ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2018 р. Справа №907/14/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Дубник О.П.

Зварич О.В.

При секретарі судового засідання: Лагутіні В.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 06.09.2018 вих. №53139

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 19.06.2018 (суддя Васьковський О.В.) про задоволення скарги ПАТ «Ужгородський Турбогаз» від 15.05.2018 № 197 на дії заступника начальника відділу Ужгородського міського відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Венжеги М.Р.

у справі № 907/14/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер-Технік», смт. Воловець Закарпатської області

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Ужгородський Турбогаз», м. Ужгород

про стягнення 1 638 578, 14 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився (належно повідомлений )

від відповідача: не з'явився (належно повідомлений )

орган виконання судових рішень: не з'явився (належно повідомлений )

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Ужгородський Турбогаз" (далі - скаржник) звернулося до Господарського суду Закарпатської області з скаргою (з врахуванням доповнення до скарги від 18.05.2018), в якій просить суд визнати незаконною та скасувати постанову заступника начальника відділу Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Венжеги М.Р. (далі - орган ДВС) про стягнення виконавчого збору від 11.05.2018 у виконавчому провадженні № 56002749 з виконання наказу Господарського суду Закарпатської області № 907/14/18 від 12.03.2018, постанову відкриття виконавчого провадження № 56383763 від 11.05.2018, зобов'язання заступника начальника відділу Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Венжеги М.Р. скасувати постанови про арешт коштів боржника від 16.03.2018, від 23.03.2018, від 27.03.2018, від 12.04.2018, постанову про арешт майна боржника № 56383763 від 11.05.2018, про арешт коштів боржника № 56383763 від 11.05.2018, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 56383763 від 15.05.2018.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.06.2018 у справі № 907/14/18 скаргу ПАТ "Ужгородський Турбогаз" від 15.05.2018 № 197 з урахуванням письмових доповнень від18.05.2018 № 199 на дії заступника начальника відділу Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Венжеги М.Р. задоволено повністю.

Визнано незаконною та зобов'язано Ужгородський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області скасувати постанову заступника начальника відділу Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Венжеги М.Р. про стягнення виконавчого збору від 11.05.2018 у виконавчому провадженні № 56002749 з примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області № 907/14/18 від 12.03.2018.

Визнано незаконною та зобов'язано Ужгородський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області скасувати постанову заступника начальника відділу Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Венжеги М.Р. про арешт коштів боржника від 16.03.2018, постанову про арешт коштів боржника від 23.03.2018, постанову про арешт коштів боржника від 27.03.2018 та постанову про арешт коштів боржника від 12.04.2018 у виконавчому провадженні № 56002749 з примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області № 907/14/18 від 12.03.2018.

Визнано незаконною та скасовано постанову заступника начальника відділу Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Венжеги М.Р. про відкриття виконавчого провадження № 56383763 від 11.05.2018, прийняту на підставі постанови № 56002749 від 11.05.2018.

Визнано незаконною та скасовано постанову заступника начальника відділу Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Венжеги М.Р. про арешт майна боржника № 56383763 від 11.05.2018, постанову про арешт коштів боржника № 56383763 від 11.05.2018 та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 56383763 від 15.05.2018.

Не погоджуючись з ухвалою суду, Ужгородський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 19.06.2018 у справі № 907/14/18, закрити провадження у справі на підставі ст. 231 ГПК України та відмовити у задоволенні скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті ухвали не враховано те, що оскаржувана постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 11.05.2018 є виконавчим документом, який перебуває на виконанні в межах виконавчого провадження № 56383763, тобто не в межах виконавчого провадження № 56002749 по виконанню наказу суду у даній справі. Відтак, на думку апелянта, суд першої інстанції незаконно об'єднав вимоги скаржника стосовно постанов органу ДВС, винесених при виконанні двох різних виконавчих проваджень № 56383763 та № 56002749.

Стосовно правомірності постанови від 11.05.2018 про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 56002749, апелянт зазначає, що нормами Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено, що виконавчий збір не стягується при поверненні виконавчого документа стягувачеві без виконання. Постанова про відкриття виконавчого провадження винесена на підставі постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 56002749 від 11.05.2018, а не на підставі наказу суду.

Апелянт зазначає, що заявником (боржником) жодним чином не обґрунтовано, у тому числі з посиланням на норму Закону України «Про виконавче провадження», неправомірність дій державного виконавця при винесенні постанов про арешт коштів боржника, натомість арешт коштів боржника не підлягає зняттю у випадку винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

Також апелянт зазначає, що постанови про арешт майна боржника від 11.05.2018 , про арешт коштів боржника від 11.05.2018 та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 15.05.2018 ВП № 56383763 винесені на підставі постанови № 56002749 від 11.05.2018, а не на підставі наказу суду.

У відзиві на апеляційну скаргу від 02.11.2018 відповідач (боржник) просить суд ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 19.06.2018 у справі № 907/14/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, відповідач зазначає про те, що при стягненні виконавчого збору відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду. Таким чином, на думку відповідача, у органу ДВС відсутні підстави для винесення оскаржуваної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору. Стосовно визнання незаконними та зобов'язання відділу ДВС скасувати постанови про арешт коштів боржника від 16.03.2018, від 23.03.2018, від 27.03.2018, від 12.04.2018, відповідач зазначає про те, що відповідно до ст. 115 ЦК України до майна господарського товариством віднесено одержані товариством доходи, тобто гроші (грошові кошти) належать до майна товариства, а тому після повернення виконавчого документа за заявою стягувача арешт з коштів боржника підлягав зняттю.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення №№ 09955588, 09955561, 09955570.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв'язку з вищенаведеним, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін та органу державної виконавчої служби.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 05.02.2014 у справі №907/14/18 задоволено позов ТОВ «Полімер-Технік» до публічного акціонерного товариства «Ужгородський Турбогаз» про стягнення 1 635 578,14 грн. (у тому числі за договором про надання фінансової безвідсоткової допомоги та зворотній основі №22/15 у сумі 131 406,80 грн. та за договором про надання фінансової безвідсоткової допомоги на зворотній основі від 30.11.2016 у сумі 1 507 171,34 грн.), а також суму 24578,67 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

На виконання вказаного рішення суду 12.03.2018 видано наказ, на підставі якого 16.03.2018 заступником начальник відділу Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Венжега М.Р. (далі - орган ДВС) відкрито виконавче провадження №56002749 про примусове стягнення сумі 131 406,80 грн. та за договором про надання фінансової безвідсоткової допомоги на зворотній основі від 30.11.2016 у сумі 1 507 171,34 грн.), а також суму 24578,67 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору. Загальна сума стягнення 1 663 156, 81 грн.

На підставі заяви стягувача від 03.05.2018 № 165 про повернення виконавчого документу відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» орган ДВС 11.05.2018 прийняв постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». За період з 16.03.2018 по 11.05.2018 на поточний рахунок стягувача органом ДВС здійснено перерахування стягнутих з боржника коштів в сумі 277 413,79 грн. згідно платіжних доручень: № 3467 від 12.04.2018 на суму 230577,62 грн.; № 3631 від 06.04.2018 на суму 36469,62 грн.; № 3878 від 20.04.2018 на суму 5357,05 грн.; № 4690 від 05.05.2018 на суму 5009,50 грн.(бухгалтерська довідка № 185 від 15.05.2018).

Керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» орган ДВС 11.05.2018 у виконавчому провадженні №56002749 виніс постанову про стягнення виконавчого збору, якою постановив стягнути з ПАТ «Ужгородський Турбогаз» виконавчий збір у розмірі 135 491,94 грн. та тією ж датою відкрив виконавче провадження № 56383763 на виконання постанови № 56002749 від 11.05.2018 про стягнення з ПАТ «Ужгородський Турбогаз» на користь держави виконавчий збір в сумі 135 491,94 грн., та з метою забезпечення виконання якого (ВП № 56383763) виніс постанови про арешт майна боржника № 56383763 від 11.05.2018, постанову про арешт коштів боржника № 56383763 від 11.05.2018, постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 56383763 від 15.05.2018 (а.с. 23, 37-44).

Задовольняючи скаргу боржника, визнаючи незаконними та скасовуючи постанови заступника начальника відділу Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, суд першої інстанції зазначив про те, що в органу ДВС були відсутні підстави для винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору, а в разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.п. 1, 3, 11 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» арешт з майна знімається. Враховуючи те, що незаконність прийняття постанови № 56002749 від 11.05.2018 про стягнення виконавчого збору встановлена в ході розгляду даної скарги, винесені на її підставі постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 56383763 від 11.05.2018 , постанова про арешт майна боржника № 56383763 від 11.05.2018, постанова про арешт коштів боржника № 56383763 від 11.05.2018, постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 56383763 від 15.05.2018 теж підлягають скасуванню.

Проте, судова колегія не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

Відповідно до частини першої 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, - і за її межами.

Згідно із ст.ст. 339, 341 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішення, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права

Згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Ураховуючи наведене, крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного нормами процесуального законодавства, Закон України «Про виконавче провадження» встановлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Господарський суд закриває провадження, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України).

Ураховуючи вищевикладене та правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області підлягає частковому задоволенню, оскаржуване судове рішення - скасуванню в частині визнання незаконними та скасування постанов заступника начальника відділу Ужгородського міського відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Венжеги М.Р. про стягнення виконавчого збору від 11.05.2018 у виконавчому провадженні ВП № 56002749, про відкриття виконавчого провадження ВП № 56383763 від 11.05.2018, прийнятої на підставі постанови ВП № 56002749 від 11.05.2018 (про стягнення виконавчого збору), про арешт майна боржника ВП № 56383763 від 11.05.2018, про арешт коштів боржника ВП № 56383763 від 11.05.2018, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП № 56383763 від 15.05.2018 (в ухвалі від 19.06.2018 суд помилково зазначив дату ухвали як 11.05.2018), а провадження у справі за скаргою Дочірнього підприємства на дії Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області в цій частині - закриттю.

Стосовно вимог заявника (боржника - ПАТ «Ужгородський Турбогаз»), викладених в скарзі від 15.05.2018, про зобов'язання заступника начальника відділу Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Венжеги М.Р. скасувати постанови про арешт коштів боржника від 16.03.2018, від 23.03.2018, від 27.03.2018, від 12.04.2018, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як зазначалося вище, на виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.02.2014 у справі № 907/14/18 видано наказ від 12.03.2018, на підставі якого 16.03.2018 заступником начальника відділу Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Венжега М.Р. відкрито виконавче провадження №56002749 про примусове стягнення сумі 131 406,80 грн. та за договором про надання фінансової безвідсоткової допомоги на зворотній основі від 30.11.2016 у сумі 1 507 171,34 грн.), а також суму 24578,67 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

На підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» заступник начальника відділу Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Венжега М.Р. на виконання наказу суду від 12.02.2018 виніс постави про накладення арешту на кошти боржника від 16.03.2018, від 23.03.2018, від 27.03.2018, від 12.04.2018.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Згідно з нормами Закону України «Про виконавче провадження» арешт з майна (коштів) боржника залежно від підстав знімається судом: за позовом особи, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові (ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»), у всіх інших випадках, що не входять до повноважень виконавця чи начальника відділу (ч. 5 ст. 59 Закону). Тобто, нормами Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено обов'язку чи права відділу державної виконавчої служби скасовувати постанови про арешт коштів боржника, а передбачено прийняття рішення про зняття арешту з майна (коштів) боржника.

Як вбачається з прохальної скарги відповідача від 15.05.2018, боржник просить суд зобов'язати заступника начальника відділу Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Венжегу М.Р. скасувати постанови про арешт коштів боржника від 16.03.2018, від 23.03.2018, від 27.03.2018, від 12.04.2018, які були прийняті ним в рамках виконавчого провадження на виконання наказу суду від 12.03.2018 у даній справі, не зазначаючи підстав для визнання таких постанов державного виконавця незаконними.

Враховуючи положення ст.ст. 59, 74 Закону України «Про виконавче провадження» та норми ГПК України, суд апеляційної інстанції зазначає, що нормами Закону передбачено право начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, скасовувати постанову державного виконавця, винесену у виконавчому провадженні, якщо вона суперечать вимогам закону, та не передбачено право суду при розгляді скарги щодо оскарження рішень державного виконавця зобов'язати (або відмовити) останнього скасувати постанову про арешт коштів боржника винесену ним самим, як і не передбачено обов'язку чи права державного виконавця (відділу державної виконавчої служби) скасовувати свої постанови про арешт коштів боржника.

Відповідно до ст. 343 ГПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія дійшла висновку про скасування ухвали Господарського суду Закарпатської області від 19.06.2018 у справі № 907/14/18 в частині зобов'язання Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області скасувати постанови заступника начальника відділу Ужгородського міського відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Венжеги М.Р. про арешт коштів боржника від 16.03.2018, від 23.03.2018, від 27.03.2018, 12.04.2018 та відмовити в задоволенні скарги в цій частині.

Керуючись ст.ст. 231, 269, 270, 275, 278, 281, 282, 343 Господарського процесуального кодексу України, -

Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 06.09.2018 вих. № 53139 задоволити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 19.06.2018 у справі № 907/14/18 скасувати.

3. Провадження у справі за скаргою ПАТ «Ужгородський Турбогаз» на дії заступника начальника відділу Ужгородського міського відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Венжеги М.Р. про визнання незаконними та скасування постанов заступника начальника відділу Ужгородського міського відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Венжеги М.Р. про: стягнення виконавчого збору від 11.05.2018 у виконавчому провадженні № 56002749, про відкриття виконавчого провадження № 56383763 від 11.05.2018, про зобов'язання заступника начальника відділу Ужгородського міського відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Венжеги М.Р. скасувати постанови про арешт майна боржника № 56383763 від 11.05.2018, про арешт коштів боржника № 56383763 від 11.05.2018, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 56383763 від 15.05.2018 - закрити.

4. У задоволенні скарги ПАТ «Ужгородський Турбогаз» про зобов'язання заступника начальника відділу Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Венжеги М.Р. скасувати постанову про арешт коштів боржника від 16.03.2018, постанову про арешт коштів боржника від 23.03.2018, постанову про арешт коштів боржника від 27.03.2018, постанову про арешт коштів боржника від 12.04.2018 - відмовити.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09.11.2018

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Дубник О.П.

суддя Зварич О.В.