Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
Справа № 2-а-7118/08/8/0170
17.11.09 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лядової Т.Р.,
суддів Ілюхіної Г.П. ,
Курапової З.І.
секретар судового засідання Зелінська С.В.
за участю:
сторони та їх представники у судове засідання не з’явилися
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О.) від 07.04.09 у справі № 2-а-7118/08/8
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, с.Красна Зорька, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97516)
до Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим (вул. Дм. Ульянова, 6, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95051)
про визнання дій протиправними та спонукання до виконання певних дій,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2008 року ОСОБА_2 звернулася з адміністративним позовом до суду, просить зобов’язати відповідача здійснити їй нарахування 30% підвищення пенсії, передбачене статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни за період з 2006р. по час вирішення спору у суді, а також визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу зазначеної соціальної допомоги.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.04.2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим щодо ненарахування позивачу щомісячної державної соціальної допомоги у розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
На Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим покладений обов’язок нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну соціальну допомогу у розмірі 1027грн., з яких 246грн.60коп. щомісячна соціальна допомога за період з листопада по грудень 2007 року, 780грн. 40коп. щомісячна соціальна допомога за період з травня по по грудень 2008 року.
В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовлено.
Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим подало на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.04.2009 року та прийняти нову постанову, якою визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим правомірними, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції при вирішенні спору норм матеріального права.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2009р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим.
Ухвалою судової колегії від 17.08.2009р. справа призначена до апеляційного розгляду на 17.11.2009р., о 15.15 годин.
Сторони у судове засідання не з’явилися, про місце та час судового засідання сповіщені у встановленому законом порядку, причин нез’явлення суду не повідомили.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність нез’явившихся сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни у розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, у зв’язку з чим, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При цьому статтею 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Разом з тим, судова колегія вважає правомірним застосування судом першої інстанції саме частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку судової колегії, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Слід зазначити, що відповідно до статті 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Разом з тим, на думку судової колегії вказані обставини не можуть бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Судова колегія вважає, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії. Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв’язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року зупинено дію статті 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо державної соціальної підтримки дітей війни.
У даному рішенні Конституційного суду України вказано, що згідно статей 22 ч.3, 64 Конституції України, право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Частиною 3 статі 22 Конституції України також передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Отже, з 09.07.2007р., тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 6-рп/2007, у позивача, на підставі частини 3 ст.152 Конституції України, виникло право на отримання щомісячної доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Разом з тим, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо застосування положень ст.ст. 99, 100 КАС України, у зв’язку з чим спір за 2007 рік має бути вирішений в межах позовної давності, тобто за період листопаду-грудня 2007 року.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107-VI від 28.12.2007 текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107-VI від 28.12.2007 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
З таких підстав, судова колегія також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги позивача щодо стягнення грошової допомоги за 2008 рік підлягають задоволенню за період з травня по грудень 2008 року, тобто з часу ухвалення рішення Конституційним судом України по час існування права на отримання грошової допомоги за 2008 рік.
Правильність проведеного судом першої інстанції розрахунку соціальної допомоги, яка підлягає стягненню на користь позивача, не викликає сумнівів судової колегії.
Що стосується позовних вимог про стягнення грошової допомоги за 2009 рік, судова колегія не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для їх задоволення, оскільки після визнання 22.05.2008р. неконституційними змін, які обмежували право позивача на 30% підвищення мінімальної пенсії за віком, інших нормативно-правових актів та змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, обмежуючих права осіб, на яких розповсюджується його дія запроваджено не було.
Таким чином, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни позивачу слід здійснити за період з січня по квітень 2009 року включно, тобто з часу виникнення у позивача права на отримання грошової допомоги у 2009 році по час вирішення спору у суді.
Законом України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” на 2009 рік встановлено мінімальну пенсію за віком з 01.01.2009р. по 31.10.2009р. у розмірі 498грн., з 01.11.2009р. по 31.12.2009р. у розмірі 573грн.
Отже, на користь позивача у 2009 році підлягає виплаті 398грн.40коп., з урахуванням нарахованого та виплаченого підвищення у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, а саме, 498грн. х 30% х 4 –199грн.20коп.
Крім того, судова колегія приходить до висновку про те, що ухвалюючи рішення про визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим, суд першої інстанції не обґрунтував та не встановив обставини, що свідчать про протиправність бездіяльності відповідача, а саме, судом не з’ясовано чи були відповідні перерахування бюджетних коштів на рахунок відповідача для виплати їх особам, на яких розповсюджується дія Закону „Про соціальний захист дітей війни”, з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти, чи має відповідач право проводити виплати за рахунок інших платежів.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення підлягає зміні по підставах п.1ч.1ст.201 КАС України, шляхом відмови позивачу в задоволенні позову в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зміни періоду, за який спір підлягає вирішенню.
Керуючись ст.195; ст.196; п.2 ч.1 ст.198; п.1 ч.1 ст.201; ч.2 ст.205; ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим –задовольнити частково.
2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О.) від 07.04.09 у справі № 2-а-7118/08/8 –змінити.
Резолютивну частину постанови викласти у наступній редакції:
„Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну соціальну допомогу у розмірі 1425грн.40коп., з яких 246грн.60коп. щомісячна соціальна допомога за період з листопада по грудень 2007 року, 780грн. 40коп. щомісячна соціальна допомога за період з травня по грудень 2008 року, 398грн.40коп. щомісячна соціальна допомога за період з січня по квітень 2009 року.
В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова
Судді підпис Г.П.Ілюхіна
підпис З.І.Курапова
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Т.Р.Лядова