ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

9 листопада 2018 року

м. Харків

Справа № 636/860/18

Провадження № 22-ц/818/1192/18

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Кругової С.С

суддів: Пилипчук Н.П., Маміної О.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Маяк» в особі директора ОСОБА_2

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» про розірвання договору оренди земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 22 червня 2018 року, ухвалене суддею Ковригіним О.С.,

в с т а н о в и в:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом, в якому просила розірвати договір оренди земельної ділянки від 16.11.2012 року, укладеного між нею та СТОВ «Маяк» в особі директора ОСОБА_2, площею 3,6794 га, кадастровий № 6325484000:02:000:0296.

Позовна заява мотивована тим, що її не влаштовує розмір орендної плати у 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначений спірними договорами оренди. Зазначила, що вважає, що розмір орендної плати за спірним договором повинен становити не менш ніж 11 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Також зазначила, що відповідачем не розроблений та не наданий позивачеві проекту землеустрою щодо еколого-економічного обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, що може призвести до погіршення екологічного стану належних позивачеві земельних ділянок.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 21 червня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням ОСОБА_1звернулася з апеляційною скаргою, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення неповно з’ясував обставини справи, що мають істотне значення для вирішення спору по суті. Суд ухвалив рішення, яке не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Зазначає, що суд не надав належної оцінки діям посадових осіб відповідача, які призвели до неправильного нарахування орендної плати у вигляді переплати.

Вказує, що наприкінці 2017 року звернулась до відповідача з вимогою про збільшення розміру орендної плати з 3% на 11 % та внесення відповідних змін до п. 8 Договорів оренди земельних ділянок, проте згоди з відповідачем не дійшли. Крім того, вказує на те, що відповідач утримує у себе оригінали належних позивачу екземплярів договорів оренди земельних ділянок, що дає можливість відповідачу в односторонньому порядку змінювати умови договору.

Зазначає, що в самих договорах оренди землі не міститься конкретної дати закінчення терміну їх дії, що є одним з порушень істотних умов договору оренди землі. На час підпису договору оренди позивач також підписала акти приймання-передачі земельної ділянки без конкретизації дати, хоча самого факту передачі на місцевості не відбулося, оскільки позивач і досі не має відомостей від відповідача про місцезнаходження земельної ділянки та її стан.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказує, що плата за оренду позивачу земельної ділянки це єдиний додатковий дохід, на який розраховує за для забезпечення належного рівня життя. Звертає увагу суду на те, що суд дійшов передчасного висновку про відсутність порушень прав позивача стосовно того, що земельна ділянка позивача використовується за цільовим призначення та удобрюється згідно екологічних норм.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує щодо змісту апеляційної скарги та вказує, що в договорах оренди землі, які позивач просить достроково розірвати, зазначені всі істотні умови договору оренди землі, які передбачені Законом. Також вказує на те, що при розрахунку орендної плати відповідачем щорічно індексується її розмір на підставах даних та інформації Управляння Держгеокадастру у Чугуївському районі Харківської області. Крім того, звертає увагу на те, що використовує орендовану земельну ділянку за її цільовим призначенням, дотримується екологічної безпеки землекористування і зберігання родючості ґрунтів, не допускає погіршення екологічного стану земельної ділянки внаслідок своєї господарської діяльності, використовує орендовану земельну ділянку способами, які не суперечать екологічним вимогам, рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 3,6794 га, кадастровий № 6325484000:02:000:0296, розташована на території Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.05.2014 серії ВАУ №221913 (а.с. 16).

Згідно до Договору оренди земельної ділянки б/н, укладеного 16.11.2012 між ОСОБА_1 та СТОВ «Маяк» в особі ОСОБА_2, зареєстрованого в ДРРП 08.05.2014 року за № 5614155, вищезазначену земельну ділянку позивач передала останньому в оренду строком на 10 років з щорічною виплатою орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі (а.с. 10, 11, 16).

В листопаді 2017 року позивач звернулася до відповідача з письмовою вимогою про внесення змін до договору оренди збільшивши розмір орендної плати з 3% на 11%, шляхом оформлення додаткової угоди про внесення змін в п.8 спірного Договору оренди земельної ділянки б/н, на яку отримала відповідь у вигляді листа за № 139 від 29.11.2017 року, яким позивачеві було відмовлено у збільшенні розміру орендної плати за спірним договором (а.с. 19,20).

Відповідно розрахунку орендної плати за оренду земельної ділянки кадастровий номер 6325484000:02:000:0296 за 2017 рік (орендар СТОВ «Маяк», орендодавець ОСОБА_1О.) від 29.03.2018. № 109, листа Управління Держгеокадастру у Чугуївському районі Харківської області від 14.02.2017 № 27-20.07-0.1-560/2-17, а також довідкою СТОВ «Маяк» від 29.03.2018 р. № 117, лицевою карткою пайщика, прибутковим касовим ордером № 130 від 08 вересня 2017 р., видатковим касовим ордером від 08 вересня 2017, витягом з «Відомість на виплату грошей № за вересень 2017 орендна плата за земельний пай от 08 вересень 2017», прибутковим касовим ордером № 151 від 10 жовтня 2017 р., видатковим касовим ордером від 10 жовтня 2017, витягом з «Відомість на виплату грошей № за жовтень 2017 року(а.с. 48-63).

Відповідно довідки від 29.03.2017 № 117 за оренду земельної ділянки за 2017 рік відповідач фактично сплатив позивачу у термін до 10.10.2017 грошима орендну плату у розмірі 6575,15 грн. (а.с. 50).

Згідно розрахунку орендної плати розрахунковий розмір орендної плати за оренду земельної ділянки за 2017 рік становить 3945,83 грн, тобто, відповідач фактично переплатив позивачу порівняно з умовами Договору оренди орендну плату за 2017 рік на 2629,32 грн.

Сторонами укладено правочин, за яким позивач передала у платне користування відповідачеві належну їй на праві приватної власності земельну ділянку на умовах, визначених сторонами спірним договором.

Доводи позивача про наявність підстав для розірвання договорів оренди через небажання відповідача підвищувати орендну плату не ґрунтуються на законі.

Так, згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статтею 21 Закону України «Про оренду землі» розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з пунктами 3, 4 статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Матеріалами справи свідчать, як зазначено вище, орендна плата СТОВ «Маяк» позивачу сплачена відповідно до умов договору, доказів щодо систематичної несплати орендарем орендної плати матеріали справи не містять.

Частиною 2 ст. 23 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Указом Президента України від 02 лютого 2002 року № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» (у редакції Указу від 19 серпня 2008 року № 725/2008) забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки, зокрема, шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Статтею 5 Земельного Кодексу України визначені основні принципи земельного законодавства, серед яких зазначено принцип раціонального використання та охорони земель.

Згідно зі статтею 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів» від 4 червня 2009 року статтю 22 Земельного кодексу України було доповнено частиною четвертою з наступним змістом: «Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель».

Між тим, згідно п. 18 Перехідних положень Земельного Кодексу України вимоги частини четвертої статті 22 цього Кодексу поширювалися лише на тих власників та користувачів, які використовують земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею більш як 100 гектарів.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» від 12 лютого 2015 року № 191-VIII частину четверту статті 22 Земельного Кодексу України виключено.

Отже, ненадання проекту землеустрою, що забезпечує еколого - економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь не є самостійною підставою для розірвання договору. Доказів про те, що відповідач використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, що він допускає погіршення екологічного стану та родючості земельної ділянки позивачкою не надано.

Застосування сівозміни та внесення мінеральних добрив підтверджено відповідною довідкою СТОВ "Маяк", що міститься в матеріалах справи на а.с. 64.

Матеріали справи не містять відомостей, щодо заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про зміну умов договору щодо розміру орендної плати. Доказів щодо наявності або відсутності підстав для такого підвищення сторони не надавали. Відмова СТОВ «Маяк» у підвищенні орендної плати сама по собі не є підставою для розірвання договору.

Апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, за таких обставин судова колегія прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі, матеріали справи та зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-        

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 22 червня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий                                                                        С.С. Кругова

Судді                                                                                О.В. Маміна

                                                                               ОСОБА_3

повний текст постанови

складено 9 листопада 2018 року