ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 627/1064/18 Суддя суду 1 інстанції: Каліберда В.А.

Провадження № 33/818/172/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Колтунова А.І., за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали адміністративної справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Краснокутського районного суду Харківської області від 08 жовтня 2018 року, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою

ОСОБА_2, 1982 року народження, громадянин України, мешканець АДРЕСА_1.

- визнаний винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 352 грн. 40 коп.

Судом зазначено, що 03.09.2018 року о 18 год. 25 хв. по вул. Першотравневій, 5 в смт. Краснокутськ Краснокутського району Харківської області ОСОБА_2, керував автомобілем «ЗАЗ-Forza», державний номер НОМЕР_1, з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, порушена координація рухів, мова. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння в установленому порядку відмовився в присутності двох свідків.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову від 08 жовтня 2018 року скасувати, а справу направити на новий розгляд.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що постанова підлягає скасуванню з тих підстав, що судом не з'ясовано всіх обставин по справі та не надано їм належної оцінки.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2 в підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 245,251,252,280 КУпАП суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів справи, суд не порушив вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_2 в порушенні правил дорожнього руху.

За змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.

Протокол про адміністративне правопорушення, (а.с. 1) складений уповноваженою державою особою, і дії посадової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством не оскаржувалися.

Згідно вимог ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником поліції у присутності двох свідків.

У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

В протоколі про адміністративне правопорушення (а.с. 1) працівником поліції зазначено, що ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я в присутності двох свідків.

Більш того, факт відмови саме ОСОБА_2 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння підтверджується письмовим поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.3-4).

Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_2 зі сторони працівників поліції або свідків було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_2 чи його захисник суду не надали.

Відповідно до ч. 4 ст. 266 КпАП України та п. 9 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом -Інструкція) з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Тому посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що він хотів пройти огляд самостійно, без присутності поліцейських не приймається судом.

Також суд вважає необгрунтованими доводи ОСОБА_2 про те, що працівниками поліції не було складено акт про його огляд на місці події, оскільки відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.

Отже, ОСОБА_2 повинен був пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я за участю працівника поліції.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 не спростував тих обставин, що він відмовився від такого огляду.

Протокол про адміністративне правопорушення та пояснення свідків не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладено ці дані судом в основу прийнятого рішення.

Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного чи наркотичного сп'яніння.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. 1,2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.

Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Таким чином, суд першої інстанції не порушив вимог ст. ст. 279, 280, 213, 221 КУпАП і розглянув справу в межах наданих матеріалів справи.

Тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2.5 ПДР України, в результаті чого скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Покарання призначене судом першої інстанції ОСОБА_2 в межах санкції передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП та з урахуванням вимог ч.2 ст.33 КУпАП.

Безумовних підстав для скасування постанови суду першої інстанції при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених судом першої інстанції в постанові.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає постанову суду належним чином мотивованою і обґрунтованою і підстав для її скасування за доводами апеляції не вбачає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Краснокутського районного суду Харківської області від 08 жовтня 2018 року щодо притягнення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Харківського апеляційного суду А.І. Колтунова