ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.01.10 Справа № 3/250/09-1/125/09
Суддя
За позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, 99007, м. Севастополь, вул. С. Лазо, 18
до товариства з обмеженою відповідальністю “Екохімпроміндустрія”, 69124, м. Запоріжжя, вул. Курузова, 9, кв. 9
про стягнення суми 9 141,12 грн.
Суддя Немченко О.І.
Представники сторін:
від позивача –не з’явився;
від відповідача –не з’явився;
СУТНІСТЬ СПОРУ:
15.10.2009 р. до господарського суду Запорізької області звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Екохімпроміндустрія” заборгованості в розмірі 9 141,12 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.
15.10.2009 р. суддею Соловйовим В.М. позовну заяву прийнято до свого розгляду, порушено провадження у справі 3/250/09, судове засідання призначено на 27.10.2009 р.
Ухвалами від 27.10.2009 р. та 09.11.2009 р. розгляд справи відкладався.
Розпорядженням № 1159 від 19.11.2009 р. справу 3/250/09 передано на розгляд судді Немченко О.І., у зв’язку з закінченням повноважень судді Соловйова В.М.
Ухвалою від 19.11.2009 р. справу 3/250/09 суддею Немченко О.І. прийнято до свого провадження, справі присвоєно № 3/250/09-1/125/09, судове засідання призначено на 23.11.2009 р.
Ухвалою від 23.11.2009 р. розгляд справи було відкладено на 11.12.2009 р. у зв’язку з неявкою представників сторін у судове засідання.
Ухвалою від 11.12.2009 р. розгляд справи відкладено на 13.01.2010 р.
Судове засідання закінчено 13.01.2010 р. прийняттям рішення по справі.
Позивач в судове засідання не з’явився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Причин неявки суду не повідомив. 09.12.2009 р. на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи за відсутності позивача за наявними матеріалами справи.
Відповідач в судове засідання не з’явився. Причин неявки суду не повідомив. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином, а саме ухвали суду направлялись на адресу відповідача що зазначена в витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України: 69124, м. Запоріжжя, вул. Курузова, 9, кв. 9. Відзиву, документів, що було запропоновано надати ухвалами суду відповідач не надав, правом на захист не скористався.
Справу розглянуто в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Вивчивши матеріали справи, суд, -
ВСТАНОВИВ:
28.08.2009 р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 28/08/2 з пропозицією поставити йому на умовах 50% передоплати п’ять вагонів піску за ціною 53,00 грн. за тону, при цьому позивач вказує необхідні реквізити для поставки: отримувач: підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_2 станція оримувача: «Севастополь-Товарний»Придніпровської ж/д, код станції: 473005, код отримувача: 5399.
На підставі цієї заявки, що була зроблена позивачем у листі відповідач виставив до оплати рахунок-фактуру № СФ-0000191 від 28.08.2009 р.
Відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000191 від 28.08.2009 р. в рахунок передоплати за пісок позивач перерахував відповідачу 50% вартості товару в сумі 9 141,12 грн. платіжним дорученням № 40 від 31.08.2009 р.
14.09.2009 р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про відвантаження заявленого товару в строк до 17.09.2009 р., у разі непоставки товару позивач просить відповідача повернути кошти, що були перераховані в якості 50% передоплати до 21.09.2009 р., при цьому позивач зазначає банківські реквізити необхідні для повернення суми.
Претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 9 141,12 грн. обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв’язку.
Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні права та обов’язки.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Отже, сторони оформили свої господарські відносини за допомогою заявки, де вказані: ціна, асортимент, кількість товару, умови його продажу, строки оплати, погодившись та прийнявши пропозицію відповідач виставив рахунок-фактуру, у відповідь на яку позивач здійснив 50% оплату у строк вказаний відповідачем: 31.08.2009 р. –наступний день після вихідного дня 30.08.2009 р. У зв’язку з чим, суд дійшов висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору купівлі-продажу. Відповідно до ст. 643 ЦК України, даний договір вважається укладеним з моменту одержання позивачем рахунку-фактури, виставленої відповідачем –позитивної відповіді на пропозицію позивача.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (…).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору…Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить норма статті 526 Цивільного кодексу України.
Отже, у зв’язку з прийняттям пропозиції, у відповідача виникло певне зобов’язання перед позивачем по поставці обумовленого товару.
Згідно зі ст. 663 ЦК України, продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений ..., кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Цивільним законодавством не встановлено форми, змісту та порядку пред’явлення кредитором вимоги до боржника, тому претензія № 12/09/1 від 12.09.2009 р., та яка направлена відповідачу рекомендованим листом 14.09.2009 р., може вважатись вимогою щодо виконання зобов’язання у строк до 17.09.2009р., а уразі невиконання поставки вимогою про повернення передоплати до 21.09.2009 р.
Позивач своє зобов’язання щодо передоплати обумовленого товару виконав, здійснивши перерахування 50% від суми зазначеної відповідачем у рахунку-фактурі.
Відповідач, в свою чергу, своє зобов’язання не виконав. Поставку товару, незважаючи на направлену позивачем претензію не здійснив.
Позивач в позовній заяві обґрунтовує вимогу про повернення йому передоплати у сумі 9 141,12 грн. ст. 1212 ЦК України. Однак всі фактичні обставини по даній справі свідчать про безпідставне невиконання відповідачем зобов’язання –поставки товару, за яку позивачем вже зроблена передоплата, а також у зв’язку з цим про дії позивача направлені на використання права передбаченого ч. 2 ст. 693 ЦК України.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).
Позивач, після невідреагування відповідача на претензію щодо поставки, скористався таким правом вимоги про повернення суми 9 141,12 грн. - 50% попередньої оплати.
Факт перерахування суми 9 141,12 грн. підтверджується платіжним дорученням № 40 від 31.08.2009 р.
Відповідач доказів повернення даної суми не надав, правом на захист своїх інтересів не скористався.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 9 141,12 грн. обґрунтована, підкріплена доказами та підлягає задоволенню.
Позовні вимоги задовольняються в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до судового розгляду.
Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Екохімпроміндустрія” (69124, м. Запоріжжя, вул. Курузова, 9, кв. 9, р/р 26006123135301 в ФЗРУ ВАТ «Фінанси та кредит», м. Запоріжжя, МФО 313730, код 34267889) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, МФО 384997; Інд. № НОМЕР_1) 9 141,12 (дев’ять тисяч сто сорок одна) грн. 12 коп. передоплати, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Суддя О.І. Немченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, 18 січня 2010 року.