ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1090/18 Справа № 204/6192/17 Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В.В. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Деркач Н.М.

суддів - Каратаєвої Л.О., Ткаченко І.Ю.

при секретарі - Лященко С.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Дніпровська міська рада, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Дніпровська міська рада, КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння.

Позовна заява мотивована тим, що спірний житловий будинок (домоволодіння) було побудовано у період 1934-1939 років ОСОБА_4, дідом її чоловіка ОСОБА_5, та ОСОБА_6 Домоволодіння складається з двох частин, а саме: частини, що належала діду її чоловіка, ОСОБА_4, та частини, яка належала громадянину ОСОБА_6, правонаступником якого є його онук - ОСОБА_2 Загальна площа не приватизованої земельної ділянки, на якій розміщено домоволодіння, складає 756 кв.м. На цей час домоволодіння вже має три квартири, квартира № 1 зареєстрована за громадянином ОСОБА_2, а квартири № 2 та № 3 тривалий час, як було закінчено будівництво, на праві фактичної власності, а саме з 12.06.1965 року, користується їхня родина, родина ОСОБА_4. У письмовій відповіді Дніпропетровського міжміського бюро технічної інвентаризації вказано, що і з самого початку, і на цей час, у інвентаризаційній страві за адресою АДРЕСА_1 Акт приймання житлового будинку в експлуатацію відсутній. Після смерті діда, всю спадщину за ним фактично прийняв її чоловік, який 28 серпня 1993 року отримав технічний паспорт, де вказані дані житлових приміщень, що є їхньою квартирою, і де вона постійно мешкає з 1965 року. Отримавши цей документ, ОСОБА_5 звернувся до виконкому Красногвардійської районної ради народних депутатів з проханням про узаконення належної їм нерухомості, спадкоємцем якої він став, у зв'язку зі смертю його діда, батька та двох братів у відповідності до діючого на той час законодавства. 15 жовтня 1993 року їм був наданий акт про введення домоволодіння у експлуатацію, де зазначено про те, що даний житловий будинок прийнятий у експлуатацію згідно рішення виконкому Красногвардійської районної ради народних депутатів № 406 від 15.10.1993 року. Крім того, договір забудови від 18.07.1939 року замінено на свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок з ім'я ОСОБА_4 на ім'я її чоловіка - ОСОБА_5. Але ці документі, ще при житті ОСОБА_5 не зареєстрував у КП ДМБТІ, як то було зазначено у рішенні виконкому. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_5. У листопаді 2016 року вона звернулась до Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори з проханням отримання спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_5, однак, отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого чоловіка, його батька та діда вона не може тому, що цю нерухомість у свій час не зареєстрували у КП ДБМТІ, і тому, нотаріус відмовила їй в отриманні свідоцтва про право на спадщину.

Враховуючи викладене, позивачка просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину домоволодіння в порядку спадкування за законом, після смерті її чоловіка ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 і яке є частиною житлового будинку літера «А-1», з прибудовами літ. а-1, а-2, а4-1, а5-1, з ґанком літ. а7, а8, з підвалом а-1, сараями літ. Г, Д, К, Н, вбиральнями літ. Ж, Л, літніми душами літ. И, М, навісом літ. О, споруд № 1-13, 1, 11 та розташоване на земельній ділянці площею 756 кв.м.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до суду не надходив.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору забудування від 18 грудня 1929 року, посвідченого Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за № 23473/2М, ОСОБА_4 - дідові померлого чоловіка позивачки ОСОБА_5, та ОСОБА_7 була виділена під забудування АДРЕСА_1

Згідно архівного витягу з рішення виконкому Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих від 16 вересня 1962 року № 362 вулицю Паровозну перейменовано у вулицю ім. Ігоря Клюєва.

Cпірне домоволодіння було побудовано у період з 1929 року по 1934 рік, що підтверджується актом прийняття спірного будинку в експлуатацію від 11 жовтня 1993 року, затвердженого рішенням виконкому Красногвардійської районної ради народних депутатів №406 від 15 жовтня 1993 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 виданим 05.05.1950 року Красногвардійським РАГС, актовий запис № 240.

Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно.

Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 був його син, батько покійного чоловіка позивачки, ОСОБА_8, який у зазначений законом строк не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, але фактично прийняв спадщину після смерті спадкодавця, оскільки був зареєстрований у спадковому домоволодінні та постійно проживав у ньому. Таким чином, фактично прийняв спадщину після смерті свого батька відповідно до вимог діючого на час відкриття спадщини цивільного законодавства УРСР.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_8, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2, виданим Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції від 26 травня 2010 року, актовий запис № 1369.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_8 були його сини: покійний чоловік позивачки ОСОБА_5 та його брати ОСОБА_9 і ОСОБА_10, які на день смерті батька постійно проживали і були зареєстровані у спірному житловому будинку та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України (1963 року) є такими, що прийняли спадщину після смерті батька.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2014 року встановлено, що після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4, в Третій дніпропетровській державній нотаріальній конторі була заведена спадкова справа та видано ОСОБА_9 свідоцтво про право на спадщину за законом від 06 травня 1971 року після смерті батька на спадкове майно у вигляді заробітної плати та видано ОСОБА_10 свідоцтво про право на спадщину за законом від 01 жовтня 1971 року після смерті батька на спадкове майно у вигляді грошового внеску в ощадбанку.

ОСОБА_5 у зазначений законом строк не звернувся до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, але фактично прийняв спадщину після смерті спадкодавця, бо був зареєстрований в спірному домоволодінні та проживав там постійно. Таким чином, ОСОБА_5 фактично прийняв спадщину після смерті свого батька відповідно до вимог ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року.

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_10, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_3, виданим Красногвардійським відділом РАЦС м. Дніпропетровська від 07 липня 1993 року, актовий запис № 926.

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_9, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_4, виданого відділом реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 8877.

Відповідно до відповіді Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори від 14 лютого 2017 року за вих. №379/02-14 вбачається, що із заявою про відмову/прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6, ніхто не звертався та спадкова справа після його смерті не відкривалася і свідоцтво про право на спадщину за законом/заповітом не видавалися.

З копії спадкової справи № 2/94, відкритою Третьою дніпропетровської державною нотаріальною конторою, вбачається, що із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5, 04 січня 1994 року звертався його син ОСОБА_11, однак свідоцтво про право на спадщину за законом йому не видавалося.

Станом на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_10 та ОСОБА_9 їхні діти та будь-хто інший, крім позивачки, її померлого чоловіка ОСОБА_5 та їх сина ОСОБА_12 не проживав в спірному АДРЕСА_1 що підтверджується копією домової книги.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, після смерті якого відкрилася спадщина на спірну частину домоволодіння.

Постановою державного нотаріуса Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_13 від 25 листопада 2016 року позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловіка ОСОБА_5 через відсутність документу, що посвідчує право власності на частину домоволодіння.

Син померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 - ОСОБА_12, відповідно до заяви від 26 травня 2016 року, відмовився від прийняття спадщини за законом на користь позивачки.

Таким чином, позивачка є спадкоємицею всього майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловіка ОСОБА_5, який мешкав в АДРЕСА_1

Всі вищевказані обставини встановлені рішеннями Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, які скасовані не були та набрали законної сили, зокрема: від 03 березня 2014 року по цивільній справі № 204/8445/13-ц (набрало законної сили 19 серпня 2014 року); від 03 грудня 2015 року по цивільній справі № 204/7360/14-ц (набрало законної сили 15 грудня 2015 року); від 14 березня 2017 року по цивільній справі № 204/8443/16-ц (набрало законної сили 27 березня 2017 року).

Згідно технічного паспорту на АДРЕСА_1 виготовленого станом на 28 серпня 1993 року, вказане домоволодіння складалося з: житлового будинку літ. А-1, загальною площею 163,2 кв.м, житловою площею 100,9 кв.м.; сараїв літ. В, Г, Д; вбиралень літ. Е,Б,Ж,З; літ. И душ; споруд №1-6, І, ІІ.

При цьому технічна документація на домоволодіння містить зазначення про те, що маються самочинні прибудови, а саме сіни а2, а4, а5 та сарай літ. В.

Рішенням виконавчого комітету Красногвардійської районної ради народних депутатів № 406 від 15 жовтня 1993 року замінено договір забудови від 18 грудня 1929 року на свідоцтво на право особистої власності на ім'я ОСОБА_4 (померлого) та прийнято в експлуатацію кв. № 3 і № 1, які належать ОСОБА_4 з кількістю кімнат 3+3, житловою площею 59,6 кв.м., загальною площею 94,3 кв.м. Узаконено сіни а?, а4, а5 та сарай літ.В. по АДРЕСА_1. Також, зазначеним рішенням затверджено акт ідеальних часток по АДРЕСА_1 та за ОСОБА_14 визначено 44/100 частини, а за ОСОБА_4 - 46/100 частини від усього домоволодіння.

Також, рішенням виконавчого комітету Красногвардійської районної ради народних депутатів № 406 від 15 жовтня 1993 року затверджено прийняття 11 жовтня 1993 року в експлуатацію АДРЕСА_1, пред'явленої до здачі ОСОБА_4 (померлим).

Відповідно до технічного паспорту на АДРЕСА_1 виготовленого станом на 24 липня 2013 року, встановлено, що зазначене домоволодіння складається з: житлового будинку А-1 загальною площею 163,2 кв.м, житловою площею 96,4 кв.м.; сараїв літ. Г,Д; вбиралень літ. Ж, Л; сараїв (тимч) літ. К,Н; літніх душів літ. М, И; навісу літ. О; споруд 1-13, І,ІІ.

У вказаному домоволодінні після 1950 року були добудовані будівлі та споруди, а саме прибудова літ. а2-1 в 1970 році, прибудова літ. а4-1 та а5-1 в 1976 році, ганок літ. а7 в 1976 році, вбиральня літ. Л в 1986 році, літній душ літ. М в 1986 році та навіс літ. О в 1970 році.

Рішеннями Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2014 року у цивільній справі № 204/8445/2013-ц за позовом ОСОБА_5 до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_2, третя особа: Третя дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини, належності домоволодіння, визнання права власності на 1/2 частини домоволодіння в порядку спадкування за законом, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2014 року, та від 03 грудня 2015 року у цивільній справі № 204/7360/14-ц за позовом ОСОБА_5 до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_2, третя особа: Третя дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення фактів набуття права власності на домоволодіння, прийняття спадщини, визнання права власності на 56/100 частин домоволодіння в порядку спадкування за законом, встановлено, що згідно листа КП ДМБТІ Дніпропетровської обласної ради від 01 липня 2013 року за № 6705 - право власності на 1/2 частину АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 22 січня 2004 року, виданого Сьомою дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 5-202, а реєстрація права власності на іншу 1/2 частину вищевказаного домоволодіння не проводилась.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою докази на підтвердження прийняття державною комісією збудованого ОСОБА_4 житлового будинку в експлуатацію та затвердження відповідного акту державної комісії виконавчим комітетом місцевої ради суду не надані. Житловий будинок не був прийнятий в експлуатацію, померлий чоловік позивачки ОСОБА_5 не набув на нього права власності (виходячи з того, що виникнення права власності пов'язане саме з фактом прийняття будинку в експлуатацію, а не реєстрації права власності) і таке право не може бути успадковане позивачем.

Проте з таким висновком суду повністю погодитись не можна.

Як вбачається з матеріалів справи, у ОСОБА_15, сина померлого ОСОБА_9, який (ОСОБА_15) визнаний безвісно відсутнім за рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 04 грудня 2008 року по справі № 2о-47/2008 року, на яке посилається позивачка у своєму позові, є спадкоємець, син ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1, що встановлено зокрема вказаним рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська, яке набрало законної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, суд відмовляє в позові до неналежного відповідача з цієї підстави і не повинен робити інших висновків щодо обставин справи не пов'язаних із встановленням належності відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Позивачка не залучила вищевказану особу до участі у справу. Судом було роз'яснено позивачці необхідність залучення до участі у справу осіб, інтереси яких можуть бути порушені.

Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішувати питання щодо залучення до участі у справі інших осіб, а суд першої інстанції дане питання не вирішив, то колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Дніпровська міська рада, КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння, що не позбавляє ОСОБА_1 права звертатися з відповідним позовом, залучивши до участі у справі інших спадкоємців, права яких можуть бути порушені, в якості відповідачів, у передбачений законом спосіб та порядок.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, ч.ч.3-6 ст.147 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2018 року - скасувати.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, треті особи: Дніпровська міська рада, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді: Н.М. Деркач

Л.О. Каратаєва

І.Ю. Ткаченко