Справа № 340/689/17

Провадження № 22-ц/4808/140/18

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бучинський А. Б.

Суддя-доповідач Мелінишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (суддя-доповідач) Мелінишин Г.П.

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

за участю секретаря Капущак С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» - Литвиненко Олени Леонідівни на заочне рішення Верховинського районного суду в складі судді Бучинського А.Б., ухвалене 26 липня 2018 року в м. Верховині Івано-Франківської області, повний текст якого виготовлено 1 серпня 2018 року, у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У грудні 2017 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

22 березня 2018 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав уточнену позовну заяву, в якій вказував, що на підставі укладеного договору №б/н від 19 червня 2013 року ОСОБА_5 отримав кредит в розмірі 7 400,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ІНФОРМАЦІЯ_5 року позичальник помер. На дату смерті заборгованість за кредитним договором складала 11 375,32 грн. Згідно інформації приватного нотаріуса Верховинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Мартищук О.Я., наданого на запит суду, спадкоємцями померлого є його дружина ОСОБА_5 та син ОСОБА_4 З цих підстав та враховуючи положення ст. ст. 1218, 1219, 1281, 1282 ЦК України просив стягнути з відповідачів вказану суму заборгованості.

Заочним рішенням Верховинського районного суду від 26 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, з порушенням строків, встановлених ч.ч. 2, 3 ст. 1281 ЦК України, тому згідно з ч.4 цієї статті втратив право вимоги.

Не погоджуючись із вказаним рішенням представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права. Просить рішення скасувати, ухвалите нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що всуперч вимог ст. 1281 ЦК України відповідачі не повідомили банк про смерть позичальника. Про вказану обставину стало відомо лише у березні 2018 року в ході розгляду справи. А тому подано уточнену позовну заяву про стягнення заборгованості зі спадкоємців боржника - дружини ОСОБА_5 та сина ОСОБА_4 Відтак, пред'явивши до них позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» фактично пред'явив кредиторські вимоги.

Також зазначає, що згідно договору позичальник отримав кредитну картку «Універсальна» НОМЕР_1 зі строком дії до 05/17. Однак, 18 лютого 2014 року картка була перевипущена, ним отримано нову картку НОМЕР_2 зі строком дії до 11/17. Відповідно до Умов та Правил строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці. А отже, строк пред'явлення вимоги до позичальника починається з 30 листопада 2017 року та з урахуванням ст. 1281 ЦК України спливає 30 листопада 2018 року. Таким чином, строк пред'явлення кредиторської вимоги до спадкоємців не пропущено.

Крім того, згідно анкети-заяви від 18 лютого 2014 року позичальнику на праві власності належить транспортний засіб. Проте, відповідачами не надано доказів, що вартість автомобіля або ж розмір їх часток в спадковому майні є меншим, ніж заборгованість спадкодавця по кредиту.

Оскільки вказаних обставин суд не врахував, тому безпідставно відмовив у задоволенні позову.

Відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не подали.

Згідно із абзацом третім пункту 3 розділу XII Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та пунктом 8 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального Кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжували здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

У зв'язку з ліквідацією Апеляційного суду Івано-Франківської області, враховуючи положення ч.6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у частині виконання рішень про утворення судів та п. 3 ч.1 ст. 31 ЦПК України дану справу передано на розгляд до Івано-Франківського апеляційного суду.

В засіданні апеляційного суду представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Рокетська С.В. доводи скарги підтримала з наведених у ній мотивів.

ОСОБА_5, ОСОБА_4 у судове засідання повторно не з'явились будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи. Відтак, відповідно до ст. 372 ЦПК України перешкод розглядові справи у їх відсутності не встановлено.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 19 червня 2013 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_8 укладено кредитний договір № б/н, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 7 400,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Кінцевий термін повернення відповідає строку дії картки.

Договір укладено у формі заяви. За її змістом позичальник ознайомився і погодився з умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку (а.с.9).

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року позичальник ОСОБА_9 помер (а.с.48).

Відповідно до розрахунку заборгованості на день його смерті розмір заборгованості за кредитним договором становив 11 375,32 грн. З них: тіло кредиту - 8 934,51 грн, нараховані відсотки за користуванням кредитом - 2 290,81 грн, пеня -150,00 грн.

В ході розгляду справи з'ясовано, що заяви про прийняття спадщини за законом подали дружина померлого ОСОБА_10 та його син ОСОБА_4 Відповідно 13 березня 2017 року було відкрито спадкову справу № 17/2017. Наведена обставина підтверджується листом приватного нотаріуса Верховинського районного нотаріального округу Мартищук О.Я. від 6 лютого 2018 року №02-14/43 (а.с.47).

За змістом ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

В силу ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Оскільки зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281-1282 ЦК України.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, передбачені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Встановлено, що спадкоємці позичальника ОСОБА_5 після його смерті не повідомляли банк про відкриття спадщини. Натомість, позивач дізнався про відкриття спадщини отримавши ухвалу Верховинського районного суду від 7 березня 2018 року про залишення позовної заяви без руху і в межах шести місяців подав до суду уточнену позовну заяву з вимогою до тих спадкоємців, які прийняли спадщину.

З огляду на це помилковим є висновок суду, що банк наділений правом пред'явлення вимоги до спадкоємців позичальника протягом одного року від настання строку вимоги (до 20 вересня 2017 року), оскільки це право кредитора нерозривно пов'язане з його необізнаністю про смерть позичальника.

Згідно з ч. 1 ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора, відповідно до ч. 2 ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Відтак, спадкоємець зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину.

Натомість, в матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані про наявність у спадкодавця ОСОБА_5 майна на час його смерті, одержання цього майна у спадщину відповідачами, його перелік та вартість, що унеможливлює стягнення з них заборгованості у визначеному позивачем розмірі.

Окрім того, як підтверджується матеріалами справи за даними виконкому Верховинської селищної ради склад сім'ї померлого становив: дружина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, син ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочка ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.47).

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст.1258 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

В порушення вимог ч.3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України позивач не надав суду доказів одержання відповідачами у спадщину майна достатньою вартістю для задоволення вимог банку. А тому, на думку колегії суддів, відсутні підстави для задоволення позову.

Як передбачено п. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з інших підстав.

А тому апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ.

За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» - Литвиненко Олени Леонідівни задовольнити частково.

Рішення Верховинського районного суду від 26 липня 2018 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: О.В. Пнівчук

О.О. Томин

Повний текст постанови складено 8 листопада 2018 року.