УХВАЛА

08 листопада 2018 року

Київ

справа №805/4756/17-а

адміністративне провадження №К/9901/65081/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2018 у справі №805/4756/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТС» звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 грудня 2017 року № 0005901411, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 336794 гривень за жовтень 2016 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14.03.2018 позов задоволено повністю.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду першої інстанції виготовлено 15.03.2018.

Зі змісту матеріалів касаційної скарги, а також ухвал, постановлених у даній справі судом апеляційної інстанції, наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається наступне.

11.04.2018, тобто у межах строку апеляційного оскарження, відповідач вперше подав апеляційну скаргу, яка, однак ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.06.2018 була повернута особі, яка її подала, з огляду на невиконання у межах строку, встановленого судом для усунення недоліків апеляційної скарги, вимог процесуального закону і суду стосовно надання документа про сплату судового збору, як це передбачено пунктом першим частини п'ятої статті 296 КАС України.

В подальшому 06.08.2018 відповідач повторно подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, в обґрунтування якого посилався на те, що пропуск цього строку обумовлено відсутністю належного фінансування видатків бюджету, призначених для сплати судового збору і, як наслідок неможливості своєчасного виконання вимог процесуального закону стосовно надання документа про сплату такого збору.

Втім наведені відповідачем причини пропуску строку апеляційного оскарження визнані неповажними, у зв'язку з чим та відповідно до приписів частини третьої статті 298 КАС України ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.09.2018 апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Донецькій області залишено без руху і встановлено десятиденний з дня отримання копії ухвали строк, упродовж якого податковий орган мав право вказати інші підстави для поновлення цього строку.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд виходив з того, що обставини звернення відповідача з первинною апеляційною скаргою у строк, встановлений статтею 295 КАС України, яку було залишено без руху та повернуто з підстав відсутності коштів на сплату судового збору, не можуть свідчити про наявність поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, оскільки невиконання заявником вимог процесуального закону і суду в межах встановлених для цього строків не надає останньому права у будь-який необмежений після закінчення строку, передбаченого для подання апеляційної скарги час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Копію ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вручено відповідачу 14.09.2018.

Втім у межах встановленого судом строку відповідач не навів інших підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, у зв'язку з чим та відповідно до приписів пункту четвертого частини першої статті 299 КАС України ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Головне управління ДФС у Донецькій області звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2018 як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що пропуск строку апеляційного оскарження обумовлено наявністю поважних причин, а саме відсутністю належного фінансування видатків бюджету, призначених для сплати судового збору, зміною ставок останнього і, як наслідок неможливості своєчасного виконання вимог процесуального закону і суду в частині надання документа про сплату такого збору, до того ж заявник не допустив зволікань при повторному поданні апеляційної скарги й вчиняв усі можливі і необхідні дії з метою забезпечення своєчасного звернення до апеляційного суду у передбачений для цього положеннями КАС України строк. Також Головне управління ДФС у Донецькій області посилалось на те, що несвоєчасне оскарження судового рішення поза межами визначеного для цього процесуальним законом строку спричинено, окрім іншого проведенням податкової реформи, в рамках якої відбувається перерозподіл функціональних обов'язків податкових органів та їх структурних підрозділів, в тому числі щодо супроводження судових справ від податкових інспекцій районного рівня до головних управлінь ДФС в областях. Відтак суд апеляційної інстанції, визнаючи неповажними підстави, вказані відповідачем для поновлення строку апеляційного оскарження та відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі, допустив порушення норм процесуального права, а тому постановлена ним ухвала є необґрунтованою та незаконною і підлягає скасуванню.

Водночас за приписами пункту п'ятого частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

В свою чергу згідно з пунктом другим частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у справі, Донецький апеляційний адміністративний суд виходив з того, що відповідач пропустив строк апеляційного оскарження і наведені ним підстави для поновлення цього строку визнані судом неповажними.

Із такими висновками суду апеляційної інстанції погоджується й Верховний Суд.

Так, статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт шостий частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право учасників справи на апеляційний перегляд справи.

Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Зокрема статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

У відповідності з положеннями частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).

Також статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.

Для цього відповідач як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак, кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене відповідач не позбавлений можливості протягом усього бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення своєчасної сплати судового збору.

Окрім цього пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Отже держава в особі органів влади (податкових органів зокрема), що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

В контексті зазначеного, з метою неухильного і своєчасного виконання своїх процесуальних обов'язків, податковий орган зобов'язаний забезпечити належну організацію претензійно - позовної роботи з урахуванням, крім іншого особливостей структури установи, розподілу функціональних обов'язків між її структурними підрозділами, службовими особами, відповідальними за супроводження судових справ, й інших факторів, пов'язаних з впорядкуванням процесу діяльності органу державної влади.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі, правильно застосував норми процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені податковим органом підстави для поновлення цього строку визнані неповажними.

Не спростовують висновків суду апеляційної інстанції й посилання відповідача у касаційній скарзі на судові рішення Верховного Суду, оскільки останні ухвалені за наслідками розгляду питань щодо поновлення строку касаційного, а не апеляційного оскарження і не стосуються обставин даної конкретної справи.

За таких обставин касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту п'ятого частини першої та частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Донецькій області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2018 у справі №805/4756/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач С. С. Пасічник

Судді: І. А. Васильєва

В. П. Юрченко