РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2018 року

м. Рівне

Справа № 569/14514/17

Провадження № 22-ц/4815/234/18

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: 

               судді-доповідача – ОСОБА_1,

               суддів:         – ОСОБА_2, ОСОБА_3

учасники справи:

позивач – публічного акціонерного товариства комерційний

банк "ПриватБанк",

відповідач – ОСОБА_4,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 липня 2018 року (у складі судді Харечка С.П.; повний текст рішення складено 20.07.2018 року) у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

21 вересня 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що 10.06.2011 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № б/н, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 7000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитним договором.

У зв’язку з невиконанням своїх зобов’язань за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 63385,24 грн.

Просив суд стягнути з ОСОБА_4 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 63385,24 грн.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 липня 2018 року у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки позивачем не надано до суду доказів поважності причини пропуску строку позовної давності, у задоволенні позову слід відмовити за пропуском строку позовної давності.

03 вересня 2018 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подано апеляційну скаргу, у якій воно, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно умов укладеного договору виконання зобов’язань визначеного щомісячними платежами у розмірі 7 % від суми заборгованості, але не менше 50 грн та не більше залишку заборгованості. Строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця наступного за звітним.

Вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд не визначився з початком її перебігу, оскільки без установлення обставин щодо обов’язку погашення відповідачем заборгованості частинами (періодичними щомісячними платежами) або погашення кредиту у повному розмірі, не пізніше останнього місяця, указаного на платіжній картці, неможливо визначити початок перебігу позовної давності, передбачений ст. 253 ЦК України, та його переривання, а від вирішення питання про сплив позовної давності до основної вимоги залежить і вирішення питання про сплив такої і до додаткових вимог.

Відповідачем було отримано кредитні картки № 5577212710235063 з терміном дії до 04/15 та 5457092025186671 з терміном дії до 07/14 року. Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).

Банком надіслано поштою позовну заяву до суду 15.09.2017 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

05 жовтня 2018 року ОСОБА_4 подав до суду відзив на апеляційну скаргу у якому покликається на законність рішення суду.

Вказує, що ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з пропуском строку позовної давності.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Судом встановлено, що 10.06.2011 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № б/н, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 7000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитним договором (а.с. 7).

У зв'язку з порушенням боржником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість, яка за розрахунком банку, що доданий до позовної заяви, станом на 31 серпня 2017 року складає 63385,24 грн, з яких: 4937,24 грн - заборгованість за кредитом, 51453,46 грн - заборгованість за процентами за користуванням кредитом, 3500 грн - заборгованість за пенею та комісією, 3494,53 грн – заборгованість по судових штрафах.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов'язання простроченого боржника за договором не припиняється. Так, зобов'язання може бути належно виконане простроченим боржником і після спливу позовної давності. Згідно з частиною першою статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України).

Відповідачем ОСОБА_4 до ухвалення рішення судом, зроблено заяву про застосування позовної давності у справі (а.с. 67).

За умовами договору сторони погодили обов’язковий щомісячний платіж – 7 % від заборгованості але не менше 50 грн та не більше залишку заборгованості (а.с. 8).

Як вбачається із матеріалів справи строк дії картки № 5457092025186671, про стягнення заборгованості по якій просив позивач, встановлений до 07/14, що підтверджується наявною у справі довідкою ПАТ КБ "ПриватБанк" (а.с. 128).

 Відтак, у межах строку кредитування, який відповідає строку дії картки до 07/2014 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти щомісячними платежами до 25 числа кожного місяця.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

  Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку (пеня за несвоєчасне погашення кредиту), то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу.

А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Вищезазначене відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постанові ОСОБА_5 від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

За наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування, як це встановив суд першої інстанції.

Позивач звернувся до суду з позовом 21 вересня 2017 року, тобто після спливу позовної давності навіть щодо останнього щомісячного платежу. Отже, висновок суду першої інстанції про сплив позовної давності за вимогами позивача, по суті є правильним, а тому рішення суду першої інстанції є законним та підлягає залишенню без змін.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Апеляційний суд Рівненської області, -

п о с т а н о в и в:

       Апеляційну скаргу Рівненського міського суду Рівненської області залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 липня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

ОСОБА_6 ОСОБА_1

Судді:                                                                 С.В. Боймиструк

                                                                                ОСОБА_3