України «Про розрахунки норм тривалості робочого часу на 2017 і 2018 рік» - відповідно, за вказаний період підлягає оплаті 214 днів вимушеного прогулу, що складає 110603,76 грн. (214х516,84).

Суд вважає обґрунтованими також і вимоги позивача про те, що внаслідок незаконного звільнення їй було завдано моральних страждань. При цьому суд враховує, що внаслідок незаконного звільнення позивач був позбавлений роботи, не отримував заробітну плату, що безумовно вимагало від неї додаткових зусиль по організації свого життя.

Відповідно дост.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1ст.3 ЦПК України, за 1 півріччя 2012 року (постанова Верховного Суду України від 16.01.2012 р. у справі № 6-54цс11), суд, установивши порушення трудових прав позивача та наявність підстав для покладення на роботодавця відповідальності за завдану працівникові моральну шкоду, повинен застосовувати відповідальність, що передбаченаст.237-1 КЗпП України.

На підставі ст. 22 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судовою колегією розмірі 1000 гривень, виходячи з характеру правопорушення, з урахуванням вимог розумності і справедливості.

За приписами ст.430 ЦПК України рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, а також стягнення оплати за час вимушеного прогулу в розмірі платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

З огляду на викладенге, відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381,382, 384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 19 червня 2018 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області «Про звільнення» №132-к від 26 грудня 2017 року в частині пункту 4 - визнати незаконним і скасувати.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді завідувача сектору профілактики виробничого травматизму, страхових випадків та обліку страхувальників Богодухівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області з 29 грудня 2017 року.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області ( м. Харків, м-н Конституції, 1, Палац Праці, 3 під'їзд, 4 поверх, код ЄДРПОУ 41313928) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 110603,76 (сто десять тисяч шістсот три ) гривні 76 копійок.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області ( м. Харків, м-н Конституції, 1, Палац Праці, 3 під'їзд, 4 поверх, код ЄДРПОУ 41313928) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 1000 (одну тисячу) гривень на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовити.

Допустити рішення до негайного виконання в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 9561,54 (дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят одна) гривня 54 копійки.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.С. Сащенко

Судді А.І. Овсяннікова

І.П. Коваленко