П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/2129/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,

суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В.,

при секретарі - Ханділян Г.В.,

за участю: представника позивача - Панченка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року по справі за адміністративним позовом Іноземного підприємства "Хімтранс-Україна" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (правонаступника ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У листопаді 2012 року Іноземне підприємство "Хімтранс-Україна" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 червня 2011 року №0000642301, від 12 вересня 2011 року №0001082301, від 29 липня 2011 року №0000710070 та №0000720070.

В обґрунтування позовних вимог, на ряду з іншим, зазначалось, що позивачем застосовано амортизацію щодо поліпшення орендованої норійної вежі у відповідності до норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також було зазначено, що при оформленні декларації з податку на прибутку за 4 квартал 2010 року ним не порушено норм податкового законодавства.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 21 вересня 2016 року в частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 червня 2011 року №0000642301 та від 12 вересня 2011 року №0001082301, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції ( а.с.142-151,т.4).

За висновками вказаної ухвали Вищого адміністративного суду від 21 вересня 2016 року вбачається, що сплата позивачем відсотків за користування коштами, отриманими ним у кредит відповідає цілям його господарської діяльності, відтак суми таких відсотків, як і комісій, передбачених умовами кредитного договору, сплачених на користь банку при отриманні кредиту були правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат відповідного податкового періоду.

Правильним є також висновок судів попередніх інстанцій про правомірне включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у вартості підрядних послуг (виконання робіт з гідроізоляції) на окремих об'єктах при будівництві комплексу з перевантаження зернових вантажів, отриманих від ТОВ «Ремстройелектро».

Разом із тим, висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі були зроблені без з'ясування всіх обставин у справі.

Так, поза увагою судів залишились інші порушення, які викладені в акті перевірки від 26 травня 2011 року № 1711/23-200/33853462 та з якими податковий орган пов'язує збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 15 червня 2011 року № 0000642301 та від 12 вересня 2011 року № 0001082301.

Суди не встановили наявність або відсутність порушень з боку позивача норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок яких, за висновком відповідача, позивач завищив валові витрати на 347980,00 грн. та амортизаційні відрахування у податковому обліку за 4-й квартал 2010 року на 37342,00 грн..

Судом касаційної інстанції було зазначено, що не встановлення судами цих обставин, а також відсутність розрахунку грошового зобов'язання з податку на прибуток (зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування) за кожне із зазначених в акті порушень норм вищевказаного Закону призвели до неможливості виділення із податкових повідомлень-рішень від 15 червня 2011 року № 0000642301 та від 12 вересня 2011 року № 0001082301 сум грошового зобов'язання та від'ємного значення, донарахованого та зменшеного правомірно, а отже рішення судів у частині задоволення позовних вимог про скасування цих податкових повідомлень-рішень підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог до суду першої інстанції.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року позовні вимоги було задоволено. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 15 червня 2011 року №0000642301 та від 12 вересня 2011 року №000082301.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області подала апеляційну скаргу.

Ухвалами суддів Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 року ( а.с.49-50,т.5), від 22.03.2018 року (а.с.81-82,т.5) апеляційна скарга поверталась апелянту.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2018 року (а.с.162-163,т.5) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2018 року (а.с.164-165,т.5) призначено справу до апеляційного розгляду на 05.09.2018 року.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2018 року справа розподілена колегії суддів: Шляхтицький О.І. (доповідач), Семенюк Г.В., Потапчук В.О. ( а.с. 185,т.5).

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Обставини справи.

У період з 26 січня 2011 року по 19 травня 2011 року податковою проведено планову виїзну перевірку Іноземного підприємства «Хімтранс-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2010 року, валютного та іншого законодавства у період з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки №1711/23-200/33853462 від 26 травня 2011 року.

В акті відповідач встановив, що позивачем занижено податок на прибуток в розмірі 61067,00 грн. та визначено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування на 5476078,00грн.. На думку податкової позивачем порушено норми пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 5.3.2, 5.3.9 пункту 5.3 ст.5, підпункту 8.1.4, 8.4.2 пункту 8.4 статті 8, пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон №334/94-ВР)

в частині: завищення валового доходу на загальну суму 1124756,00 грн. у податковому обліку за 4-й квартал 2010 року; завищення валових витрат за 4-й квартал 2010 року на суму 6845101, зокрема:

1) на 6459779,00 грн. - відсотки по банківському кредиту (4937065 грн) та курсова різниця (1522714 грн), на суму яких мала бути збільшена балансова вартість основних фондів;

2) на 347980,00 грн. - в тому числі, занижено витрати з собівартості реалізованої валюти на 36000,00 грн., та завищено витрати на 383980,00 грн. на суми витрат від операційної курсової різниці;

3) завищено амортизаційні відрахування у податковому обліку за 4-й квартал 2010 року на 37342,00 грн. у зв'язку з включенням в балансову вартість поліпшення орендованої вежі, яка компенсована орендарем.

Внаслідок виявлених наведених вище фактів відповідачем прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення від 15 червня 2011 року №0000642301 та від 12 вересня 2011 року №000082301.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не допускав порушення Закону, застосовуючи амортизацію щодо поліпшень орендованої норійної вежі. Також, було зазначено, що арифметично результатом діяльності підприємства за 2010 рік є податковий збиток (об'єкт оподаткування) - 6 252 854,00 грн. тому виникнення об'єкту оподаткування та податку на прибуток в сумі 61067,00 грн. є неможливим.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України та Закону№334/94-ВР.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

З огляду на правові висновки Вищого адміністративного суду України та встановлені обставини, колегія суддів зазначає, що до з'ясування судом належать правовідносини щодо можливого завищення позивачем валових витрат на 347980,00 грн., в тому числі, заниження витрат з собівартості реалізованої валюти на 36000,00 грн., завищення витрат на 383980,00 грн. на суми витрат від операційної курсової різниці та амортизаційні відрахування у податковому обліку за 4-й квартал 2010 року на 37342,00 грн. у зв'язку з включенням в балансову вартість поліпшення орендованої норійної вежі, яка компенсована орендарем.

Згідно пункту 5.1 статі 5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми витрат по операціях, передбачених пунктом 5.9 цієї статті та статтею 7 цього Закону, суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону (підпункти 5.2.9., 5.2.10 пункту 5.2 статі 5 Закону №334/94-ВР)\

Згідно пункту 5.9 статі 5 Закону №334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації,та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів,

напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Відповідно до пункту 7.3.1 пункту 7.3 статі 7 Закону №334/94-ВР доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним

валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Відповідно до положень підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону №334/94-ВР під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Амортизації підлягають витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів (підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону№334/94-ВР).

Згідно до підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону№334/94-ВР не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування:

витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;

витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;

витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів;

витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Так, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення відповідач виходив, зокрема, з тих обставин, що позивачем було помилково застосовано амортизацію щодо поліпшень орендованої норійної вежі, оскільки такий об'єкт відноситься до невиробничих фондів.

Положеннями підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону№334/94-ВР визначено, що під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться, зокрема, капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані.

Відповідно до підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону №334/94-ВР група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.

Колегія суддів вважає висновки податкового органу щодо відношення норійної вежі до невиробничих фондів помилковим та зазначає, що з метою здійснення цільової діяльності з перевантаження вантажів та прийняття в експлуатацію першої черги об'єкту Комплекс по перевантаженню зернових вантажів на причалі (територія морського порту) позивач уклав з ТОВ «Грінтур-Екс» Договір № ГР-07/06-2 від 2010 щодо оренди норійної вежі. Норійна вежа є спорудою, яка дозволяє за допомогою системи конвеєрів здійснювати підйом зернової продукції на верхню частину силосних банок чи складу; також норійна вежа призначена для зміцнення норії з огляду на великі навантаження, які на неї впливають та для технічного обслуговування норії.

Пропозиція позивача до ТОВ «Грінтур-Екс», викладена у листі від 11 червня 2010 року №245.1 щодо здійснення невід'ємних поліпшень орендованої норійної вежі, була погоджена з ТОВ «Грінтур-Екс» 21 червня 2010 року листом № 263/1-0. Вартість невід'ємних поліпшень орендованої норійної вежі становило 1 867 079,83 грн. без ПДВ..

Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності та приймаючи до уваги цільове призначення, мету використання та конструкційні особливості норійної вежі колегія суддів приходить до висновку, що вказаний об'єкт відноситься до виробничих фондів, оскільки безпосередньо задіяний як складова частина цілісного майнового комплексу, у здійсненні основної діяльності.

Факт реального здійснення наведеної вище господарської операції підтверджується сертифікатами відповідності № МК 000249 від 05.10.2010 року та № МК 000393 від 19.10.2010 року, виданих інспекцією ДАБК Миколаївської області ( а.с.193-194,т.4), свідоцтвом про право власності на об'єкт «Комплекс по перевантаженню зернових вантажів» ( а.с. 195, 196,т.4).

Згідно до пункту 4.1 договору оренди норійної вежі № ГР-07/06-2 від 07.07.2010 року (а.с.183-187,т.4) передбачені законодавством амортизаційні відрахування на орендоване майно нараховуються орендодавцем. Наведені положення договору оренди, на думку колегії суддів, також побічно свідчать про правомірність дій позивача по застосуванню амортизації щодо поліпшень орендованої норійної вежі.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності в діях позивача порушення законодавства України відносно завищення валових витрат на 347980,00 грн., оскільки в акті перевірки зазначено, що відповідачем встановлено завищення валового доходу на загальну суму 1124756,00 грн. у податковому обліку за 4- й квартал 2010 року.

Так, при формуванні декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2010 року позивач для співставлення показників доходів наростаючим підсумком не відобразив зменшення доходів на суму 1124756,00 грн., однак, завищив витрати на 383980,00 грн. на суми витрат від операційної курсової різниці, з одночасним заниженням витрат з собівартості реалізованої валюти на 36000,00 грн..

З наведеного вбачається, що вказане коригування позивачем ніяким чином не вплинуло на виникнення об'єкту оподаткування та податку на прибуток у відповідному розмірі, оскільки, результатом діяльності за 2010 рік є збиток (об'єкт оподаткування) у розмірі 6 252 854,00 грн.

Як зазначив Верховний суд у постанові від 03.05.18 року, справа № 818/1070/17, номер судового рішення в ЄДРСРУ 73811933, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У податкових правовідносинах діє презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку , що відповідачем не надано переконливих доказів заниження позивачем об'єкту оподаткування внаслідок вчинення наведених вище господарських операцій.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Іноземного підприємства "Хімтранс-Україна" в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 червня 2011 року №0000642301 та від 12 вересня 2011 року №000082301 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги, що фінансові витрати, пов'язані з виплатою відсотків по банківським кредитам, отриманих позивачем на будівництво об'єктів рухомого та нерухомого майна, слід відносити згідно пункту 4 П(С)БО 7 до капіталізації фінансових активів , а саме врахувати в собівартості кваліфікаційного активу та в подальшому при введенні закінченого об'єкту будівництва в експлуатацію нараховувати амортизаційні внески на підставі підпункту 8.1.1. пункту 8.1 , підпункту 8.3.1 пункту 8.3, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статі 8 Закону №334/94-ВР у складі 1 групи основних фондів із застосуванням відповідної норми амортизації на суму 6459779,0 грн. колегія суддів відхиляє, оскільки згідно пункту 1.43 статі 1 вказаного Закону, інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування , а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках , визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.

За положеннями пункту 5.1 статі 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Аналогічний принцип щодо порядку врахування курсових різниць при користуванні кредитом , вираженим в іноземній валюті викладено у приписах пункту 7.3 статі 7 Закону №334/94-ВР.

Отже, претензії податкового органу щодо не застосування позивачем у спірних правовідносин положень(стандартів) бухгалтерського обліку є не коректними, з огляду на те, що позивач при здійсненні податкового обліку керувався положеннями Закону№334/94-ВР ,які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

В будь-якому разі витрати позивача внаслідок вчинення вищевказаних господарських операцій не можна кваліфікувати, як такі, які не включаються до складу валових витрат у розумінні пункту 5.3 статі 5 Закону №334/94-ВР.

Інші доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі стосуються претензій щодо порушень позивачем приписів Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, які не є предметом розгляду.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо спірних правовідносин.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 814/2129/16 від 25 травня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 08 листопада 2018 року.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І.

Судді Потапчук В.О. Семенюк Г.В.